Філарет усе більше відстає від Володимира
Історія присвоєння державних нагород церковним ієрархам сповнена інтриг, конкуренції, заздрості та іншої мирської суєти
Дивуватися нічому. Скільки не проголошуй відокремлення церкви від держави й держави від церкви, втім однією із складових державної політики була, є й, схоже, завжди буде політика в церковній сфері. Оскільки під час виборчих кампаній керівникам країни важко уникнути спокуси набути за рахунок роздачі орденів лояльності релігійних діячів. Та й церкви навряд чи колись відмовляться від намірів використовувати державну машину для просування своїх інтересів.
МИРСЬКІ ПРИСТРАСТІ
При Леоніді Кравчуку присвоєння державних нагород релігійним діячам в Україні не практикувалося. Та й Леонід Кучма спочатку не часто вшановував церковних ієрархів, роблячи виняток лише для представників Української православної церкви в юрисдикції Московського патріархату (тобто в складі Російської православної церкви). 24 квітня 1996 року президентською нагородою був удостоєний митрополит Харківський і Богодухівський Никодим (у миру — Никодим Руснак). Саме він у квітні-травні 1992 року виконував обов'язки предстоятеля УПЦ і був організатором Харківського архієрейського собору, що відбувся 27-28 травня того року, на якому засудили діяльність Філарета щодо створення УПЦ КП. 21 грудня 1996 року орден «За заслуги» Ш ступеня дістався нині покійному митрополиту Полтавському й Кременчуцькому Феодосію (Митрофану Дикуну), 19 січня 1998 року — єпископу Білоцерківському й Богуславському Серафимові (Василеві Залізницькому), 26 січня 1998 року — архієпископу (зараз уже митрополиту) Сімферопольському й Кримському Лазарю (Ростиславу Швецю), 5 травня 1999 року— архієпископу (уже митрополиту) Дніпропетровському й Павлоградському Іринею (Іванові Середньому). Втім, своєрідний ящик Пандори Кучма відкрив, коли надумав заручитися підтримкою й благословенням церковних ієрархів, готуючись до переобрання на президентське крісло. 28 липня 1999 року був підписаний Указ про нагородження орденом «Ярослава Мудрого» V ступеня предстоятеля УПЦ МП митрополита Київського й всея України Володимира (Віктора Сабодана) «за багаторічну плідну церковну діяльність, спрямовану на утвердження православ’я в Україні». При цьому було порушено статут ордена, де йдеться: «орденом князя Ярослава Мудрого» нагороджуються громадяни України, відзначені однією з державних нагород України або нагородою Президента України», — однак жодних нагород від керівництва країни владика Володимир раніше не одержував. Указ породив нарікання як із боку УПЦ Київського патріархату — головного конкурента УПЦ МП, — так і з боку інших християнських церков, які вважали формулювання «про заслуги в утвердженні православ'я» дискримінаційним щодо католицьких і протестантських конфесій. І менш ніж через місяць, 21 серпня 1999 року — у переддень Дня незалежності — з’явився новий указ, згідно з яким державними нагородами вшанували відразу 15 церковних діячів. Формулювання підкоригували: «за багаторічну плідну церковну діяльність, вагомий особистий внесок в утвердження основ християнської моралі в суспільстві». Зокрема, такий же орден «Ярослава Мудрого» V ступеня, як і владика Володимир, одержав предстоятель УПЦ КП, патріарх Київський і всея Русі-України Філарет (Михайло Денисенко). Проте на цілковитий паритет між УПЦ МП і УПЦ КП Кучма так і не зважився. Митрополит Харківський і Богодухівський Никодим (вважається другою людиною в ієрархії УПЦ МП) був нагороджений орденом «За заслуги» II ступеня, до того ж архієпископ (уже митрополит) Луцький і Волинський Нифонт (Василь Солодуха), єпископ (уже архієпископ) Вишгородський, намісник Києво-Печерської лаври Павло (Петро Лебідь) і п'ять протоієреїв УПЦ МП одержали орден «За заслуги» III ступеня — такий же, що й найближчий сподвижник владики Філарета митрополит Львівський і Сокальський Андрій (Андрій Горак). Московський патріархат фактично зберіг перевагу над Київським. Втім, іншим християнським конфесіям перепало ще менше, ніж УПЦ КП. Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня були удостоєні керуючий Івано-Франківською єпархією Української греко-католицької церкви єпископ Софрон (Степан Дмитерко), почесний єпископ Союзу вільних церков християн віри євангельської України Володимир Глухівський, президент Всеукраїнського союзу об'єднань євангельських християн-баптистів Григорій Комендант, президент Союзу об'єднань церкви християн-адвентистів сьомого дня в Україні Володимир Крупський та голова Всеукраїнського союзу церков християн віри євангельської — п'ятидесятників Михайло Паночко. Цей «табель про ранги» запрограмував подальшу практику нагородження церковних діячів: пріоритет — УПЦ МП, потім — УПЦ КП, а всім іншим — коли про них згадають.
