Іслам

Іслам (з араб. покірність, віддання себе Богу) – одна з світових релігій, яка виникла у VІІ ст. в Аравії, а нині розповсюджена майже в усіх країнах світу. Засновник ісламу – пророк Мухаммад приблизно з 610 р. у своїх проповідях закликав вірити в єдиного Бога (Аллаха) і бути покірним його волі. Слід зазначити, що іслам часто сприймається як комплекс релігійних догм та ритуалів, проте це не лише релігія. Іслам – це цілісна система організації суспільного життя, побуту, звичаїв, законодавства тощо. Ця релігія охоплює всю систему соціального регулювання життя мусульман, тобто все життя мусульман регламентоване релігійними канонами ісламу.

Основні джерела ісламу: Коран – священна книга мусульман, в якій зафіксовані ідеї та принципи віровчення Мухаммада; Сунна – зібрання текстів (“хадісів”), які містять висловлювання пророка Мухаммада щодо норм права, звичаїв, правил поведінки тощо.

Іслам вказує шлях духовного піднесення через істинну віру (іман), покору, богобоязненість (таква), щирість у всіх діях перед Аллахом, потяг до ідеалу в ім’я Бога (іхсан). Істинна віра (Іман) – спирається на шість стовпів віри. А саме:

• віра в Аллаха, його імена та його атрибути — містить низку положень, головним з яких є єдинобожжя (таухд).
• віра в ангелів — істот, створених Аллахом із світла, позбавлених волі, вони є виконавцями волі Божої.
• віра в Священні Книги. Маються на увазі всі Божественні одкровення, які надсилались Його посланникам у різні періоди історії людства. Мусульмани визнають щирі тексти стародавніх сувоїв Ібрахіма (Авраама), Таури (Тори), Забура (Псалмів), Інджіла (Євангелія) та Коран. Однак мусульмани вважають, що попередні писання скасовуються Кораном.
• віра в Пророків. За Кораном та Сунною приймаються всі попередні посланці Аллаха. Є твердження, що їх існувало близько 124000, серед них — й пророки Дауд (Давід), Муса (Мойсей), Іса (Ісус), Мухаммад тощо.
• віра в Кінець світу — містить у собі віру у всесвітню катастрофу, воскресіння, Божий суд та наявність пекла й раю.
• віра у передвизначення — згідно з ісламом необхідно вірити у визначення Аллахом долі всього сущого.

Слід також зазначити, що для повного розуміння віри мусульман, крім цих шести стовпів віри, необхідно знати, що не можна приймати віру перед неминучою смертю, не може віруючий наслідувати одні умови віри, а інші відкидати, мусульманин приймаючи всі умови віри, зобов’язаний виконувати їх, не порушуючи жодну.

Зміст покори полягає в тому, що в усіх своїх справах і вчинках людина відмовляється від своєї незалежності і особистої свободи. У своїй діяльності людина підкоряється Аллаху, в якого глибоко вірує.

Богобоязненість (таква) виявляється у розумінні свого обов’язку та відчутті відповідальності. Зміст такви полягає в тому, що віруючий має чітке переконання про відповідальність перед Богом. Через все життя мусульманин несе богобоязненість у вчинках та діях, відокремлюючи дозволене від недозволеного, правильне від помилкового, добро від зла. Усе це повинно робитися свідомо і на підставі вільного вибору віруючого.

Іхсан (щирість у всіх діях перед Аллахом, потяг до ідеалу в ім’я Бога). Вона полягає в тому, що бажання і прагнення віруючого повинні повністю збігатися з бажанням Аллаха. Людина повинна любити лише те, що потрібно Аллаху, і ненавидіти те, що йому ненависне. Усі свої сили віруючий повинен віддати в ім’я розповсюдження добра і праведних справ Аллаха. Іхсан – це ідеал, до якого тягнеться кожна глибоко віруюча людина в ім’я свого духовного піднесення. Таким є шлях піднесення і духовного розквіту в ісламі. Цей шлях є обов’язковим для всіх.

