Чому буковинці такі прихильні до УПЦ МП: інтерв'ю зі священником Романом Грищуком
Буковина у релігійному зрізі представлена багатьома конфесіями, тут живуть представники різних віросповідань. Найбільше, понад 90% - православні. Невеликий відсоток складають протестанти, римо-католики і греко-католики та інші менш представлені релігійні громади.
Станом на сьогодні до УПЦ МП належить вдвічі більше храмів та громад, ніж до української церкви, до ПЦУ. Якщо говорити про співвідношення - це близько 200 громад Православної церкви України до 400 громад московського патріархату. Про це журналістові Медіа агентства АСС розповів священник ПЦУ Роман Грищук.
Чим пояснюється таке співвідношення та чому буковинці такі прихильні до УПЦ МП - далі в першій частині великого інтерв'ю.
- Буковина здається регіоном, де засилля УПЦ МП чи не найбільше в Україні, чому так?
- Це сталось з різних причин. Наш край багатонаціональний. Перед владикою Мелетієм, край від Російської православної церкви очолював митрополит Онуфрій Березовський. Він і родом звідси. Тут є кілька важливих чинників, які зіграли свою роль.
Низький рівень освіченості духовенства
- Перший чинник – на Буковині, на відміну від більшості регіонів України, дві третини священників московського патріархату взагалі не мають середньої спеціальної освіти, навіть без стаціонарної семінарії. Дуже низький рівень грамотності духовенства.
Культ шанування митрополита Онуфрія
- Друге - поводження митрополита Онуфрія, яке претендує на особисту святість. Розкручування священнослужителями московського патріархату культу шанування митрополита Онуфрія як живого святого.
Це духовна безграмотність. Не можна покладатись на людину при житті як на святого, як на незаперечний авторитет. Святе писання каже: «Не надійтесь на синів людських, в них немає спасіння». Ми повинні розуміти, що людина може впасти і не претендує на абсолютну святість. Є святі православні канони, є думка церкви, є святе писання - як основа.
Митрополит Онуфрій якось був запропонував навіть нашому владиці при багатьох священниках «змагатись у святості, хто більш святий, нехай за ним йдуть священники». Це абсолютне духовне невігластво.
У період 1990-2000 років на Буковині у священники освячували всіх, хто йшов
- Третя причина - в 90-х роках святили всіх підряд. В силу тодішньої необхідності митрополит Онуфрій із свого села Коритного посвятив своїх земляків-односельчан - 89 чоловіків. Всіх, хто був на той час без роботи: шоферів, фірманів. Заочно таких священників відправляли на біблійні курси. Ось так в нас і з’явилось дві третіх священників московського патріархату, які ні високої проповіді парафінам надати не можуть, ні просто ухвалити важливі рішення.
Священники з вищою богословською освітою дбають про розвиток громади: духовний, економічний, культурно-освітній.
Порівняймо буковинські Карпати із сусідніми галицькими. Путильщина та Косівщина, де освічений священник – втричі більша кількість населення, втричі більша кількість підприємців, підприємств, рівень туристичної галузі також помітно відрізняється, хоча умови і рельєф однакові.
Кількість недільних шкіл при храмах УПЦ МП надзвичайно мала. Але якщо вони і є, то використовуються для нав'язування всього рашистського.
В українському селі на Буковині, у Михальчі, священник у недільній школі навчив дітей «калядавать па расєйскі – «Добрий вечєр тєбє, панє гаспадарю». В їхньому випадку навіть добре, що не організовують недільні школи, бо агресія проти України ширитиметься більше.
Замість того, щоб нести світло – несуть темряву.
Румунська карта на Буковині
- Вони дуже вміло розігрують румунську карту на Буковині. Яким чином? Цькують румунів проти ПЦУ, мовляв, тут вас змусять забути румунську мову богослужіння, переведуть вас в примусовому порядку на українську мову. Це брехня. Наш Синод щодо Буковини ухвалив окреме рішення – створили румунський вікаріат за аналогією до Румунії, де діє український вікаріат. До речі, етнічних українців на території Румунії, значно більше ніж румунів на території України.
