Філософія Кримського ханства актуальна і для XXI століття

Ця книга ж свідчить на матеріалах світових книгосховищ і наукових бібліотек, що за часів Кримського ханства в Криму і взагалі в Північному Причорномор'ї, у Східній Європі існувала висока культура, література та кримська філософська думка, вписана в контекст найбільш передових східних культур того часу.

Чому ми про це мало знаємо? Не тільки тому, що часто ліниві та не зацікавлені, а й тому, що Російська імперія, яка століттями пробивала собі шлях на Схід, все зробила для того, щоб цю культуру знищити й оголосити, що нічого такого й не було. Уже доводилося писати, що, як зазначали середньовічні мандрівники Кримом, на півострові існувала велика кількість бібліотек, приватних збірок, в яких зберігалися рукописні арабські та тюркські раритети. Однак під час захоплення Криму військами фельдмаршала Мініха 1736 року відбулося катастрофічне знищення кримського культурного надбання: цілеспрямовано зруйнували безліч пам'яток архітектури, у Бахчисараї була спалена велика частина державного архіву Кримського ханства. Також були знищені вогнем практично всі великі книгосховища, включаючи Ханську бібліотеку, бібліотеки столичних і периферійних медресе, публічні та приватні бібліотеки.

А в 1833 році була здійснена друга хвиля знищення духовної спадщини ‒ операція з вилучення письмових раритетів і пам'яток історії з бібліотек мечетей, приватних книжкових колекцій, сімейних зібрань, усіх нових і старих рукописів, серед них і старовинних, які до цього століттями передавалися від покоління до покоління. І за розпорядженням російської влади всі ці безцінні раритети були спалені. На цих вогнищах загинули твори видатних кримськотатарських письменників, поетів, теологів, істориків, філософів, композиторів, лікарів. Загинули трактати, багато з яких існували в єдиних екземплярах.

І коли зараз вже пишуть, що був у Криму той чи інший філософ, і відомо, що він написав якесь дослідження, яке згадується в інших збережених раритетах, але самого твору не знайти, то це з великою ймовірністю може означати, що ця всесвітньо відома робота була спалена у Криму під час завоювань. І тепер вченим доводиться шукати філософські твори кримських авторів у таких зібраннях, як бібліотека Сулейманіє у Стамбулі, бібліотеки в Манісі, Кастамону, Чорумі та інших у Туреччині, а також у бібліотеці Базельського університету у Швейцарії, Принстонського університету в США та інших.

Ця книга також спростовує улюблене твердження, наприклад, Леоніда Грача про те, що Крим був розташований на межі між ареалами християнської і мусульманської культури, тому через їх різницю не було жодного взаємного впливу та взаємодії Криму з Північним Причорномор'ям, Криму з Європою, як і слов'янських та християнських культур з Кримом і Сходом взагалі. Однак це твердження чисто умоглядне. На глибокій півночі, наприклад, в Санкт-Петербурзі ми знаходимо мусульманські мечеті та арабські раритети в бібліотеках, а на самому півдні, наприклад, у Стамбулі, ми бачимо християнські святині. Насправді Крим не був ніяким пограниччям. Християнський і мусульманський світи існували в умовах глибокої дифузії, взаємопроникнення і взаємодії, збагачуючи один одного. Однак завоювання Росії та навмисне нищення нею культур на завойованих територіях спричинили відчуженість та ізоляцію, а то й ворожнечу між регіонами та народами.

Вперше у світі

Михайло Якубович ‒ відомий сходознавець, кандидат історичних наук, науковий співробітник Національного університету «Острозька академія». Він ‒ автор повного перекладу Корану українською мовою, а також численних наукових публікацій з питань ісламської філософії в українських і закордонних виданнях, виступав з лекціями і доповідями в університетах Бельгії, Ірану, Німеччини, Польщі, Росії, Саудівської Аравії, США і Туреччини. Його перу належать такі дослідження як «Фундаментальна онтологія Ібн Сіни: поняття вуджуд» (2012), «Вирішальне слово про зв'язок релігійного закону та людської мудрості» (2011), «Ісламська філософія та наука у спадщині кримського мислителя Абуль-Бака аль Кафауві» (2013), «Людина як ідеальне коло: до антропології Ібн Ас-Сіда Аль-Батальвсі» (2014 року) та інших.

Його книга про філософську спадщину Кримського ханства ‒ перше комплексне дослідження релігійно-філософських здобутків Кримського ханства XV-XVIII століть, основних положень тодішнього правознавства, апологетики, богослов'я та суфізму. Багато з джерел цієї книги використані та введені в науковий обіг вперше у світовій практиці.

Знайдені пам'ятки філософської думки Криму свідчать, що Крим ще за часів Кримського ханства був глибоко інтегрований у світовий науковий простір і має глибокі філософські традиції, і самі філософські твори, знайдені поза межами Криму у світових зібраннях, свідчать про високий рівень кримської наукової думки.

