Інтерв’ю з нагоди 90-річчя п'ятидесятницького пробудження в Україні
Михайле Степановичу, стало відомо, що протягом другої половини 2011 року в Україні за ініціативи Церкви християн віри євангельської відбудуться урочисті заходи та подячні богослужіння з нагоди 90-річчя п’ятидесятницького руху в Україні. Ці урочистості відбудуться завдяки спільному бажанню Церкви християн віри євангельської України, Об’єднаної Церкви християн віри євангельської України (Г.Бабій) та Союзу Вільних Церков Християн Євангельської Віри (В.Райчинець). Зважаючи на це, окресліть будь ласка, основні віхи шляху християн віри євангельської в Україні за ці 90 років?
Найперше хочу сказати, що в контексті цих святкувань християни віри євангельської, які об’єднані в країні в понад 2500 помісних церков, проведуть спільні святкові богослужіння в Одесі (27серпня), Тернополі (18 вересня), Києві (9 жовтня) та Дніпропетровську (23 жовтня). До участі також запрошуються представники інших конфесій, представники місцевих органів влади, міжнародних, неурядових і громадських організацій.
Оглядаючи шлях, пройдений за 90 років хочу особливо відмітити наступне:
Перша важлива віха – це початок п’ятидесятницького руху на території України, відлік якому ми ведемо з 1921 року. Варто зауважити, що хоч Україна в той час знаходилася під владою двох різних держав, п’ятидесятницький рух почав потужно набирати обертів одночасно на півдні України, який був під радянською владою, та в західних областях, що були під Польщею. Рух на півдні розпочався з Одеси, куди в другій половині 1920 року повернувся з Америки Воронаєв Іван Юхимович і з часом очолив новоутворені п’ятидесятницькі церкви у цьому регіоні.
На західну Україну звістку п’ятидесятниці принесли місцеві чоловіки, які повернулися на початку 20-х років із заробітків.Серед них були брати Порфирій Ільчук, Йосиф Антонюк, Трохим Нагорний з Тернопільщини, які в Америці приєдналися до руху п’ятидесятників і належали там до об’єднання церков, якими керував Іван Воронаєв та Іван Герис, а також Данило Романюк з Хмельниччини, Федір Каплун з Волині, та інші. Всі вони стали євангелістами в своїй місцевості і незабаром по всій західній Україні почали утворюватися п’ятидесятницькі церкви.
В найближчих кілька років утворилося два братства, до яких в загальній кількості ввійшло більше 300 п’ятидесятницьких церков. На з’їздах цих об’єднань було вибране керівництво, організована чітка структура,визначені напрямки праці, зокрема, зроблений чіткий наголос на освіту і місіонерство.
Друга важлива віха - відновлення братства в післявоєнні роки, після того, як структура братства була зруйнована сталінським режимом. П’ятидесятницькі церкви були в підпіллі, радянська влада не давала дозволу на офіційне відновлення діяльності союзу п’ятидесятників, а церкви бажали мати нормальне церковне життя і це бажання спонукало братів об’єднатися в один союз з баптистськими церквами, незважаючи на деякі відмінності між ними. Надалі братство розвивалося у двох площинах: частина у реєстрації в складі союзу баптистів, а частина - у підпіллі. І в цих умовах Бог намножував п’ятидесятницькі церкви, зрощував сотні нових церков.
Третя важлива віха- відновлення структурованого братства після розпаду СРСР, коли добровільно в 1990 році близько 400 церков відновили структуру братства. Частина ще залишилася в підпіллі, але це вже був прорив. За 20 років незалежності ми виросли більше як на 1100 громад, маючи на сьогодні більше 1500. Загалом же громад християн віри євангельської в Україні понад дві з половиною тисячі. При цьому важливо враховувати те, що десятки тисяч віруючих емігрували за кордон за останніх два десятиліття.
