Канонічного і богословського сенсу для існування УПЦ МП вже немає, - теолог
Як людина, яка добре знає «внутрішню кухню» УПЦ МП, він в інтерв'ю на РІСУ назвав причини неучасті єпископату МП в творенні нової Церкви та спрогнозував, як і коли архиєреї УПЦ МП можуть все ж стати членами ПЦУ.
"Я вважаю, що це був історичний шанс, який єпископи УПЦ змарнували. Якби вони тоді не злякалися і проявили більшу рішучість – як митрополит Симеон чи митрополит Олександр – і прийшли, – як вони й хотіли, обіцяли, і заявляли – на Собор, то зміни в ПЦУ були б ще більш радикальними, докорінними і більш позитивними, я б сказав. Це був історичний шанс для того, щоб дуже просто і легко переламати ситуацію.
Чому вони не скористалися цим шансом? Це складне питання і на нього, очевидно, немає однієї відповіді. Тут, безумовно і залякування були, тут були і підкупи, тут були і викрадення – різні форми тиску, але був ще і звичайний внутрішній страх, який живе в багатьох архієреях: «Що я втрачу, і що я набуду?». А раптом я втрачу набагато більше, ніж я зможу колись набути. Це чистий прагматизм, який теж відіграв свою роль.
Мені здається, що рано чи пізно ці архиєреї (ну, хто доживе) повернуться до цього питання, знову перед ними буде ця дилема: йти до нової Церкви чи не йти, але тоді вони будуть вирішувати цю дилему із набагато гірших позицій. Тоді вони вже будуть не учасниками цього Засадничого Собору, не «Отцями» цієї Церкви, а будуть іти в прийми. Це абсолютно різні речі і статуси. Шанс стати Отцями-засновниками Церкви, до якої рано чи пізно вони будуть належати, архиєреями УПЦ було дуже бездарно втрачено", - сказав Архимандрит Кирил .
Коли це буде, за його словами, дуже складно спрогнозувати:
"Я думаю, що це не буде перехід. Не буде та модель, на яку ми сподівалися перед Собором і під час Собору. Це, очевидно, буде структурне об’єднання, яке почнеться із дифузії між двома Церквами. Дифузія – це, мабуть, те, що найкраще могло б описати цей процес. Два тіла, які стикаються одне з одним. Може вони одне одного не переносять, але через те, що у них обмаль простору, в якому вони мусять разом співіснувати – спричиняє буквально фізичну дифузію між цими двома тілами. Я гадаю, що отакий перехід відбудеться, коли дві Церкви структурно об’єднаються. Знову ж – УПЦ буде іти в прийми.
Канонічного і богословського сенсу для існування УПЦ вже немає! Коли її члени – священники, архиєреї – почнуть усвідомлювати, що крім істерії і самонавіювання, більше немає причин для окремого існування. Коли це почнуть усвідомлювати, то це, безумовно, відкриє шлях до возз’єднання. Але очевидно, що православним в Україні треба спочатку навчитися поважати одне одного, навчитися жити одне з одним. Хочу ще раз повернутися до думки, яку ми висловили на початку: є промисел Божий в тому, що Церкви не об’єдналися, бо ми ще не вміємо приймати одне одного і жити разом в мирі. Для того, щоб існувати в одній Церкві, нам треба цього ще навчитися".
