Директор національного заповідника «Софія Київська» про відносини з Церквами: “Ми приречені на діалог, на співпрацю і на взаємопорозуміння”

Інтерв’ю з Нелею КУКОВАЛЬСЬКОЮ, генеральним директором Національного заповідника “Софія Київська”, заслуженим працівником культури України про збереження сакральної архітектури, відносини з Церквами і нові шляхи та методи популяризації української історичної спадщини.

– Наступного року Софія Київська буде святкувати тисячоліття. Ця дата досить спірна. Тобто досить недавно відбулося відкриття, що говорить, що Софії Київській достатньо трохи більше років ніж думалося з початку. Які святкування плануються на наступний рік?

– Святкування ми розпочали ще в цьому році: провели тематичні круглі столи, друкуємо багато літератури, на WEB-порталі заповідника розміщуємо відповідну інформацію (її можна знайти за адресою www.nzsk.com.ua), з якої можна більш глибоко дізнатися про наше обґрунтування тисячоліття Софії Київської. Розроблено і певний план заходів, який, сподіваємось, найближчим часом буде затверджений Кабінетом Міністрів України.

Тисячоліттю буде присвячено і весь наступний рік. З травня місяця планується випуск маркованого конверту, ювілейної монети, проведення наукових читань, тематичних виставок, циклу концертів. Заплановано провести низку культурно-просвітницьких заходів на території Золотих воріт, які розповідатимуть про історію, відтворюючи "картинки" з життя стародавнього Києва. Не залишаться поза увагою і школярі: будуть проведені вікторини, конкурси художнього малюнку тощо.

Я думаю, що кульмінацією святкування стануть заплановані на вересень 2011 року урочисті заходи, на які ми плануємо запросити наших колег з України та Європи задля того, щоб відзначити на високому рівні це визначну дату.

– Як Ви оцінюєте стан збереження заповідника? Час від часу виникають зауваження, що в різних пам’ятках архітектури є проблеми. А зараз як виглядає ситуація в Софії Київській?

– Якщо загалом порівнювати ситуацію з пам’ятками в Україні і в Національному заповіднику "Софія Київська", то ми виглядаємо найкраще. І це не тільки моя оцінка, високу оцінку стану збереження наших пам'яток дали й експерти, які нещодавно приїжджали до Києва. У нас був заступник голови ЮНЕСКО, директор Центру всесвітньої спадщини Франческо Бандаріна, який високо оцінив роботу нашого колективу - архітекторів, реставраторів - стосовно стану збереження Софії Київської: і архітектурного ансамблю, і самої Софії. Нас відвідали також й експерти ІКОМОС – Тодор Крєстєв (Болгарія), Алківіадіс Препіс (Греція) які теж високо оцінили нашу роботу і стан збереження пам'яток заповідника.

Bізит до Софії Київської заступника голови ЮНЕСКО, директора Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Франческо Бандаріна: з фахівцями заповідника (грудень 2010)

Якщо детально розглянути ситуацію, то точка зору наших експертів така: сьогодні дійсно стан збереження Софії Київської й архітектурного ансамблю на її території не викликає занепокоєння. Єдиний об’єкт, який сьогодні нас серйозно тривожить – це стан памятки архітектури ХVІІІ ст. Бурси, яку вже понад сорок років орендує Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. Всі нормативно-правові акти, які існують на сьогодні і говорять про те, що його треба відселити, залишаються на папері. Збігає час, а питання з відселенням не вирішується. Ситуація стає загрозливою: не через те, що архів-музей не може знаходитись на цій території, а через те, що споруда за ці роки жодного разу не реставрувалась, знаходиться в аварійному стані й потребує комплексної реставрації. Такий стан є небезпечним, перш за все, для матеріалів цього унікального зібрання. Ми маємо надію, що наступний рік принесе позитивні зрушення у вирішенні цього питання: розпочнуться науково-пошукові та проектні роботи і через певний час - повна реставрація пам'ятки. Там необхідно підсилювати фундамент, перекриття, повністю реставрувати дах і склепіння та виконати багато-багато інших робіт.

