Ісламський вектор України: чим дихає українська умма

Російсько-український конфлікт відобразився і на мусульманському середовищі України. Посттоталітарний синдром, коли релігія регулюється бюрократією, провокує більше втручання політики в духовну сферу та нові протистояння. Наша держава може стати ще однією ареною розгортання конфлікту, якщо включиться так званий ісламський фактор.

Іслам в Україні та світі

Іслам на теренах України нараховує більш ніж тисячолітню історію. На сьогоднішній день українські мусульмани представлені кількома зареєстрованими центрами: Духовне управління мусульман Криму (ДУМК), Духовне управління мусульман України (ДУМУ), Духовний центр мусульман України (ДЦМУ), Релігійне управління незалежних мусульманських громад України “Київський муфтіят” та Духовне управління мусульман України “УММА”. Останнім часом почастішали випадки, коли етнічні українці навертаються в іслам не через зовнішні причини, а саме за духовним покликом.

При різноманітті представників ісламу, між ними годі й говорити про єдність. Болючими лишаються не сама взаємодія, а й питання впливу, як, зокрема, відправлення паломників до Мекки (хадж). Не зважаючи на те, що Україна має свою квоту на подібних туристів, зараз вона не використовується. Всі мандрівники їдуть у святі місця лише через російських представників. І це не остання проблема, з якою живе українська умма.

Всеукраїнська Рада Церков та релігійних організацій – світ, куди не потрапити чужим?

Два тижні тому муфтій ДУМУ «Умма» Саїд Ісмагілов отримав відмову від Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій (ВРЦіРО) представляти Духовне управління мусульман Криму (ДУМК) на засіданні. Перед початком чергового засідання 22 червня шейх прибув на зустріч як представник ДУМК, маючи з собою листа від керівництва в особі муфтія Еміралі Аблаєва. Однак члени Ради через свого секретаря Максима Крупського (представник головуючої організації цього року – Українська Уніонна Конференція Церкви адвентистів сьомого дня (УУК ЦАСД)) відмовили йому в участі. При цьому відмова сталась через суперечності, які викликав сам лист, наданий з Криму. Він був виконаний на бланку вже російської організації – Централизованная религиозная организация Духовное управление мусульман Республики Крым и города Севастополь – а печатка стояла ще українська. Як підтвердив Максим Васін, виконавчий директор Інституту релігійної свободи, подібний документ не має жодної юридичної сили. Але муфтію Саїду так і не надали протокол засідання, де б зазначався розгляд цього питання. У відповідь наступного дня він надіслав листа членам Ради з проханням пояснити ситуацію, що склалась.

Натомість, свого часу керівництво ДУМУ «Умма» не раз подавало заявку на вступ до Ради. Але щоразу вони отримували відмову. Підкреслимо, що ВРЦіРО не змінює свій склад вже не перший рік, а основна її діяльність направлена на декларацію заяв від голів релігійних організацій, що до них входять, та представлення українських громад у світі. Попри назву про «всеукраїнську» раду, багато інших організацій також отримали відмову щодо вступу. Складність приєднання нових членів ще й в тому, що рішення мають прийматись консенсусом, тобто одноголосно, чого не завжди вдається досягнути.

Діяльність цього органу вже давно критикує професор Олександр Саган: «Вони порушили пункт 4 положення Ради, де зазначено, що ВРЦ не втручається у внутрішні справи релігійних організацій. Тому вони не можуть блокувати представника іншого духовного управління, який за дорученням представляє мусульман Криму. Саме шейх Саїд опікується тими мусульманами, які виїхали з Криму, зокрема в Херсонській області та Львові, де тепер відкрито новий центр. І хто ж тоді має займатись представництвом? Окрім того, просто неможливим бачиться виключення ДУМК зі складу ВРЦ – це буде удар по іміджу України. Ми ж не визнаємо Крим російською територією та усіляко підтримуємо кримських татар».

Сам Максим Крупський пояснив, що не має ані права розголошувати подробиці засідання, ані давати офіційний коментар: «Хочу запевнити, що ВРЦіРО розуміє складність деяких міжконфесійних відносин в Україні, діє згідно зі своїм положенням і дуже делікатно поводить себе з усіма членами Ради, у тому числі і з ДУМК. Нам дійсно не вистачає можливостей для комунікації з Кримом, отож ми віримо, що наступне засідання ВРЦІРО зможе внести ясність у цю ситуацію і прояснить усе навколо представництва та членства організації». За словами присутніх на засіданні голів релігійних організацій, вони будуть чекати на представника Криму, який не є головою іншого Духовного управління – щоб мати уявлення, що їм робити далі.

