Дитячий хор «Зоринка» співав для Вселенського Патріарха
Майже сорок дітей прибули до Стамбула напередодні іменин Його Всесвятості — у день Вознесіння Господнього. Цього дня «зоренята» співали Літургію в храмі Святих Костянтина і Олени (Фатіх, Стамбул). Богослужіння здійснювалося з благословення Патріарха Варфоломія грецькою та українською мовами за участю митрополита Луцького і Волинського Михаїла, повідомляють "Тернопільські новини".
Після богослужіння «Зоринка» дала концерт на сцені центрального району Стамбула Бейоглу. Дітей привітали Генеральний консул України в Стамбулі Олександр Гаман, представники мерії. Юні хористи відчували емоційну віддачу публіки. Турки особливо були зворушені тим, що українські діти виконали турецькою їхній «Ізмірський марш» — оду свободі.
Традицію розучувати пісенні візитівки країн, до яких «зоренята» їдуть чи то на конкурси, чи з концертами, започаткував іще на зорі створення колективу, чотири десятиліття тому, засновник школи Ізидор Доскоч. Це своєрідний пісенний реверанс. Таким чином «Зоринка» популяризує хорове мистецтво України, її культуру: від національного вбрання — до класики і народних пісень, і водночас засвідчує шану до інших культур.
«Так звучать янголи», — написала на своїй сторінці у фейсбуці після концертів «Зоринки» у Стамбулі Мирослава Музика. Поділилася враженнями у соцмережах і дружина Генконсула Ірина Гаман: «Благословенним по-особливому стало вчора святкове богослужіння. Вчора співали українська душа, любов, серце».
Співу «зоренят» зворушив і Вселенського Патріарха. «Його Всесвятість вийшов, привітався — і ми відповіли «Вітальною», — розповідає Анжела Доскоч. — Співали світову й українську класику, народні пісні. Нам ніхто не сказав, скільки має тривати виступ, але після кількох творів Патріарх показав жестом, щоб ми не зупинялися. Ще після двох-трьох сказав: «Співайте». Потім поблагословив дітей, подарував хрестики і став із нами до спільної фотографії. Ми були вражені, що поруч із такою величною людиною може бути настільки спокійно, благословенно, просто. Діти, здається, сповна й не усвідомили значущості цієї події».