Ще одне питання, яке викликає занепокоєння -  це, звичайно, загрози, які йдуть від урбанізованого середовища міста. Ми розуміємо, що місто - це живий організм, який розвивається, будується. Нове будівництво у безпосередній близькості до пам'яток заповідника, звичайно, не добрим чином відображається на стані наших споруд, посилючи навантаження і додаючи проблемних питань. Але для того ми тут і є, щоб їх розв'язувати.

У заповіднику створена і працює автоматизована комплексна система моніторингу, за допомогою якої наші фахівці слідкують за технічним станом будівель, структурою ґрунтів, рівнем ґрунтових вод тощо. Маємо змогу фіксувати найменші відхилення від норми, вчасно виявляючи загрозу для наших пам’яток. Тому вже сьогодні ми ставимо питання про розробку проекту, який би унеможливлював такі загрози. Мова йде про проект інженерного захисту території. Чому я говорю про такий саме проект, тому що останнім часом є загрози підвищення рівня ґрунтових вод і це абсолютно реально. Ми це все бачимо за результатами моніторингу, який проводимо разом з Інститутом геологічних наук Національної академії наук України. Тому у своїй доповіді на засіданні Колегії Міністерства регіонального розвитку і будівництва України, я таке питання поставила і воно було сприйняте. Ми розробили "Державну цільову програму розвитку Національного заповідника "Софія Київська" на 2011-2015 роки", до якої включено, зокрема, і це важливе для нас питання.

Ми проводимо комплексний моніторинг території ще однієї нашої памятки - Судацької фортеці в АР Крим. Занепокоєння викликають два зсуви, які активізувалися в останні два роки на її території. Зараз ми відслідковуємо ці зсуви. Окрім цього, нашим Міністерством виділено спеціальні кошти на розробку проекту інженерного захисту  території Судацької фортеці. Вже проведено науково-пошукові роботи інститутом "КримГІІНТІЗ" для розробки проекту інженерного захисту території, який зараз на стадії розробки. Маємо надію, що в цьому році розробку буде завершено, проект затверджено і найближчим часом ми зможемо його реалізувати в рамках зазначеної Програми. Головне – вчасно ліквідувати небезпеку. Пам’ятаємо, що активізація зсувних процесів у 80-х роках минулого століття призвела до того, що п’ятнадцята куртина зовнішньої лінії оборони фортеці була повністю зруйнована.

Загалом на реалізацію завдань по всіх напрямах діяльності заповідника за 5 років ми плануємо витратити 149,9 мільйонів гривень: це науково-пошукові роботи та програми реставрації пам'яток, науково-дослідні і експозиційні, інформатизація простору нашого музею і реставрація музейного фонду та багато-багато іншого. Важливо зазначити, що на реалізацію програми майже третину коштів планується залучити з недержавних джерел, не заборонених чинним законодавством. Зараз програма знаходиться в стадії узгодження.

Стосовно інших об’єктів заповідника, то ситуація є стабільною. Багато говорили про Кирилівську церкву – там вдалося виконати величезний об’єм робіт: гідроізоляція фундаментів, осушення стін і благоустрій території. І сьогодні для цієї пам'ятки немає жодної загрози. Комплекс робіт з реконструкції та реставрації Золотих воріт, теж був виконаний. Зараз закінчують роботи з ліквідації аварійного стану Андріївської церкви. Буквально щойно повернулася звідти. Кожен ранок починаю з Андріївської церкви. Особливих загроз сьогодні нашим пам’яткам, окрім тих, що я назвала, більше немає.

Експерт ІКОМОС Алківіадіс Препіс (Греція) в Кирилівській церкві, памятці архітектури 12 ст. (2009)

– Всі ці роботи фінансуються державним коштом? Чи є якась спонсорська підтримка? Чи Ви маєте ґранти від зовнішніх партнерів?

Всі роботи фінансуються з кількох джерел. Основне джерело – це, звичайно, державний бюджет. Але, якщо проаналізувати результати виконання завдань і заходів "Комплексної програми збереження об’єктів Національного заповідника «Софія Київська» на 2003-2010 роки", яку було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 624 і яка діяла впродовж останніх 7 років, то за джерелами фінансування кошти розподіляються наступним чином. З 96,9 мільйонів гривень більше половини (58 відсотків) – це близько 56 мільйонів гривень - було виділено коштів із тих, які ми самі заробили і тих, які дали нам меценати. Тобто, це достатньо велика частина від загального обсягу фінансування попередньої програми.