На даний момент єдиним представником мусульман при ВРЦіРО залишається шейх Ахмед Тамім, який очолює Духовне управління мусульман України (ДУМУ). Інша організація, яка представляла іслам – Духовний центр мусульман України (ДЦМУ, розташований на Сході, припинення членства від 21.01.2013) – вже давно не бере участі у засіданнях. Таким чином, на всіх міжнародних зустрічах та в офіційних документах думку мусульман України відображає лише шейх Тамім, який на сайті названий муфтієм України, коли офіційно він не має  права так називатись.

Спроба створити Раду для мусульман України вже була здійснена 15 квітня 2007 року. Це мала бути незалежна громадська організація – Рада представників Духовних управлінь і центрів мусульман України при Держкомітеті України у справах національностей та релігій. Тоді свої підписи під остаточним документом поставили ДУМК (в представництві Айдера Ісмаілова), ДУМУ «Умма», «Київський муфтіят» та Олександр Саган від Держкомітету. «ВРЦ починалась саме так і навіть голова Держкомітету був членом ВРЦ. Ми кілька разів провели загальні наради, щоб зрозуміти, чи це доцільно створювати подібний орган. Однак ми мали нагальні питання – хаджу (паломництва в Мекку) та конфлікту в уммі (мусульманській громаді). Ми робили звернення до держорганів про недопущення реєстрації ДЦМК, тому що це б створило напруження на півострові — і зараз ми маємо проросійський Таврійський муфтіят. ДУМУ тоді відмовились від членства, хоча вони брали участь у всіх нарадах, але не підписали документ – це їхня принципова позиція. Тамім лише себе вважає легітимним мусульманським лідером, тому не визнає ні ДУМК, ні ДУМУ «Умма»», — підкреслив професор Саган.

Про єдність не йдеться

Однак ситуація в мусульманському світі України не є такою однозначною. Про протистояння ДУМУ та ДУМУ «Умма» давно ведуться негласні розмови, хоча немає ніякого відкритого конфлікту між ними, окрім судового позову про авторські права на назву «ДУМУ». Найбільшою часткою мусульман України є саме кримські татари. Та й власне мусульманська громада півострова була найчисельнішою – 300 громад, в той час як в ДУМУ близько 126, а в ДУМУ «Умма» 30 общин, з них лише 13 офіційно зареєстровані. Викликають інтерес самі політичні схильності кримців. Згідно з опитуванням Центру Разумкова[1], лише 50,6% кримських татар були за виконання приписів ісламу та мирне співіснування з демократичним устроєм держави, в той час як 20% підтримували ідею побудови держави на принципах ісламу, а ще 25,6% респондентів ратували за відновлення Халіфату (феодальна теократична арабо-мусульманська держава).

Поки ДУМУ непублічно звинувачують в нейтралітеті, який буцімто є ознакою проросійських настроїв, не менші звинувачення звучать й на адресу ДУМУ «Умма» та Всеукраїнської асоціації «Альраїд» (колишній центр «Ар-Раїд», що пройшов перереєстрацію). Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос прирівняв прихильників «Альраїду» до «Братів-мусульман» та назвав їх такими, що наслідують їхню ідеологію. Його думку підтримує й дослідниця з Криму Ельміра Муратова: «На наш погляд, найбільшою мірою політично орієнтованими ісламськими організаціями півострова є партія« Хізб ут-Тахрір» і рух «Брати-мусульмани», які дехто асоціює з організацією «Альраїд»»[2].

У публічній сфері все виглядає куди більш однозначно. Муфтій Саїд Ісмагілов за останні роки постійно присутній на більшості заходів, що стосуються питань релігії та ісламу, є відомою персоною в пресі, опанував українську мову та виступає з чіткою проукраїнською позицією. Окрім великого Ісламського культурного центру у столиці, нещодавно було відкрито ІКЦ у Львові. Діяльність Духовного управління триває й на Сході країни, хоча подробиці не афішуються через заходи безпеки. У нещодавньому коментарі шейх згадував, що мусульмани на окупованій території не зазнають утисків, що зовсім не схоже на дані про вандалізм в Криму. Під час священного місяця Рамадану, ДУМУ «Умма» продовжує підтримувати своїх вірних не лише на Сході, а й в Херсонській області, де розселились родини кримських татар. Усього на початок цьогорічного свята вони отримали більше 2 000 продуктових наборів, кожен з яких вартий мінімум 1 500 грн. Зараз у Херсоні запрацює представництво Меджлісу кримських татар, про що вже оголосив голова організації Рефат Чубаров.