Автор досліджує світогляд і внесок у сучасну їм науку вихідців з Кримського ханства Абу Бакр Каландара, Ахмада аль-Киримі, Ібрагіма аль-Киримі, Абуль-Бака аль-Кафауві, Мухаммада аль-Кафауві, Селіма Диване Киримли та багатьох інших. Автор проаналізував кілька сот манускриптів і декілька десятків стародруків у згаданих вище бібліотеках.

Він показує у книзі, що наукові погляди кримських філософів того часу не були ні компілятивними, ні наслідувальними, вони являли собою незалежні наукові течії, на них зважали філософи всього світу. Автор цієї книги, як і багато інших дослідників-сходознавців, показує досягнення кримської філософії того часу, що повністю спростовує твердження про те, що середньовіччя ‒ це наскрізь «темні століття».

Модель ісламу, що сформувалася у Кримському ханстві, під впливом суфізму заклала основи постосманської релігійності кримчан зі значним впливом ліберального компонента, тому й весь час наголошують, що модель кримського ісламу ‒ це значно вільніша і значно цивілізованіша система релігійного життя цілого народу. Водночас за межами Криму радикальний традиціоналізм у значенні апеляції до первинного ісламу, підготував основу для формування салафізму та інших форм сунітського консерватизму.

Автор зазначає, що при формуванні філософсько-релігійних теорій Північного Причорномор'я та Криму були успадковані погляди та ідеї Ібн Сіни, і це надає всій кримській філософії того часу відтінку «авіценізму», як однієї з тенденцій і напрямків філософської думки.

Як свідчать стародавні пам'ятки, середньовічні автори часто мігрували з Криму до Європи, на Близький Схід, в Азію, Африку, назад до Криму. Вони переїжджали з метою навчання, наукової роботи, для досліджень, просто заради пізнавальних подорожей. Кримські філософи ставали іранськими, перськими, і навпаки, багато філософів, суфії, богослови приїжджали до Криму. Але все-таки автору вдається виділити групу авторів, найбільш пов'язаних з Кримом, які вивчали життя і практику в Криму. Упродовж п'яти розділів книги він досліджує, наприклад, філософський суфізм Ібрагіма аль-Киримі, парадигму посткласичних наук у творчості Абу аль-Бака аль-Кафауві, раціоналізм Мухаммада аль-Кафауві та Мухаммада аль-Аккірмані, теорію і практику суфізму у творчості Абу ль-Файда аль-Кафауві, Селіма Дивані Киримли, Хаміда Бі-нува Киримі, Абд аль-Баки аль-Хіджабі та багатьох інших.

Окрім того, у додатках до книги читач знайде оригінали або фрагменти, перекладені українською мовою. Знайомство з ними приводить до висновку, що філософія кримського середньовіччя актуальна і для нинішнього століття, якщо людина вміє цінувати науку та мудрість, які і є вічними цінностями.

Крим і Україна: історія та спадковість

І якщо говорити про те, що Україна з Кримом вже не тільки християнська і слов'янська країна, а їй притаманні також і глибокі традиції мусульманського і тюркського суспільства, то потрібно мати на увазі, що в давнину значна частина України, а саме Крим і весь схід, вся степова і лісостепова зони, були населені тюркськими народами мусульманського віросповідання, і були ареною їх науки, культури, філософії. Тому все це складова частина історії України та її особливість, яку треба вивчати і розвивати, а не відмовлятися і відрікатися. І це буде тільки збагачувати та урізноманітнювати історичну та культурну спадщину нашої країни та нашого народу.

Навіть більше, частина нинішнього населення Криму ‒ й атеїсти, і християни-українці, і мусульмани-кримські татари ‒ через нову окупацію півострова Росією нині розсіяні всією Україною. Кримськотатарський народ ще більше, ніж раніше, є частиною української політичної нації, причому, як видно з досвіду, найбільш патріотичною та свідомою його частиною, і водночас, як і самі українці, знову сильно ‒ до рівня геноциду! ‒ зазнає від російської імперії.

Ми й сьогодні можемо насолоджуватися твором Махмуда Киримли «Юсуф і Зулейха», створеним ще в XIII столітті, хоча й дійшов він до нас у староосманському перекладі, знайденою в Узбекистані книгою Абу Бакр Каландара «Каландар-наме», творами інших, хоч і небагатьох, середньовічних авторів. Але історія, на жаль, не зберегла до нинішнього часу багато геніальних пам'яток, а значить ми маємо вивчати й берегти те, що дійшло до нас з глибини століть. У цьому ще один аспект цінності книги Михайла Якубовича «Філософська думка Кримського ханства».

Автор висловлює подяку за сприяння в підготовці цього огляду та серії подальших оглядів літератури з теми Криму громадській організації «Кримський дім» та її керівнику Аліму Алієву.

Микола Семена