Католицькі корені Геловіну

30.10.2015, 14:38

Усі ми чули звинувачення: Геловін — це поганський ритуал, який походить від якихось дохристиянських відзначень, святкованих друїдами, а Церква не зуміли їх викоренити. Навіть сьогодні сучасні погани та відьми святкують цей давній обряд. Якщо ти дозволиш своїм дітям переодягтися на Геловін, то дозволиш їм поклонятися сатані та язичницьким ідолам.

Усі ми чули звинувачення: Геловін — це поганський ритуал, який походить від якихось дохристиянських відзначень, святкованих друїдами, а Церква не зуміли їх викоренити. Навіть сьогодні сучасні погани та відьми святкують цей давній обряд. Якщо ти дозволиш своїм дітям переодягтися на Геловін, то дозволиш їм поклонятися сатані та язичницьким ідолам.

Католицькі корені Геловіну

Ніщо не може бути більш далеким від істини. Насправді корені Геловіну навіть дуже християнські, і радше американські. Геловін відзначають 31 жовтня завдяки Папі Римському, а пов’язані з ним традиції — результат середньовічного католицького благочестя.

Це правда, що давні кельти в Ірландії та Британії відзначали цього дня своє свято — вони це робили кожного останнього дня місяця протягом цілого року. Проте Геловін випадає на останній день жовтня через урочистість Усіх Святих, тобто «All Hallows», яку ми святкуємо 1 листопада. День на честь Усіх Святих у Небі відзначали 13 травня, але папа Григорій ІІІ ((† 741) переніс цю урочистість на 1 листопада, бо цього дня було освячено каплицю Всіх Святих у базиліці св. Петра Римі, Пізніше, приблизно 840 р., папа Григорій IV встановив відзначення урочистості Всіх Святих в усій Вселенській Церкві. Й ось таким чином це свято потрапило в Ірландію.

Урочистість розпочинається вігілією (навечір’ям) «All Hallows Even», або у просторіччі «Hallowe’en». У ті часи Геловін не мав якогось специфічного значення ні для християн, ні для давно вимерлих на той час кельтських язичників.

998 року св. Оділон, абат Клюні (південна Франція), додав до свята день 2 листопада. Це був день молитов за душі всіх померлих вірних. Також і це заупокійне свято поширилося Європою.

Таким ось чином Церква відзначала вже свято на честь душ у Небесах і пам’ятала також про душі в чистилищі. А що з тими душами, які потрапили до іншого місця? Здається, ірландські католики почали замислюватися над тим, що робити з нещасними душами у пеклі. Зрештою, якщо душі в пеклі залишені, коли ми вшановуємо тих, хто на Небесах і в чистилищі, то вони можуть бути такі незадоволені, що почнуть створювати проблеми. І тому в Ірландії увійшло у звичай калатати в каструлі та сковорідки саме 31 жовтня, у навечір’я Всіх Святих, аби дати знати засудженим, що про них також не забули. Таким ось чином, принаймні на Смарагдовому острові, пам’ятали про всіх померлих, хоча духовенство й не було задоволене святкуванням Геловіну, і в церковний календар це свято не було введене ніколи.

Але це все ще не те, як святкують Геловін у наші дні. Нинішні традиції полягають у переодягання в костюми, що зовсім не належить до ірландських звичаїв. Це походить радше з Франції XIV-XV століть. Європа пізнього Середньовіччя страждала від частих епідемій чуми, відомої як Чорна Смерть, яка винищила майже половину населення континенту. Тому нічого дивного немає в тому, що за таких обставин католики стали особливо непокоїтися про посмертне життя.

У поминальний день служили більше Мес і влаштовували театралізовані вистави, які мали всім нагадувати про те, що люди смертні. Нам ці вистави відомі під назвою «danse macabre», тобто танок смерті. Його часто зображали на стінах цвинтарів, а представляв він диявола, який веде за собою в могилу шерег різних людей — пап, королів, дам, лицарів, монахів, селян, прокажених тощо. Інколи такий танець розігрували також і в поминальний день, перевдягаючись у представників найрізноманітніших суспільних станів.