Ми плануємо і в наступні 5 років теж працювати з меценатами з метою залучення меценатських коштів для реалізації наших програм. Для цього найближчим часом буде презентована Опікунська рада заповідника, яка працюватиме на громадських засадах і, я вірю, сприятиме успішній реалізації наших проектів. Я хотіла б при заповіднику мати такий громадський орган, тому що як показує практика музейної роботи, всі європейські, світові музеї мають такий орган.

– Тобто це ознака зацікавлення суспільства?

– Звичайно. Це вже називається соціальна відповідальність суспільства перед своєю культурною спадщиною.

– Скажіть, будь ласка, ця рада мала б складатись із якихось народних депутатів?

– Я планую запросити туди людей, може, не дуже знакових, але які можуть це зробити. Ми не зациклюємося на народних депутатах, на чиновниках. Такий досвід у нас вже був, але не дав очікуваного ефекту. Тому ми плануємо запросити туди тих людей, які можуть на першій стадії фінансово допомагати.

– Тобто просто меценатів?

– Меценатів і деяких активних людей, які можуть гуртувати меценатів. Їх може бути не багато: п’ять-шість-сім осіб. І більше не потрібно. Тому що існуюча практика створення при національних заповідниках наглядових рад себе не виправдала. Мій досвід свідчить про те, що впродовж десяти з половиною років, які я тут пропрацювала, склад наглядової ради заповідника змінювався і перезатверджувався 4 рази і лише один-єдиний раз, позаминулого (2009) року, відбулося засідання Наглядової ради "останнього скликання". І все.

Н.М. Куковальська і народний архітектор України, доктор архітектури, професор О. Слєпцов на виставці Української академії архітектури, влаштованій в Будинку митрополита до Міжнародного дня архітектури (липень 2010).

– Свого часу говорилося про небезпеки, які існують в інтер’єрі Софійського собору. Зокрема, збереження фресок. Якою там є ситуація зараз? Наскільки вони захищені?

– Так. Це було нашою проблемою і ми її вирішили протягом 2005-2007 років. Існувала величезна загроза не стільки фрескам, скільки мозаїкам, оскільки було значне відшарування між кладкою стіни і шаром тиньку з мозаїкою. До проведення реставраційних робіт ми готувалися дуже довго і грунтовно, попередньо провівши вишукувальні роботи. Також для виконання першої стадії ми запросили польських реставраторів, які застосували дуже цікавий метод ендоскопії, яким користуються і в медицині, зокрема, в хірургії. Якщо філософськи поглянути на це питання, то можна сказати, що у нас такий підхід до пам’яток, як у лікарів до людини. Ми їх лікуємо, доглядаємо і робимо все аби не зашкодити. Тобто і наші, і лікарські погляди на клятву Гіппократа абсолютно ідентичні.

Тому після огляду стану мозаїчної композиції ХІ ст. "Пантократор" в центральному куполі, ми зрозуміли всю небезпеку, яка їй загрожувала. По всій площині композиції були відшарування. Для прикладу скажу, що коли ми стояли на риштуванні й трішки включали звук, то йшла вібрація по великій площині. Коли ми ендоскопом через спеціальні отвори "пройшли" мозаїку на всю глибину до кладки, то визначили місця і заміряли ці відшарування. Їх розмір - один, півтора сантиметри. Але проблема полягала ще й в тому, що шар тиньку, який був між плівкою і шаром на якому кріпилася мозаїка, деструктурував вже. І ті реставраційні підкріплення, які проводилися у 50-х, 80-х роках ХХ ст. поліхлорвініловими смолами, розчиненими в дихлоретані, втратили свою зв'язуючу спроможність і через певний час теж розшарувалися. Ми визначили такі місця, де потрібно провести закріплення і застосувати загальноприйняту на сьогоднішній день в реставрації систему нагелів, перевірену часом. Її застосовували і в ХІХ, і в ХХ століттях. Без хімічних добавок, а просто застосовуючи систему нагелів і добавляючи трішки розчину, склад якого ідентичний тому складу, який був застосований ще в ХІ столітті.