Анексія Криму як загроза внутрішньої боротьби

Наразі про виключення ДУМК з членів ВРЦіРО ніхто не говорить вголос, хоча вони з початку березня 2015 року існують як російська релігійна організація. Більше того, днями, 13 липня, муфтій Еміралі Аблаєв отримав «державну» нагороду з рук Сергія Аксьонова разом з митрополитом Лазарем з Московського Патріархату. Додамо, що повну реєстрацію власних статутів в Москві пройшли тільки дві релігійні організації – ДУМК та Сімферопольська й Кримська єпархії МП.

Ще в серпні минулого року в Криму на базі колишнього Духовного центру мусульман Криму (ДЦМК) було створено Таврійський муфтіят. При цьому екс-лідер попереднього центру Рідван Велієв (колишній заступник Еміралі Аблаєва, голови ДУМК) був усунутий та переховувався у Києві, поки лідерами муфтіяту стали Руслан Саітвалієв, а головою управління — Енвер Ахтемов. Від самого початку Таврійський муфтіят позиціонував себе як «єдину правильну організацію для мусульман Криму», апелюючи до традицій півострова та водночас створивши відкритий конфлікт з ДУМК. До мережі потрапило прохання муфтіяту про непередачу мечеті Хан-Джамі у Євпаторії ДУМКу, адресоване Володимиру Путіну. Представники ЗМІ звинувачували ДУМУ та шейха Ахмеда Таміма у допомозі створення Таврійського муфтіяту та їхній підтримці. Все це відбувається на тлі переслідування проукраїнських кримських татар, викрадення молоді та обшуків помешкань на предмет нібито екстремістської літератури представниками нової влади.

Ще один аспект впливу та особливого виду бізнесу – це питання паломництва або хаджу, який має здійснити хоча б раз у житті кожен мусульманин. «Хадж – це гроші. Тому що той, хто займається цим питанням, вирішує, яка з туристичних фірм найбільш підготовлена до мандрівок паломників в Мекку. І для Духовного центру є певні преференції від турфірм, які хочуть виграти це право. А зараз це питання ніяк не вирішується. Раніше українців за їхньою міжнародною квотою делегував муфтій Криму Аблаєв. І він був змушений відправляти людей у паломництво через російські шляхи, заради чого був в Мецці для підписання нових договорів», — ділиться Саїд Ісмагілов. Об’єми паломництва настільки великі, що влада Саудівської Аравії навіть почала будівництво окремого аеропорту тільки для паломників. Свої повноваження на вирішення проблеми хаджу Еміралі Аблаєв делегував шейху Саїду, написавши листа міністру іноземних справ України Павлу Клімкіну. Однак наразі українська квота не використовується, а окремі паломники літають через Крим за російською квотою.

Іслам – нива для конструювання міфів

На міжнародній арені навколо ісламу будується міф, що всі мусульмани є терористами. Хоча це пов’язано з радикалізацією фундаменталістів та ісламістів, які прагнуть побудови власного політичного устрою та повернення до ісламської держави. При цьому сотні тисяч інших мусульман сповідують політику миру, попри намагання ЗМІ та політиків представити іншу картину. Основну загрозу несуть радикальні мусульманські громади. Одна з найвідоміших – «Брати мусульмани», яка вже заборонена в кількох країнах як терористична організація. Попри авторитет та поширеність в арабському світі, організацію визнали терористичною навіть у Саудівській Аравії в 2014-му, а в Єгипті ще в 2013 після кривавих подій.

Ісламський фактор, який зусиллями ЗМІ та радикалів стає страшилкою для мешканців Європи та США, може стати небезпечним і для України. Це залежить від того, хто і навіщо захоче спровокувати новий конфлікт та зіграти на почуттях мусульман в межах держави. Якщо ж переступити межу та перейти до фази відкритого конфлікту, Україна може зіштовхнутись з новою внутрішньою війною, яка є не менш страшною та небезпечною.