Слід зауважити, що ісламська духовна система спирається також на п’ять стовпів ісламу. Перший стовп – шахада, свідчення того, що немає божества, крім Аллаха, а Мухаммад – Його раб і посланець. Цими словами кожен мусульмани підтверджує свою віру (іман) в Аллаха й місію Пророка. Другий стовп – молитва (намаз) для кожного мусульманина п’ятиразова молитва є обов’язковою, якщо він здоровий і здатний її зробити, вона є головним обрядом, за виконанням якого Аллах буде судити про благочестя віруючого. “Читай те, що навіяне тобі з Писання, і роби намаз. Воістину, намаз оберігає від мерзенності й осудного. Але поминання Аллаха – набагато важливіше, і Аллах знає про те, що ви творите” (Коран 29:45).

Молитва в ісламі підрозділяється на:

• Обов’язкові молитви (фарз і ваджиб);
• Схвалювані молитви (сунна);
• Додаткові молитви (нафіля);

Третій стовп – закят (обов’язковий річний податок на користь незаможних), який ми більш докладно розглянули в економічній системі.

Четвертий стовп – піст (Рамадан) кожен мусульманин зобов’язаний один раз на рік протягом 30 днів місяця Рамадан тримати піст, що полягає в утриманні від їжі, води та статевих відносин із сходу до заходу сонця. “Предписаний Вам піст так само, як він був предписаний тим, хто був перед Вами” (Коран 2:183). П’ятий стовп – паломництво до Кааби (Хадж) Аллах наказав мусульманам хоча б один раз у житті зробити паломництво до головної святині в Мецці. Хадж здійснюють у першу декаду останнього місяця мусульманського календаря – зуль-хіджа. В цей час здійснюються різні обряди, пов’язані з подіями життя великих пророків Ібрахіма (Авраама), Ісмаіла, Мухаммада тощо. Проте через фізичну чи матеріальну неспроможність хадж не виконується, він не є категорично обов’язковим для всіх.

Мусульмани святкують два великих свята: Ід аль-Адха (свято жертвопринесення, яке символізує закінчення Хаджу, свято символізує милосердя, величність Бога та доводить, що віра в Бога, то найкраще жертвопринесення), Ід аль-Фітр (свято на честь закінчення посту в місяць Рамадан). Окремо слід відзначити п’ятницю – джума (день зібрання), саме в цей день мусульмани-чоловіки збираються в мечеті і проводять спільну молитву (для жінок участь в джума не є обов’язковою). У деякому сенсі можна провести паралелі між джума та християнською неділею або юдейською суботою (шаббат).

Мусульмани ведуть здоровий спосіб життя, повністю утримуючись від алкоголю та наркотиків.

Мусульмани в Україні

Сучасна Україна належить до групи європейських країн, які мають власне корінне мусульманське населення. Поширення ісламу на українських землях – це закономірний процес, обумовлений розміщенням України на рубежі великих цивілізацій – мусульманської і християнської, а також складним етнічним складом її населення, частина якого сповідує іслам. Іслам на теренах України нараховує більш ніж тисячолітню історію. Першими мусульманами, які систематично жили або кочували землями нинішньої України, були степовики (поховання пращурів осетинів-алан за мусульманським обрядом археологи датують VII-VIII століттями).

Водночас неможливо однозначно вказати дати розповсюдження ісламу в Україні. Ісламізація частини населення України у загальноісторичній перспективі виглядає як поступовий, поволі наростаючий процес. Проте у порівнянні з процесом ісламізації Середньої Азії, Закавказзя і Північного Кавказу поширення ісламу в Україні мало дещо інший характер стосовно місцевих етносів. Тут іслам відіграв значну роль як фактор етнічного самозбереження кримськотатарського і булгарського (волзькі татари) народів.