ІЄРАРХІЯ ІЄРАРХІВ
Останніми тодішній глава держави згадав іудеїв і мусульман. 7 вересня 1999 року з'явився указ, яким «за значний особистий внесок у духовне відродження України, зміцнення державно-церковних відносин, активну благодійну діяльність» орденом «За заслуги» III ступеня були нагороджені головний рабин Об'єднання іудейських релігійних організацій України Якоб Блайх і голова президії Духовного центру незалежних мусульманських громад України Рашид Брагін (м. Донецьк). При цьому лідери найбільших мусульманських об'єднань —Духовного управління мусульман Криму й Духовного управління мусульман України — нагород не вдостоїлися. Зате «дня рівноваги» такий же орден «За заслуги» Ш ступеня одержали нині покійний митрополит Луцький і Волинський УПЦ КП Яків (Іван Панчук), єпископ Вишгородський, ректор Київської духовної академії й семінарії (зараз — митрополит Рівненський й Острозький) УПЦ КП Данило (Богдан Чокалюк), тодішній керуючий Мукачівською греко-католицькою єпархією (не входить до складу УГКЦ і безпосередньо підпорядковується Папському престолу) єпископ Іван Семедій, керуючий Луцькою дієцезією Римо-католицької церкви єпископ Маркіян Трофим'як. І знову особливий реверанс зроблено у бік УПЦ МП: митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела (Олексій Саввін) було нагороджено орденом «За заслуги» II ступеня «позачергово» (без ордена III ступеня). Нарешті, 4 листопада 1999 року, за 10 днів до другого туру президентських виборів, Кучма нагородив орденом «За заслуги» III ступеня єпископів трьох єпархій УГКЦ: Коломийсько-чернівецької Павла Василика (нині покійний), Самбірсько-Дрогобицької Юліана Вороновського, Тернопільської (зараз Тернопільсько-Зборовська) Михайла Сабригу. Такими ж нагородами були вшановані представники трьох найбільших протестантських конфесій: пастор Дарницької церкви євангельських християн-баптистів Владимир Кунець (охрестив найближчого сподвижника Юлії Тимошенко Олександра Турчинова), секретар Церкви християн-адвентистів сьомого дня в Україні Михайло Мурга та єпископ Церков християн віри євангельської — п'ятидесятників Одеської області Петро Сердиченко. Масове роздавання орденів ієрархам різних конфесій заледве чи вплинуло на переобрання Леоніда Даниловича. Щонайменше півтора року (і під час прем'єрства Віктора Ющенка) Кучма, як і на початку свого першого президентського строку, відпочивав від всіх церков, окрім УПЦ МП. Єдиним винятком став указ від 9 лютого 2001 року про нагородження орденом «За заслуги» III ступеня покійного нині єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії Івана Маргитича. Що ж стосується Московського патріархату, то за цей період орденом «За заслуги» І ступеня удостоївся митрополит Харківський і Богодухівський Никодим, II ступеня — митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар, III ступеня — митрополит Чернігівський І Ніжинський Антоній (Онуфрій Вакарик), архієпископ Рівненський й Острозький Варфоломій (Віктор Ващук), митрополит Донецький і Маріупольський Іларіон (Роман Шукало), двом настоятелькам жіночих монастирів вручили ордени княгині Ольги III ступеня. Цікаво, уже 20 листопада 2000 року владику Володимира нагородили орденом Ярослава Мудрого IV ступеня «за видатні особисті заслуги перед Українською державою в сфері державно-церковних відносин, плідну благодійну й щиросердну діяльність та з нагоди 65-річчя від дня народження». Від часу попереднього нагородження минуло трохи більше ніж рік, хоча в статуті ордена записано: «нагородження орденом князя Ярослава Мудрого наступного ступеня можливе не раніше ніж через 3 роки після нагородження орденом попереднього ступеня» (у першій редакції статуту цей строк взагалі становив 5 років). Загострення внутрішньополітичної ситуації після відставки Ющенка, в умовах касетного скандалу й періодичних акцій протесту, навіяло Кучмі нову потребу підтримки з боку церковних ієрархів. У довгому списку нагороджених 21 серпня 2001 року з нагоди 10-річчя незалежності країни фігурували представники різних християнських конфесій, однак особливу повагу Кучма знову виказав УПЦ МП: митрополит Полтавський і Кременчуцький Феодосій удостоївся ордена «За заслуги» II ступеня. Водночас предстоятель Української автокефальної православної церкви митрополит Тернопільський і Подільський Методій (Валерій Кудряков) і два українські кардинали — верховний архієпископ УГКЦ Любомир Гузар і голова Конференції римо-католицьких єпископів України, митрополит Львівської митрополії Мар'ян Яворсь-кий — одержали орден «За заслуги» III ступеня, як і керуючий справами патріархії УПЦ КП, настоятель Володимирського кафедрального собору протоієрей Борис Табачек.
