"Хотілося колядувати, але було невільно": пастор Тарас Коковський про Різдво в радянські часи
Різдво заборонене
"Наше покоління якраз жило в той час, коли це все переслідувалося і невільно було. Моя мати була вчителькою. Таке було, що на Святий вечір казали, що потрібно вчителькам ходити дивитися чи ніхто не колядує. А мамина колежанка, як вони вийшли під вечір каже: "Слухай, підемо до мене, в мене вже сіл накритий". І так вони пішли тоді.
За його словами, попри заборони діти в той час хотіли колядувати.
"Я вже був старшокласником, хотілося колядувати, але було невільно. Ми намагалися колядувати, відвідувати друзів, знайомих, але дуже пильнували, коли співати "Новий рік народився", а коли "Христос народився". Таке було.
Різдво особливе
Найяскравіший спогад про свято у пастора з дитячих часів.
"Тоді коли сніги були великі, і заметілі були, і морози були сильні, ми приїздили до дідуся в село, а його хата була крайня і під стріхою, як сьогодні кажуть. І те, що найбільше мені подобалося, ми вже їхали і я вже відчував це все: це долівка застелена сіном, і дідух. Темною такої ночі постукали в вікна, мама нахилила до вікна, а я побачив, що там якась зірка і вона крутиться. А потім до хати те все товариство вертепне зайшло і найбільше мене налякав той чорт в кожусі, виверненім назовні".
Різдво разом
"Різдво, яке розпочинається 25 грудня, воно дає початок духовної і молитовної нашої праці і всьому, що ми робимо впродовж року. Через те, це дуже і дуже чудовий крок, який я маю надію, ще більше нас об'єднає і додасть нам тої духовної єдності. А на що я кладу надію, говорячи про це Різдво, — на те, щоб та радість Різдвяна завітала до кожної хати і щоб наші захисники в останнє святкували поза родиною", — каже Тарас Коковський.