Але французи перевдягалися поминального, «задушного» дня, а ірландці, які святкували Геловін, ні в кого не перевдягалися. Ці дві окремі традиції злилися в одну найімовірніше у перших британських колоніях у Північній Америці на початку XVIII століття, коли ірландські й французькі католики почали укладати між собою шлюби. Ірландська традиція, що підкреслювала аспекти пекла, надала французьким маскарадам ще жахливішого характеру.

Але, як знає кожен малолітній вурдалак, справа зовсім не в переодяганні, а в тому, щоб… здобути якомога більше солодощів! Звідкіля походить «trick or treat»,тобто «цукерку, або нашкодимо»? Цей звичай може бути найбільш дивним і найбільш американським доповненням, а також мимовільним внеском англійських католиків.

Від початку XVI і до XVIII століття католики в Англії були позбавлені усіх прав. Вони не могли виконувати ніяких державних функцій, на них тяжіли численні штрафи, податки, і за багато що їм загрожувала в’язниця. Відправа Меси каралася смертю, і багато священиків загинули як мученики.

Час від часу в англійських в’язницях спалахував дух спротиву; інколи це було зовсім невдало. Одним із таких актів стала змова, метою якої було підірвати протестантського короля Якова і весь його парламент. Цей акт мав стати початком католицького повстання проти англіканських утискувачів. Погано продумана порохова змова була відвернена 5 листопада 1605 року, коли чоловіка, який охороняв порох — неуважного новонаверненого на ім’я Гай Фокс, — упіймали і посадили у в’язницю. Змовників засудили на смерть, і повстання не вдалося.

5 листопада, тобто «день Гая Фокса», стало в Англії великим святом, і залишається ним понині. У минулому групи протестантів надягали маски й ходили серед ночі по домівках місцевих католиків, вимагаючи пива і смачненького на честь цього свята: trick or treat!

Гай Фокс прибув в американські колонії разом із першими англійськими поселенцями. Але за часів Американської революції старий король Яків і Гай Фокс були майже забуті. З іншого боку, звичай «солодке або шкода» був доволі потішним, щоби від нього можна було так просто відмовитися, тому він природним чином перекочував на кілька днів раніше, на 31 жовтня, доповнивши собою день ірландсько-французького маскараду. Однак в Америці ходіння по хатах не обмежилося католиками.

Оце змішання емігрантських традицій, яке ми знаємо як Геловін, у США стало обов’язковою частиною місцевих традицій на початку ХІХ століття. Досі вона повністю на прийнята ні в Європі, ні навіть у тих країнах, які були батьківщинами окремих традицій цього свята.

А що ж із відьмами? Ну, вони — одне з останніх доповнень. На початку ХІХ їх додала індустрія поштівок. Якщо вже Геловін таке «демонічне» свято страхів і смерті, то чому би не додати малюнок відьми на поштівку? Звичай надсилати вітальні листівки не прижився (хоча останнім часом він знову набирає популярності), а відьми залишилися.

Також у той період початку ХІХ століття фольклористи-самозванці ввели звичай вирізьблювання гарбузів, щоби зробити з них світильники «голова Джека». Причому попервах світильники мали бути різані з ріпи, а не гарбуза, оскільки учасники тієї течії святкувань вважали, що Геловін має друїдські корені й був частиною давніх кельтських свят урожаю.

Наступного разу, коли хтось візьметься стверджувати, що Геловін це хитре намагання заманити твоїх близьких в обійми сатани, я раджу розповісти такій людині про справжні корені «All Hallows Eve» — навечір’я Усіх Святих, і відкрити їм християнське значення цього святкування, разом із двома ще важливішими католицькими урочистостями, які слідують за ним.

Отець Августин Томпсон ОР, ад’юнкт-професор кафедри релігієзнавства в Університеті Вірджінії, викладач Університету Джонса Гопкінса, Домініканської школи філософії і теології, Університету Каліфорнії.

Отець Августин Томпсон ОР

"CREDO"