ЗА МОСКОВСЬКИМ ЧАСОМ
19 червня 2002 року, знову випереджаючи всі строки, предстоятеля УПЦ МП Володимира нагородили орденом «Ярослава Мудрого» III ступеня. Щоправда, через кілька днів, 25 червня, орденом «Ярослава Мудрого» IV ступеня вшанували владику Філарета, втім, це стало для нього лише скупою розрадою. До того ж протягом 2002-2003 років низка ієрархів УПЦ МП одержали орден «За заслуги»: І ступеня — митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар і митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел, II ступеня — митрополит Луцький і Волинський Нифонт і намісник Свято-Покровського чоловічого монастиря у Харкові архімандрит Севастян (Володимир Щербаков), III ступеня — архієпископ Запорізький і Мелітопольський Василь (Борис Злотолинський), архієпископ Володимир-Волинський і Ковельський Симеон (Володимир Шостацький), ректор Київської духовної академії й семінарії УПЦ МП протоієрей Микола Забуга, митрополит Луганський і Старобельський Іоанникій (Іван Кобзев), архієпископ Черкаський і Канівський Софроній (Дмитро Дмитрук), єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської митрополії, керуючий справами УПЦ МП Митрофан (Михайло Юрчук), ректор Волинської духовної семінарії протоієрей Петро Влодек, окрім того, двом ігуменям жіночих монастирш УПЦ МП вручили орден княгині Ольги ІІ і ІІІ ступеня. Нагородний список інших конфесій за цей період значно скромніший. Орденом «За заслуги» II ступеня удостоєні верховний Ієрарх українських баптистів Григорій Комендант і предстоятель УАПЦ Методш. Крім того, орденом «За заслуги» III ступеня відзначили митрополита Галицького УАПЦ Андрія (Степан Абрамчук), єпископа Переяслав-Хмельницького, намісника Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря УПЦ КП Димитрія (Вадим Рудюк), настоятеля храму Казанської ікони Божої Матері УПЦ КП Валерія Семаяеця, ігумена монастиря святого Василя Великого УГКЦ у Києві Теодозія (Тарас Янків), єпископа Кам'янець-Подільської діє-цезії римо-католиків Леоніда Дубравського, адміністративного директора Вищої духовної семінарії Львівської архидіецезії римо-католиків Михайла Яворського, єпископа Української лютеранської церкви В'ячеслава Горпинчука, проповідника центральної конференції Церкви адвентистів сьомого дня в Україні (м. Львів) Миколу Жукалюка та заступника голови Всеукраїнського союзу об'єднань євангельських християн-баптистів у Південному регіоні України Володимира Шемчишина. Для УПЦ КП торжество справедливості настало тільки 23 січня 2004-го, коли Кучма нагородив патріарха Філарета орденом «Ярослава Мудрого» III ступеня «за вагомий особистий внесок в утвердження православ'я в Україні, розвиток міжконфесійних зв'язків, багаторічну плідну релігійну, миротворчу й доброчинну діяльність та з нагоди 75-ліття від дня народження». Однак рівновага між Київським І Московським патріархатами протрималося недовго. Уже 11 травня 2004 року бонус знову отримала УПЦ МП: митрополита Дніпропетровського й Павлоградського Іринея вшанували орденом «За заслуги» II ступеня. А 21 вересня того ж року митрополита Харківського і Богодухівського Никодима нагородили орденом Ярослава Мудрого V ступеня. Після президентських виборів новий глава держави майже рік утримувався від нагородження релігійних діячів, але зрештою і він був змушений поновити цю практик;'. 