Історично існували два основних шляхи просування ісламу в Україну: східний (Булгарстан, Північний Кавказ) та південний (Крим і Туреччина). У наш час зростає релігійно-культурний вплив Туреччини, Ісламської Республіки Іран та низки арабських країн, що розвивають співпрацю з незалежною Україною.

Нині іслам розповсюджений на всій території України, а не лише у місцях компактного проживання мусульман. Мусульмани України не мають єдиного координаційного центру, на сьогодні офіційно діють п’ять зареєстрованих центрів: Духовне Управління мусульман Криму (ДУМК), Духовне Управління мусульман України (ДУМУ), Духовний Центр мусульман України (ДЦМУ), Релігійне управління незалежних мусульманських громад України “Київський муфтіят” та Духовне Управління мусульман України “УММА”. Наявність такої кількості духовних центрів обумовлена етнічним складом останніх, адже їх можна охарактеризувати так: ДУМК – кримські татари, ДУМУ – кавказці (дагестанці, чеченці тощо), кримські та поволзькі татари, пакистанці, афганці, араби (ліванці, тунісці тощо), етнічні росіяни та українці, ДЦМУ – поволзькі татари, “Київський муфтіят” – казанські та поволзькі татари, ДУМУ “УММА” – араби (палестинці, йорданці тощо), узбеки та етнічні українці й росіяни. Українські мусульмани об’єднані у 1135 зареєстрованих та незареєстрованих релігійних громад у різних областях країни. Це здебільшого суніти ханіфітського напряму. Слід зазначити, що чисельність мусульман в Україні є об’єктом певних маніпуляцій, оскільки точні підрахунки не проводилися, а тому навіть в науковій літературі можна зустріти цифри від 90 тисяч до 2 млн. осіб.

Окрім перерахованих вище мусульманських духовних центрів, ще існує значна кількість громадських організацій, які несуть іслам в українське суспільство.

Духовне управління мусульман Криму (ДУМК) – центральний орган мусульман Криму, утворений 31 серпня 1992 р. на базі Кадіату-мухтасибату, який існував у Криму з 1991 р. Очолює ДУМК з 1999 року муфтій хаджі Еміралі Аблаєва (переобирався в 2004 р. і 2008 р.). Муфтіят в складі муфтія, його замісників і представника Меджлісу кримсько-татарського народу обирається з’їздом мусульман Криму один раз в чотири роки. ДУМК є найбільшим з духовно-адміністративних центрів мусульман України. ДУМК виконує культові, просвітницькі функції, допомагає у створенні нових громад, встановлює міжнародні зв’язки з одновірцями, започатковує навчальні заклади і благодійницькі установи, видає газету “Хідаєт” та має веб-сайт в Інтернеті (http://www.qirimmuftiyat.org.ua/).

Духовне управління мусульман України (ДУМУ) — офіційна організація мусульман України. ДУМУ було зареєстровано 9 вересня 1992 р. Очолює ДУМУ шейх Ахмед Тамім. Вищим органом ДУМУ є З’їзд мусульман України, на якому обирається Президія ДУМУ та його голова. Головні напрямки діяльності ДУМУ — релігійне просвітництво та протидія екстремістським ісламістським течіям. Окрім того, іншими напрямками є соціальна діяльність, забезпечення релігійних потреб віруючих та допомога при вирішенні питань про виділення ділянок для будівництва релігійних споруд та мусульманських поховань. ДУМУ веде активну зовнішню діяльність, приймає активну участь у міжнародних наукових та ісламських конференціях. Є членом “Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій”. З 1993 року при ДУМУ працює Ісламський Університет, а також Центр досліджень і перекладів та видавництво “Аль-Іршад”. ДУМУ має своє друковане видання — релігійно-просвітницьку газету “Мінарет” та веб-сайт в Інтернеті (http://www.islamyat.org/).

