«Чумний хрест» і містика Святої Магдалини (нові відкриття, фото)
Поширена «Україна інкогніта» новина про «чумний хрест», знайдений місцевим краєзнавцем Анатолієм Кобілецтким неподалік Сатанова (Хмельницька обл.) мала чималий резонанс і була по тому передрукована добрим десятком інтернет-видань. До того, нагадаємо, що у самому Сатанові, що у лісі біля Троїцького монастиря валяється який старий хрест знало чимало людей, але що то за хрест і якого часу нікого не цікавило.
Не без впливу автора цих рядків пан Анатолій вирішив і собі нарешті з’ясувати що то за хрест такий лежить у лісі. Історичне дослідження він поєднав із своїм хобі – «тихим полюванням».
Похід до лісу виявився в усіх відношеннях вдалим – і гриби знайшлися і хрест.
Частково здерши мох із знахідки пан Анатолій Кобілецький одразу ж надіслав світлини до редакції «Україна Інгогніта», яка першою повідомила новину. Нажаль перед тим пройшов дощ і якісно очистити поверхню хреста не вийшло. Із того що було видно з’ясувалося, що цей хрест теж пов’язаний із епідемією чуми яка охопила Схід Європи у 1770-1771 р. Про це яскраво свідчив напис, що «дівиця ???АННА» померла в вересні АΨО (тобто 1770) року.
Факти, що це «позацвинтарне» поховання», та й дата 1770 р. яскраво свідчили, що маємо могилу жертви епідемії моровиці. Нагадаємо, аби не розносити хворобу, жертв пошесті ховали одразу біля будинків, а у місці де знайдено хрест колись стояв хутір.
За якийсь час пан Анатолій повернувся до знахідки і розчистив поверхню хреста ретельніше. З’ясувалося що тут похована зовсім не «Анна», як те спочатку виглядало, а Магдалина. І тут маємо дивовижний і містичний збіг.
Як виявилося, могилу дівиці Магдалини, котра померла від моровиці, віднайшли у переддень відзначення дня пам’яті Святої Магдалини, чудотворну ікону якої (ХІХ ст.), що зберігається у храмі Воскресіння Христового дуже шанують у Сатанові за те, що вона колись врятувала містечко від епідемії холери.
Старі люди й досі згадують перекази, як у 1918 р у містечку лютувала холера. Пошесть, за переказами, припинилася лише після того, як довкола Сатанова хресним ходом обнесли образ Св. Марії Магдалини. Розповідають, що цю чималу та досить важку ікону несли чотири удови – коли одні стомлювалися, їх змінювала інша пара.
За переказами, коли процесія йшла вулицями містечка, то до дороги виходили не лише православні українці, але й поляки-католики і, навіть, євреї. Що ж до останніх – перекази трішки різняться. Одні кажуть, що зустрічаючи ікону євреї теж молилися (звісно, що по-своєму), інші кажуть, що зустрічали мовчки, але шанобливо. За місцевою легендою пошесть припинилася одразу, як образ винесли на середину мосту через Збруч (далі не пустила прикордонна сторожа)
Крім того, коли ікону повернули до храму, то за словами очевидців, виявили, що вона дивовижним чином оновилася і старі тьмяні фарби засяяли, як нові. Сама ж св. Марія Магдалина на образі була, «як жива і, здавалося, – дихала».
Дійсно дивовижний збіг – хрест на могилі дівчини Магдалини, яка померла від пошесті віднайшли переддень Святої Магдалини, яка врятувала Сатанів від епідемії.
Разом із першовідкривачем пам’ятки Анатолієм Кобілецьким та знімальною групою «Суспільне Хмельницький» автор, який і до того чимало досліджував «чумні» та «холерні» поховання Надзбручанщини, більш ретельно дослідив знахідку, що вилилося в ще одне відкриття.
Після фотофіксації знахідки на пропозицію автора цих рядків було вирішено обстежити протилежний бік кам’яного хреста. Тим більше, що його розміри це дозволяли. Бо, наприклад, теж «лежачий» хрест на могилі «Младєніци Марії із вєски Кринцилов», що біля села Кринцилів (це десь за кілометр від могили Магдалини) можна перевернути лише за участю техніки чи доброї бригади вантажників.
Очікувалося, що на протилежній стороні виявиться зображення традиційного для тогочасних надгробків зображення Голгофського хреста та «Адамової голови». Ці зображення дійсно знайшлися, але як другорядний елемент. Головним ж відкриттям стало продовження епітафії.
Якщо до того висновок, що це саме «чумний хрест» будувався на припущеннях – його «позацвинтарність» та дату 1770 р., то на звороті про причину смерті «дівиці Магдалини» вказано прямо: «повєтріє джумовой смєрті». “Джумовой” – це “чумової”. На Буковині ще й досі чуму називають “джумою”. Пряма вказівка на чуму-джуму, до речі, не є характерним явищем для епітафій жертв моровиці, знайдених у цій місцевості.
Можна припустити, особливо вважаючи, що поховання розташоване за якісь півкілометра від Свято Троїцького монастиря, який на той час належав василіянам, «дівиця Магдалина» належала до монастирських селян.
У літописі монастиря є запис, залишений його ігуменом Модестом Сільницьким. Зокрема йдеться, що від чуми 1770 року померло 6 ченців, та 150 селян, які належали монастирю. Серед останніх, вірогідно, була й дівиця Магдалина.
Варто зазначити, що «чумні» позацвинарні хрести XVIII ст. є надзвичайно унікальними та рідкісними пам’ятками минувшини. На усьому Поділлі таких навряд чи набереться хоча би зо два десятки.
Після фотосесії хрест знову акуратно поклали на землю – він нестійкий (відсутній «язик», що вкопується у землю) і при падінні міг би зазнати пошкоджень.