23 листопада 2005-го настав час святкувати 70-річчя предстоятеля УПЦ МП Володимира, і з цієї нагоди Віктор Ющенко не міг не нагородити його орденом Ярослава Мудрого П ступеня (у предстоятеля УПЦ КП Філарета подібний привід випаде лише на 80-ліття — 23 січня 2009-го). Наразі все зводиться до того, що митрополит Київський і всєїя Украши Володимир першим із церковних Ієрархів (і взагалі одним із перших в Україні) стане повним кавалером ордена Ярослава Мудрого (всіх п'яти ступенів). А от у предстоятелів інших церков шлях до «п'ятикратної мудрості» ще дуже довгий. Так, до кардинала Гузара черга отримати орден Ярослава Мудрого V ступеня дійшла лише 26 лютого 2003 року, а до кардинала Яворського — 22 серпня того ж року, серед безлічі нагороджених із нагоди святкування Дня незалежності. Через три роки, 19 серпня 2006-го, Віктор Ющенко нагородив кардинала Яворського орденом Ярослава Мудрого IV ступеня, в індивідуальному порядку — верховного ієрарха українських римо-католиків, котрий через день святкував 80-літній ювілей (кардиналові Гузару 75 років вилов- ни Володимира Іїїемчишина. Для УПЦ КП торжество справедливості настало тільки 23 січня 2004-го, коли Кучма нагородив патріарха Філарета орденом «Ярослава Мудрого» III ступеня «за вагомий особистий внесок в утвердження православ'я в Україні, розвиток міжконфесійних зв'язків, багаторічну плідну релігійну, миротворчу й доброчинну діяльність та з нагоди 75-ліття від дня народження». Однак рівновага між Київським і Московським патріархатами протрималося недовго. Уже 11 травня 2004 року бонус знову отримала УПЦ МП: митрополита Дніпропетровського й Павлоградського Іринея вшанували орденом «За заслуги» II ступеня. А 21 вересня того ж року митрополита Харківського і Богодухівського Никодима нагородили орденом Ярослава Мудрого V ступеня. Після президентських виборів новий глава держави майже рік утримувався від нагородження релігійних діячів, але зрештою і він був змушений поновити цю практик)7. 23 листопада 2005-го настав час святкувати 70-річчя предстоятеля УПЦ МП Володимира, і з цієї нагоди Віктор Ющенко не міг не нагородити його орденом Ярослава Мудрого II ступеня (у предстоятеля УПЦ КП Філарета подібний привід випаде лише на 80-ліття — 23 січня 2009-го). Наразі все зводиться до того, що митрополит Київський і всєїя України Володимир першим із церковних ієрархів (І взагалі одним із перших в Україні) стане повним кавалером ордена Ярослава Мудрого (всіх п'яти ступенів). А от у предстоятелів інших церков шлях до «п'ятикратної мудрості» ще дуже довгий. Так, до кардинала Гузара черга отримати орден Ярослава Мудрого V ступеня дійшла лише 26 лютого 2003 року, а до кардинала Яворського — 22 серпня того ж року, серед безлічі нагороджених із нагоди святкування Дня незалежності. Через три роки, 19 серпня 2006-го, Віктор Ющенко нагородив кардинала Яворського орденом Ярослава Мудрого IV ступеня, в індивідуальному порядку — верховного ієрарха українських римо-католиків, котрий через день святкував 80-літній ювілей (кардиналові Гузару 75 років виповниться 26 лютого 2008 року). Перед цим, 14 квітня 2006 року, орденом Ярослава Мудрого IV ступеня ушанували митрополита Харківського й Богодухівського УПЦ МП Никодима у зв'язку з 85-літтям. Серед предстоятелів неукраїнських церков державними нагородами України були відзначені лише двоє. 2 жовтня 2001 року орден князя Ярослава Мудрого V ступеня одержав католикос усіх вірмен Гарегін II, а 12 серпня 2004-го — предстоятель Грецької православної церкви Хрис-тодулос. Таким же орденом 25 лютого 2004 року був нагороджений апостольський нунцій в Україні Микола Етерович незадовго до свого від'їзду у Ватикан. Орден «За заслуги» III ступеня 23 вересня 2002 року дістався єпископу Східної єпархії в Канаді УГКЦ Ізидору Борецькому, а 11 грудня того ж року — архієпископу Української православної церкви в США (Константинопольського патріархату) Всеволодові.