Священники московського патріархату ведуть колосальну підривну діяльність навіть за межами держави.
Масово розігрують цю карту, ведуть антиукраїнську пропаганду серед румуномовних священників. Навіть за межами України, коли виїжджають на храмові свята в Румунії.
Розпинаються за календар – кажуть, не можна переходити, це відступлення від православ'я, але весь Герцаївський район понад 30 років вже молиться за новоюліанським календарем разом з Румунією. В глибоцькому районі Турятка, Порубне, Синівці служать за новоюліанським стилем.
11 з 15 помісних православних церков живуть за новоюліанським календарем. Але нам московський патріархат розповідає про те, що ми відійшли від православ’я і живемо за католицьким календарем, свідомо маніпулюючи. У Чернівецькій області третина храмів московського патріархату молиться за новоюліанським календарем давно.
Поширений на Буковині аргумент - «так батюшка сказав»
- Велика довірливість буковинців, глибока побожність нашого щирого люду – тому їх дуже важко вести в оману. Є таке правило на Буковині - «батюшка сказав». Об цей аргумент розбивається будь-яка істина, чи посилання на канони, статутні документи.
Об цю стіну розбивається будь-яка спроба аналізу, звернення до критичного мислення, до власних думок людини.
Бессарабія потрапила під вплив московщини у 1812 році. На 130 років вони були більше під російською окупацією ніж Буковина, це прослідковується на прикладі Сокирянщини та сусідніх регіонів, де засів московський патріархат. Буковина потрапила під цей вплив пізніше, після ІІ світової війни.
Буковинські Карпати переповнені храмами та парафіянами московського патріархату. Гуцули, які ніколи в житті російською не говорили, але стоять за московську церкву і бояться сказати молитву рідною мовою, бо «батюшка так сказав».
Довіра до священника, яка могла бути використана для того, щоб підняти село, щоб активізувати громаду, вивчити дітей в недільній школі, організувати паломництво – московські попи просто використовують для того, щоб тримати людей в поневоленні Росії. От, власне, великий кредит довіри буковинці дали московським попам, а вони використовують його для своїх цілей.
Тривала байдужість влади до релігійного питання
- Говоримо і про байдужість влади у всі часи, щоб розв'язувати це питання. Михайло Жар з Банчен, Мелетій та інші настільки зазомбували людей обрядами, люди привчились звертатись до церкви, як до магічної установи з надання ритуальних обрядових послуг. Послуг часом і магічних, адже обіцяють прихожанам розв'язання питань соціально-побутового характеру, замість того, аби вести людину до Христа і просвітництва.
Відбувалось колосальне зрощення кримінального авторитету з монастирями Буковини. Банченський монастир збудований виключно за кошти олігархату та політиків. Ситуація така ж з іншими монастирями в області.
Українських бізнесменів возили на Афон, окремими рейсами. Бізнесменів привчили «стоять в вєре», тобто не робити крок в бік України, українізації. Підпорядкування Москві – це для них означає «стояти в вєрє».
Cuius regio, eius religio - Чия влада, того і віра (латинське прислів'я)
- Найобразливіше, що вони виховують ненависть до всього українського. Коли буковинці реально, навіть в себе вдома, бояться навіть думки, що прийдуть «ці ПЦУшники і нашу віру вкрадуть». Постійне нагнітання, що ПЦУ «поміняла» віру, що є відвертою брехнею. Адже від православ’я ПЦУ не відступила: православному румунові можна молитись румунською, болгарину православному – болгарською, православні в Японії моляться японською, в себе в Росії вони дозволили малим корінним народам, якутам, бурятам молитись в храмах рідною для них мовою.
За їхніми переконаннями Бог всі мови знає, окрім української та білоруської – бояться, що українці та білоруси відділяться від їхньої московської імперії. Для них принципова деукраїнізація.
Для них принципово зберегти на території України частинки русского міра. Як каже Путін, кордони Росії закінчуються там, де закінчується російська мова. До того часу, поки тут будуть сигнальні маяки, де люди збираються і шанують російське – для них це буде прецедентом «йти рятувати». Пояснюватимуть це так - «вони бережуть нашу культуру, мову – треба врятувати їх».