Духовний центр мусульман України (ДЦМУ) – центральний орган мусульманських  громад, які підпорядковані Президії ДЦМУ, виник на базі Незалежного духовного управління мусульман України, зареєстрованого у 1994 р. ДЦМУ координує діяльність мусульманських громад у Вінницькій, Донецькій, Луганській, Харківській областях. З 2005 р. муфтієм та головою Ради імамів ДЦМУ став Руслан Абдікєєв. Керівний орган ДЦМУ розміщений у м. Донецьк. На базі ДЦМУ існує Донецький обласний культурний центр ісламу та Український ісламський університет. В 1997 р. при ДЦМУ була заснована Партія мусульман України, яка у 2006 р. увійшла в склад Партії регіонів.

Київський муфтіят – релігійне управління незалежних мусульманських громад України. Зареєстровано 5 липня 2007 року. Ця організація виросла з “Об’єднання незалежних мусульманських громад міста Києва” і є релігійною організацією, що добровільно об’єднує незалежні мусульманські громади ханафітського мазхабу та інші релігійні мусульманські організації, утворені з метою спільного задоволення релігійних потреб мусульман. Голова президіуму Київського муфтіяту – Канафія Хуснутдінов, також він є ректором Київського ісламського університету. Імам Київського муфтіяту Ільдар хазрат Хузін. Основні цілі Муфтіяту: відправи релігійних ритуалів та потреб мусульман; відродження та впровадження у побут мусульманських культурних та історичних цінностей і традицій; організація конференцій, семінарів, бібліотек, фото-та відеотек з метою ознайомлення мусульман м. Києва з основами ісламу; організація добродійності; створення умов для проведення мусульманських релігійних обрядів (будівництво мечетей, організація паломництва тощо); видання газет, журналів, книг, аудіо-,відеокасет, які висвітлюють питання духовного життя мусульман Київського муфтіяту.; встановлення дружніх зв’язків з громадами та парафіями інших конфесій України та зарубіжжя; організація догляду за мусульманськими похованнями, ділянками та кладовищами, допомога у проведенні похорону за мусульманським обрядом. Має власний журнал “Украина и исламский мир” і сайт в Інтернеті (http://kievmuftiyat.wordpress.com/).

Духовне управління мусульман України “УММА” (ДУМУ “УММА”) – центральний орган мусульманських громад, здійснює свою діяльність відповідно до доктрини ісламу сунітського напрямку, зареєстрований 11 вересня 2008 року. Найвищий керівний орган ДУМУ “УММА” – Загальні збори, на яких обирається муфтій і правління (рада імамів) в кількості 7 осіб (6 імамів та муфтій), муфтій та правління обирається на термін 2 роки. Головною метою ДУМУ “УММА” є координація дій та забезпечення необхідних умов для віросповідання і проповідування ісламу сунітського толку. Серед цілей ДУМУ “УММА”: відродження культурних та історичних ісламських цінностей і традицій, організація навчання у духовних закладах, видавнича діяльність тощо. ДУМУ “УММА” прагне налагодити діалог і співпрацю з всіма громадами та духовними управліннями мусульман, які сповідують іслам сунітського напрямку. ДУМУ “УММА” координує діяльність мусульманських громад у 14 регіонах України: Києва, Донецька, Запоріжжя, Одеси, Сімферополя, Чернівців, Вінниці, Полтави, Харкова і Стаханова (Луганська обл.), Луганська, Дніпропетровська, Сніжного та Костянтинівки. Більшість громад складають етнічні українці, проте метою є робота з усією мусульманською громадою України. Голова правління ДУМУ “УММА” – Ігор Карпішин, муфтій Саід Ісмагілов. ДУМУ має своє друковане видання — релігійно-просвітницьку газету “Умма” та веб-сайт в Інтернеті (http://ummainua.wordpress.com/ та http://www.islam.in.ua/).

Підготувала Тетяна Хазир-Огли

Останнє оновлення 29 січня 2010 року