Ми цю роботу успішно завершили і уже наступна робота – це було закріплення в консі центральної абсиди мозаїчної композиції ХІ ст. "Богородиця Оранта". Тут ситуація була ще більш небезпечною. Ми залучили для проведення дослідження її стану лікарів з львівського Інституту хірургії. На три дні вони закрили свої планові операції, провезли сюди обладнання і, мені здалося, що дуже пишалися тим, що працювали у Софії Київській. Окрім цього хотіла б зазначити, що жодного гонорару за  цю складну роботу ніхто не попросив. Їм оплатили лише дорогу і амортизацію обладнання. А роботу вони виконали безкоштовно, за що я їм дуже вдячна. Результати дослідження показали величезні ділянки відшарувань. І це вже не було 1 і 1,5 сантиметри, відшарування сягали до 5-6 см, а в деяких місцях і до 10 см. І це на невеликій за площею композиції - всього 15-18 квадратних метрів. Будь-яка небезпека, як, скажімо, сильні вібраційні коливання і навантаження могли призвести до того, що все це могло просто осипатися. Тому ми теж застосували таку ж систему нагелів, щоб не обтяжувати всілякими розчинами. І сьогодні ми можемо однозначно стверджувати, що небезпека минула, стан мозаїк стабільний і жодної загрози не має.

Дослідження стану мозаїк ХІ ст. в центральній абсиді Софії Київської спільно з львівськими реставраторами (2007)

Що стосується фресок центральних нав, то там небезпека була ще у 2004 році і ми її ліквідували (якраз на сімейному портреті Володимира по лівій стороні). Потім ми вже займалися плановою роботою по закріпленню фресок.

Сьогодні стан монументального живопису ХІ ст. Софії Київської задовільний і стабільний. Робимо зараз дуже цікаву роботу: в одному з приділів розкриваємо фреску ХІ століття. Це невеликий за розміром фресковий розпис, якого ще ніхто не бачив, бо у ХІІ столітті її було записано теж фрескою. І так все це збереглося до ХХ століття, коли у 80-х роках невеличкий кусочок відшарувався і реставраторами та мистецтвознавцями було з'ясовано це цікавий факт. Було навіть розроблено і схвалено проект реставрації, який передбачав зняття фрескового живопису ХІІ ст. з фрески ХІ ст.  і перенесення його на нову основу, а потім закріплення та експонування на протилежній стіні приділу, де живопису взагалі не збереглося. Проте, на реалізацію цього складного реставраційного проекту коштів не було. Так пройшло 30 років і ось нарешті в цьому році розпочалася реалізація цього проекту, яка, я переконана, буде незабаром успішно завершена і відкриє не тільки автентичний монументальний живопис ХІ ст., але й віконницю ХІ століття зі шклом. Я думаю, що це буде сенсація.

– А це та частина, де виявлена дата, яка робить Софію Київську старшою?

– Ні. Це не та частина. Дата, про яку Ви говорите, була знайдена в головному вівтарі. А це приділ Антонія та Феодосія.

– Нещодавно знову було судове рішення, щоби призупинити прибудови в районі Софії Київської. Звичайно, це дає свої негативні результати для храму. Чи робляться зараз якісь роботи, щоб, я б сказав, на вічно призупинити це будівництво.

– Ваше твердження абсолютно неправильне. Нічого "на вічно" не потрібно зупиняти. Як я вже казала, місто – живий організм і воно має розвиватися, але цей розвиток повинен бути підпорядкований певним обмеженням і здійснюватись в певних рамках. І все. Обмежень не так багато. Перше – це заглиблення фундаментів в підземний простір. Друге – це висотність. Третє – це стилістика будови. Стилістика має на увазі, щоб не порушували історичного середовища, щоби були гармонійні споруди. Вони не мають повторювати історичну епоху будинків поряд, але стилістично вони повинні бути поєднані. І в деякій мірі колористика має бути теж у відношенні з містобудівничою ситуацією.