В українській уммі тривають зміни, які активно стартували після подій на Майдані, коли мусульмани разом з християнами та юдеями молились на одній сцені. Новий поворот розуміння та підтримки кримських татар стався після подій в Криму. Якщо використати цей момент та звернутись до міжнародного досвіду мирної співпраці, не зважаючи на різноманіття поглядів, Україна могла б стати прикладом для багатьох інших держав.

Коментарі експертів:

Старший науковий співробітник НУ "Острозька академія", кандидат історичних наук Михайло ЯКУБОВИЧ:

«ВРЦіРО – нащадок посттоталітаризму, тому що ситуація складається так, нібито всі рівні, але є релігійні організації, які "рівніші", що неприпустимо і неефективно. Безперечно, участь у цій Раді надає особливий доступ до влади, що дозволяє легше отримати земельні ділянки. А кількість зустрічей з представниками держави зростає перед черговими виборами, тому що це ще одна підтримка для рейтингу політиків. Тому, якщо ДУМУ «Умма» не увійде до складу ВРЦіРО, я не бачу в цьому жодних проблем. Очевидно, що є ті, хто не хочуть бачити цю організацію у складі Ради. Другий аспект – це взаємодія ДУМК з Росією та російськими релігійними організаціями. Але вони змушені виживати у подібних реаліях після анексії півострова, тому ситуація двозначна. Раніше представники ДУМУ «Умма» запрошували створити альтернативне об’єднання мусульман, щоб прийняти доктрину єдності, але цей проект так і не отримав життя. Ми досі перебуваємо під впливом спадщини 90-х років, попри декларацію принципів свободи совісті. До прикладу, в Польщі діє християнсько-мусульманська рада, але не під егідою держави, яка працює ефективно. Публічно ми не бачимо жодних контрзаяв та протидій у мусульманському світі, все лишається за лаштунками. І це нормальна практика для сучасного ісламу, коли відбувається оновлення рухів, повернення до традицій та іншого. Насправді ж ДУМУ та ДУМУ «Умма» різняться на рівні віровчення, тому в них наявна й різна оцінка дійсності та віровчення, коли ДУМУ зберігає нейтралітет, а ДУМУ «Умма» показують проукраїнські мотиви».

Доцент кафедри культурології НПУ ім. Драгоманова, кандидат філософських наук Денис БРИЛЬОВ:

«Відбувається переформатування української умми. ДУМУ "Умма" і в кращі часи не могла конкурувати з ДУМУ, тому вдалася до підтримки ДУМК. А після анексії Криму та АТО на сході ДУМУ "Умма" втратило більшу частину своїх громад і підтримку ДУМК, яке перереєструвалося і повністю перейшло в правовове поле Росії. Тому їм нічого не залишалося як піти ва-банк. Тим більше, що проукраїнська позиція того ж Саїда Ісмагілова давала певну підтримку серед промайданівськи налаштованих українців, тому він вирішив будь-що увійти до складу ВРЦіРО у спробі зміцнитися. ДУМУ "Умма" зараз намагається взяти під контроль кримськотатарських переселенців, це добре видно на прикладі Львова, коли, виступаючи проти спорудження кримськими татарами мечеті, Ісмагілов вказав, що їм цілком достатньо ісламського культурного центру (тобто структури Альраїд). Але наскільки кримські татари підуть під опіку ДУМУ "Умма" — велике питання. Як на мене, це малоймовірно. Вони визнають тільки вихідця зі свого середовища. Плюс чимала частина переселенців з Криму пов'язана з группами, які заборонені в Росії, тієї ж «Хизб ут-Тахрір», які мають свій порядок денний, що може серйозно відрізнятися від планів ДУМУ "Умма". Тому найближчим часом буде відбуватися нуртування серед мусульман. ДУМУ навряд чи втратить деякі свої громади як УПЦ. ДУМУ "Умма" постарається посилитися за рахунок новоприбулих і лобіювання своїх інтересів через немусульманські організації (в т.ч. Церкви) і виникне центр або центри серед кримських татар, які також вступатимуть в ситуативні союзи».

[1] Денис Брильов. Ісламістський вектор в українській уммі. Журнал «Практична філософія», №4 (54), 2014

[2] Муратова Э. С. Политический ислам в Крыму: локальные вариации глобальных проектов // Кримськотатарське питання. – 2011. - № 2 (39). – С. 24–30.

Тетяна КАЛЕНИЧЕНКО