Кардинал Краєвський в Україні: «Вожу життя!»
Після кількох виснажливих днів курсування через кордон із Польщі в Україну і назад, щоб перевезти до нас усю зібрану благодійниками Італії допомогу, Папський благодійник приїхав до Львова. Там на передріздвяному обіді він зустрівся з бідними та приділив кілька хвилин спілкуванню з пресою.
Кардинал Конрад Краєвський розповів CREDO, як йому вдалося зібрати таку велику допомогу і чому він особисто займається її перевезенням через кордон, а також — куди попрямує далі та де планує зустріти Різдво.
— Що цього разу привело Вас в Україну?
— Мене привело Євангеліє, оскільки ми повинні чинити те, що вчинив би Ісус. А Він безперечно був би там, де страждання, де бракує миру і де є гріх. Адже те, чого ми зазнаємо в Україні, пов’язане з гріхом, бо хтось поставив себе на місце Бога і вважає себе подателем життя і смерті.
Святішим Отцем керувало чисте Євангеліє в тому, щоби я знову сюди приїхав. А водночас — неймовірна благочинність людей. Після того, що відбулося на Іспанській площі, коли Папа Франциск прийшов і сказав, що хотів подякувати Божій Матері за мир, а натомість приходить, щоби все ще просити про нього, і розплакався, — стільки людей відкрили свої серця! Сльози Папи наново зворушили серця багатьох людей, і то настільки, що ми отримали неймовірну кількість дзвінків від охочих передати речі для України, яка бореться, для українців, що залишилися без струму, без тепла і переживають важкі часи. Уявіть, одна з відомих фірм, спонсор італійських футболістів, одразу запропонувала три вантажівки термобілизни. Сьогодні вони вже приїхали до Лежайська у Польщі, звідти прибудуть до Львова і ми розвеземо їх по Україні, щоб церковними каналами роздати людям.
Я не знав, що таким буде моє служіння. От, наприклад, зараз: прийшло багато генераторів, але можливості перевезти їх в Україну не було. Це дуже потрібна річ також і для армії, але ми хотіли, щоб ці генератори потрапили насамперед до родин, до людей, які їх дуже потребують. І я скористався привілеями своїх функцій, про які Святіший Отець мені сказав колись: «Усе, що ти отримуєш у пакеті до свого призначення кардиналом, це не для тебе — це для бідних». Я тоді, щиро зізнаюся, ну дуже розумів про що йдеться. А тепер знаю, бо я міг через кордон, перед яким стоїть черга у 25 км, перевезти генератори, курсуючи між Лежайськом і Львовом, без черги, без перевірок, заради блага тих, що потребують допомоги. Митники вже усміхалися, коли бачили мене третій чи четвертий раз за день. Питали мене, що ж я вожу, бо, згідно із законодавством, вони не можуть навіть мою автівку перевірити. Я відповідав їм, що вожу життя. Бо так і є. Один такий агрегат може врятувати не одне життя, бо зарядить телефон, щоби викликати швидку; обігріє помешкання, щоби ніхто не замерз; дасть змогу приготувати їжу. Тож три доби я возив життя, долаючи за кожним разом по 300 км. Наїздив так майже 1500 км. Але це, власне, і є чисте Євангеліє, що його Папа хоче реалізовувати. Не коментарі до Євангелія, а власне те, що казав Ісус, коли люди були голодні: «Ви дайте їм їсти», у той час коли Учні казали: «Відішли їх деінде». Сьогодні це звучить так: «Нехай підуть до Карітасу». І саме тому я їздив від 5 ранку і до пізньої ночі, бо це ми маємо допомогти.
Це, звісно ж, крапля. Ніхто самотужки не зцілить цілої України. Але тільки подивіться, як із цієї краплі доброти утворилася ціла ріка, з ріки озеро, з озера — море. Море добра. Вчора один із митників розплакався. Хлоп, як дуб, плакав і казав: «Отче, я би так не зміг». І попросив мене про благословення, що на кордоні від митника радше не передбачається. Ось таке моє перебування в Україні цього разу.
Завтра я вирушаю на Київ, везу термобілизну. Різдво хочу зустріти саме там, із людьми, які зараз страждають від бомбардувань, відсутності світла і тепла. Минулого разу я їхав від Одеси до Запоріжжя і Харкова, а цього разу хочу поїхати іншою стороною.
— Я помітила, що Ви носите на светрі ручної роботи брошку з бісеру у вигляді українського прапора.
— Я отримав її в подарунок під час одного з приїздів в Україну, десь на воєнних теренах, і, щиро кажучи, навіть не знаю, хто мені її дав. Але я ношу цей прапор всюди: і у Ватикані, і всюди, хай би де я був. І це моя відповідь на заклик Євангелія, бо Ісус був би з тими, кого переслідують. І я цим прапором хочу зазначити, що я з тими, хто сьогодні перебуває у потребі.