Можна і, мабуть, потрібно вести будівництво, тому що в центрі міста є багато не цінної забудови. Її, мабуть, потрібно вилучати і ці площадки можна і потрібно використовувати. Нічого в цьому поганого немає. Але є певні обмеження і рамки в яких має вестися будівництво. На превеликий жаль, інвестори, які отримали площадки під будівництво, як показує практика, не знають цих правил. Але ж знають ці правила архітектори, котрим вони замовляють розробку проектів. Також про це знають ті чиновники, котрі узгоджують та підписують ті проекти. А інвесторам просто потрібно роз’яснювати, що якщо ви отримали земельну ділянку в історичній частині міста і хочете будуватися, то є певні правила, які ви зобов'язані виконати.

– Скажіть, будь ласка, зараз для багатьох таких музеїв, заповідників є проблема відношення з Церквою. Зокрема і в Києво-Печерській Лаврі й в інших місцях Церква вимагає повернення колишнього культувих приміщень собі. Чи були за останні роки такі, скажімо, «посягання» на Софію Київську? Наприклад, щоб взяти в користування чи регулярно проводити тут Богослужіння. Чи були такі спроби?

– З 1991 року, з часу проголошення Незалежності України, були неодноразові намагання: одна з конфесій або всі разом хотіли б мати Софію Київську в своєму підпорядкуванні. Не буду душею кривити, у цьому році теж були такі намагання. Але Слава Богу, політика держави сьогодні така, що Софія має бути музеєм. Якщо потрібно провести якесь окреме Богослужіння, то це можливо і воно проводиться кожного разу згідно окремого відповідного дозволу. Я на семінарі розповідала про те, які у нас були останнім часом Богослужіння. Але мати Софійський собор якійсь одній з існуючих конфесій, мені здається недоречним.

Існує така думка, Ви, напевно, знаєте: той, хто буде мати в підпорядкуванні Софію, той буде мати пріоритет над усіма іншими Церквами. У нас сьогодні прийнято в державі і, я думаю, у суспільстві рівноправність між усіма релігійними конфесіями. Тому нехай так буде і надалі задля збереження стабільності і миру в суспільстві.

– На жаль, інші музейні приміщення потерпають від цих бажань церковних діячів. З одного боку, зрозуміло, що Церквам має бути повернене те майно, яке було культовим, але не означає, що музеї мають бути знищенні. Таких прикладів є достатньо, коли вже перестали існувати цілком непогані музеї. А чи є якась співпраця між працівниками музейних установ щодо захисту, взаємної підтримки?

– Згідно зі законодавством, яке сьогодні існує в державі, церковне майно може бути повернене, якщо там знаходиться музей або якась інша установа при умові, якщо буде надано рівноцінне за площею і обладнанням приміщення. Це можливо. Так, можливо, буде і в Києво-Печерській Лаврі. Але на сьогодні, наскільки я обізнана, державним музеям, розміщеним в Лаврі рівноцінних приміщень не надано. Тому, звичайно, і виникає напруга.

Щодо доцільності перебування музеїв на території монастиря — у кожного є своя точка зору. Я думаю, що держава зробить правильно, як вона вважає за потрібне. Але найважливіше, щоб ми не згубили музею. Це найважливіше, бо музеї - надбання не якоїсь окремої групи людей, а надбання всього нашого суспільства. І ми повинні зберігати це все, реставрувати, популяризувати.

Якщо говорити про співпрацю музеїв і релігійних організацій, то тут приклади є як позитивні, так і негативні. Державі треба виділити 5-6 об’єктів найцінніших, скажімо домонгольського періоду, і ніколи не передавати будь-якій конфесії. Нехай би вони були у ролі музеїв або ж в окремих випадках проводили в них Богослужіння. Я розповідала, яка велика когорта спеціалістів є в Софії, щоб доглядати за цими приміщеннями і робити це відповідно до вимог міжнародного, європейського і, в тому числі, українського законодавства. Жодна з конфесій сьогодні, на превеликий жаль, не має таких фахівців. Зрештою, в них інше завдання.

Презентація у Софії Київській факсимільного видання Реймського Євангелія (2010)

– Знову ж світовий досвід тієї ж Франції доводить, що Церква і держава, і в тих випадках музейні заклади можуть співпрацювати без якихось проблем.