Я вважаю основним здобутком відновлення структурованого братерства, яке ми маємо сьогодні і яке займає свою нішу в сучасному релігійному житті України. В соціальному, міжконфесійному, міжнародному напрямках роботи Церква вийшла на якісно новий рівень. Ми можемо готувати кадри, відкривати церкви, посилати місіонерів, вільно проповідувати Євангеліє.
Які здобутки Церкви християн віри євангельської за роки незалежності?
Як я вже сказав раніше за роки незалежності намножилися церкви по всій Україні. На початку 90-х до складу об’єднання входило близько 400 церков, а сьогодні їх більше 1500. Тому ріст кількості церков більше ніж на 1000 громад я вважаю великим здобутком Церкви християн віри євангельської України. До здобутків можна віднести також понад три сотні місіонерів, які відкривають сотні церков за кордоном: в Росії, на Близькому Сході, в Європі і навіть в Африці.Бог дав можливість із кількох десятків домів молитви мати на сьогодні більше ніж 1100 і ще 140 будується.
Звичайно, приорітетом залишається поширення Божого Слова, праця з молоддю та дітьми, про що говорить наступна статистика: більше 3700 працівників працюють з 42032 дітьми в помісних церквах; створено та утримуються на кошти громад та індивідуальних пожертвувань спонсорів 20 дитячих будинків-сиротинців, в яких виховуються 510 дітей та підлітків;постійно церковні громади проводять благодійні обіди для дітей сиріт, напівсиріт, інвалідів, малозабезпечених – харчуються 2040 чоловік; надається гуманітарна допомога для дітей сиріт, напівсиріт, дітей-інвалідів, та з малозабезпечених родин в кількості 6325 чоловік; через місії ЦХВЄУ надається постійна гуманітарна допомога для 46 шкіл-інтернатів – отримують її 7800 учнів. І це лише невелика частина суспільноважливої роботи, яку здійснюють помісні громади християн віри євангельської сьогодні.
Церква має виразне суспільне обличчя як здорова церква, як церква, що робить багато добра для суспільства, для конкретних людей, які потрапили в різні життєві складнощі: тюрми, алкоголь, наркотики, сирітство –ми приймаємо активну участь, маючи можливість при нашому законодавстві працювати в різних сферах суспільного життя.
А які перспективи і наміри Церкви християн віри євангельської на наступні 10 років?
Наше бажання, по Божій милості та з Його підтримкою, продовжити темп взятий за останні 10 років і відкрити 400 нових церков в Україні та інших країнах. Для цього плануємо підготувати в навчальних закладах сотні служителів і місіонерів. Зараз дуже важливо підняти рівень базової біблійної освіти в церквах. Крім того, взявши курс на працю у європейських країнах, хочемо не лише працювати серед наших земляків-заробітчан, надаючи їм духовну опіку, а благовістити серед місцевих. Переконаний що будуть завершені 140 будинків молитви, що будуються та збудовані десятки інших приміщень, центрів, комплексів для потреб служіння. Церква , усвідомлюючи свою суспільну відповідальність, готова всіма можливостями та шляхами пропагувати здоровий спосіб життя, застерігаючи від небезпечної поведінки та явищ, що роз’їдають сьогодні суспільство як іржа.
Ще один надважливий момент -праця на єдність церков християн віри євангельської в Україні. Ми хотіли б спільно досягнути з Благою Звісткою кожний населений пункт України в наступні 10 років.Наша мета - духовно і морально здорова молодь, яка понесе далі прапор віри євангельської в Україні та за її межами.
Яке Ваше побажання християнам на наступні десять років?
Дорогі християни, давайте зустрінемо столітній ювілей на духовниму підйомі, з високим освітнім рівнем священнослужителів, новими здобутками в заснуванні нових церков і сотнями тисяч спасенних українців. Змінюймо духовний клімат в Україні завдяки ревній молитві та щоденній богобійній поведінці. Закликаю на вас Боже благословення.