– Абсолютно вірно. Необхідно, щоб вони співпрацювали. Образно кажучи, ми їдемо в одній машині. І маємо керувати цим процесом правильно, щоб не сталася трагедія. Тому ми приречені на діалог, на співпрацю і на взаємопорозуміння. Я кажу слово «взаємопорозуміння», тому що якраз в цьому моменті його іноді не вистачає. Я розповідала на семінарі про негативний досвід такої співпраці заповідника з Українською Автокефальною Православною Церквою на прикладі Андріївської церкви.

– Зараз Україна стає в центрі уваги туризму як місцевого, який все активніше розвивається, так і міжнародного. Які є власне тенденції серед відвідувачів Софії Київської?

– Криза, яка триває вже другий рік, стабілізувала потік туристів: він не збільшується, а, навіть, дещо зменшується. Минулого року він зменшився, а в 2010 році порівняно з попереднім є невелика тенденція до збільшення. Але на рівень 2007 року, я думаю, ми ще не вийдемо. З іншого боку, я навіть боюся великої кількості туристів для Софії. Як було в радянський час — тут 3 мільйони проходило, а черги стояли аж до пам’ятника Богданові Хмельницькому. Це було шкідливо для Софії. Вона, наче стара людина, яку потрібно оберігати і дуже дбайливо до неї ставитися. Тому велику кількість відвідувачів їй дуже важко витримати. У нас близько 300-400 тисяч відвідувачів на рік. Це є оптимальна кількість. Ми не ставимо за мету їх збільшувати. Краще збільшувати кількість відвідувачів за рахунок інших музеїв, які знаходяться на території, або якихось заходів, які ми тут проводимо.

Ми прагнемо, щоб, по-перше, у нас було інформаційне насичення, а, по-друге, щоб музей був живим. Як Ви бачили за останні 3-4 роки у нас тут завжди щось відбувається. У нас є багато проектів, зокрема, "Скарби музеїв України на святій землі Софії Київської", "Скарби музеїв світу на святій землі Софії Київської" – це відродження традицій та започаткування нових культурних проектів. Саме це притягує людей і музей не є статичним.

Багато програм ми започатковуємо з дітьми та для дітей і вже багато провели. Наприклад, коли у нас була виставка мозаїки, то ми проводили майстер-класи зі створення мозаїчних розписів і цей захід проводили безпосередньо у приміщенні, де була виставка. Дітям це було дуже цікаво, вони записувались в чергу. Так було і з вишивкою, писанкою, іконописом. Тобто є велика потреба сьогодні у підростаючого покоління у таких ремеслах і в такому мистецтві. Тому у нашій Бурсі після реставрації ми плануємо зробити Музейний дитячий центр, у якому дітей будуть навчати стародавньому та духовному співу, іконопису, техніці мозаїчного розпису, традиції якого на Україні вже майже втрачено, народним ремеслам тощо. Повірте, що може з них ніхто й не виросте співаком чи мозаїчистом, але я впевнена, що виховання через мистецтво приведе до того, що людина виросте, по-перше, культурно освіченою, а, по-друге, доброю душею своєю, гармонійною, чого в нашому суспільстві сьогодні дуже не вистачає. У людських генах закладена ця гармонія. Але якщо ця гармонія не проявляється, то людина не правильно розвивається.

– Хотів запитати про мультимедійні проекти. Наприклад, Львівський Національний музей зробив до свята Миколая мультфільм з елементів ікони. Цей мультфільм невеличкий і він про чуда святого Миколая. Чи є у Вас такі проекти?

– У нас вже деякі такі проекти реалізовані, а деякі зараз у стадії підготовки. По-перше, коли приходять відвідувачі до Золотих воріт, вони слухають екскурсію з шумовими ефектами, по-друге, на екрані вони можуть подивитися історію будівництва Золотих воріт, історію Києва, художні картинки з історії давнього Києва. Це цікаво дітям. Зараз ми плануємо зробити дитячий мультфільм мовою дитини, який буде присвячений історії Києва - це для найменших наших відвідувачів. Адже до нас приходять діти не лише шкільного віку, а й дошкільнята.

Багато ми зараз плануємо таких проектів по інформатизації музейного простору. От, скажімо, приходить відвідувач у Будинок митрополита. Уже сьогодні там є електронна екскурсія. А, по-друге, зараз вже майже підготовлена програма, де буде стояти великий екран (я поки що не можу знайти таких великих сенсорних екранів, які я бачила в Європі, в Америці), на якому б ми показували історію цього будинку і взагалі історію формування цієї території, а також світові й українські аналоги, показувати архітектурні елементи та фрагменти декору цього будинку. Тобто найбільше дати інформації про цю споруду. Розповісти які там були митрополити, скільки їх було, розповісти про кожного з них, що він зробив, завдяки яким справам увійшов в історію церкви тощо. Тобто це величезний інформаційний простір. І впродовж екскурсії тривалістю 45 хвилин неможливо осягнути цей простір. А коли людина прийде і матиме можливість користуватися мультимедіа – вона отримає зовсім інший обсяг і рівень інформації. Звичайно за один раз вона не зможе все осмислити, але прийде ще раз або купить диск.

Або ж ми плануємо зробити доступною іншу послугу: щоб можна було скачувати інформацію, наприклад, на мобільний телефон. Ви бачили, що на території Софійського музею стоять таблички. Ми сьогодні вже по мобільних телефонах проводимо невеликі екскурсії за допомогою операторів. І вони будуть не лише на території Софії, а й всьому Києві і в Україні. Тобто, набираючи на мобільному телефоні відповідний код і заплативши за це 6 гривень, Ви отримуєте екскурсію по заповіднику навіть не побувавши тут. Але, я думаю, такі екскурсії зацікавлять потенційних відвідувачів і їм захочеться прийти. Тому ми вкладаємо цікаву інформацію, яка б привела їх до нас.

– Це своєрідна наживка?

– Можна й так сказати. Ви бачили, що у нас вже є електронні гіди і це тільки початок. На наступний рік плануємо — і є така потреба для екскурсійних груп — забезпечення аудіогідами. Я не виключаю, що екскурсовод не має бути присутній на екскурсії. Обов’язково повинні бути наукові консультації. Але для великих груп людей, які часто подорожують і спілкуються такими екзотичними для нас мовами, як китайська, японська чи арабська, електронний гід буде незамінним помічником для нас. І ще можна зайти на наш портал і подивитися наш сайт, де вже є дві віртуальні екскурсії: по території  софійського архітектурного ансамблю і по митрополичих палатах в Будинку митрополита. І зараз ми закінчуємо створювати віртуальний музей по самому Софійському собору.

Чому така екскурсія стала для нас актуальною? От скажімо станите Ви в центральній наві і захочете роздивитися ангелів на склепіннях собору. Детально Ви їх не зможете роздивитися. А приблизивши їх на великому сенсорному екрані, Ви зможете роздивитися все в найменших деталях. Є місця, які не можна достатньо освітити з точки зору збереження пам’ятки, а Ви захочете роздивитись фреску чи окрему деталь саме в цьому місці. У віртуальному музеї Ви зможете це зробити, тому він має право на життя.

Ми також плануємо продавати плеєри з екскурсіями. Наші музеї тільки розпочали свою роботу в цьому напрямку, тому я думаю, що максимум інформації в магазинах, на сайтах, на території заповідника буде корисною. І хотілося б, що після таких екскурсій людина зросла в культурному плані не на один, а на два і більше щаблі.

– Це все дасть набагато більше для патріотичного виховання, аніж державні програми, а особливо, політичні заяви.

– Я завжди кажу, що у нас політика тут одна – збереження пам’яток. Все інше відбувається за мурами Софії Київської. Головне, що у нас толерантне ставлення до всіх релігійних конфесій, до всіх політичних партій.

– За цими мурами час, наче зупинився, але з іншого боку Ви використовуєте сучасні технології, щоб це все показати.

– Зараз настільки піднявся розвиток науки і техніки, що використовуючи ті засоби, які існують сьогодні, які будуть існувати завтра можна багато чого робити надзвичайно цікаво. Я вже давно дійшла до думки, що та методологія проведення екскурсій, яка існувала ще в радянський час, на сьогодні абсолютно не прийнятна. І потрібно шукати інші методи і засоби як донести слухачеві ту інформацію, яку він повинен знати. А тим паче до тих, хто цікавиться нею більше.

— Дякую за цікаву і змістовну розповідь!

Розмовляв Тарас АНТОШЕВСЬКИЙ,

Київ, 30 листопада 2010