Представляю свою монографію “Християнські фактори в контексті культурного і громадянського вибору українців”. Щиро дякую всім, завдяки кому ця монографія була написана, а це, зокрема, й шановні співробітники РІСУ, де так зручно знаходити різні релігієзнавчі джерела й матеріали.

Всіх вітаю з Великоднем та кладу до великоднього кошика :) свою нову книгу “Християнські фактори в контексті культурного і громадянського вибору українців”.

Цю монографію присвятила своїм любим, найкращим у світі Батькам та всім іншим однодумцям.

Зміст:

Вступ.

Розділ І. Християнські фактори культурно-цивілізаційного розвитку українців як проблема релігієзнавчого аналізу.

Розділ ІІ. Християнські чинники спрямування суспільного поступу українців в координатах Схід-Захід: історичний досвід.

1. Християнський вибір українців як проблема переосмислення їхніх цінностей, духовної ідентичності та культурного шляху.

2. Співвідношення релігійно-церковних і духовно-культурних та суспільно-політичних орієнтацій українців: реалії сучасної історії.

Розділ ІІІ. Християнські Церкви перед викликами розбудови суверенної України – європейської держави.

1. Християнські чинники в контексті духовного становлення українців як патріотів та будівничих демократичного громадянського суспільства.

2. Актуальні наголоси соціальних настанов християнських конфесій в світлі сьогоднішніх потреб соціального оздоровлення українського суспільства.

3. Потенціал християнського спадку в сучасній освіті та просвітництві: напрямки, проблеми, перспективи.

Розділ ІV. Проблеми розвитку релігійно плюральної України як частини глобалізованого світу.

1. Особливості конфесійних осмислень глобалізації.

2. Християнські Церкви в умовах свободи вибору: реакції та взаємодія.

3. Християнські Церкви та українці – шукачі віри в демократичній поліконфесійній державі: кореляція пошуків та пропозицій.

Розділ V. Українці перед викликами духовного самозбереження та співжиття у здійсненні свого культурного й суспільно-політичного вибору.

1. «Пробудження» ідентичностей в контексті релігійно-духовного та суспільно-політичного розвитку України.

2. Старі й нові релігійно-духовні традиції в суспільному житті українців.

3. Діалог спадкоємців різних християнських традицій з питань духовно-культурного й політичного самовизначення українців.

Післяслово.

Список джерел і літератури (складається із 1 280 позицій).

Всього – 600 сторінок.

Вступ

Релігія в тих чи інших конфесійних втіленнях завжди була чинником культурно-цивілізаційного спрямування своїх адептів. Брахмани всіх часів та релігій в тій чи іншій мірі були ще й ідеологами. І в секулярному суспільстві з меншістю воцерковлених громадян конфесійні традиції світо- та самосприйняття, «вмонтовані» в культурне передання, через нього частково продовжують діяти так само: навіть переконані атеїсти та байдужі до релігії особи, хай неусвідомлено, перебувають під впливом цих традицій. В незалежній Україні, в умовах свободи совісті (які, в силу важкої постсоціалістичної та постколоніальної спадщини, на жаль не всім потрібні – й незалежність, й Україна, і свобода, і совість), з відродженням Церков та вільних світоглядних шукань її громадян, до опосередкованого впливу історичних конфесійних традицій долучився сучасний вплив Церков.

Тож нині маємо ситуацію, коли, серед інших чинників спрямування сучасного культурно-цивілізаційного вибору українців, християнські Церкви – як в ретроспективному опосередкуванні посередництвом культурних традицій, так і (принаймні для частини наших співгромадян) через теперішню свою діяльність – є суттєвими напрямними цього вибору. Кожна з Церков має свій відповідний досвід: довший чи коротший. І цей досвід, обумовлений самими набутими в певному соціо-культурному середовищі характерними особливостями Церков, вони продовжують в сьогоденні. Кожна з них, ставлячи за мету Небо, сприяє розбудові тут, на Землі, певної культурно-цивілізаційної реальності. 

Будівництво громадянського демократичного суспільства в Україні розпочато з великими труднощами. Його звичайні цінності та інституції, «дякуючи» тяжкому спадку історичних помилок та поразок, для багатьох громадян України є сумнівними, а то й чужими та незрозумілими. В цих умовах Церкви мають певний ліміт довіри. Він порівняно більший за ліміт довіри до інших суспільних установ внаслідок колись набутого Церквами авторитету, пам’ять про який генетично успадкована, та, відповідно, внаслідок деякої ідеалізації інституцій, з котрими близько й глибоко знайомі зараз меншість українців. Зрештою, здається, кому ж довіряти, коли в складному та суперечливому сучасному світі та в Україні з її перманентними й поточними проблемами, душа спрагло прагне чимось заповнити оте саме «святе місце, котре порожнім не буває»?

А таки – не буває. Питання тільки в тому, хто і що по праву й доцільності займатиме це місце. І йдеться про те, як ті інституції, що їм воно властиве в силу їхньої природної функціональності, впливають на суспільство, серед якого діють: чи спромагаються вони це робити так, щоб на п’єдесталі «святого місця» душі для громадян України були їхня людська гідність, їхня родина та їхня Батьківщина.

Бажаючі замовити книгу можуть це зробити у Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ (Київ), попередньо зателефонувавши 278-51-49 (вівторок, п”ятниця). Або зголошуйтеся в коментах.

У травні можливе доправлення кількох книжок у Львів.

Щиро дякую всім, завдяки кому ця монографія була написана, а це, зокрема, й шановні співробітники РІСУ, де так зручно знаходити різні релігієзнавчі джерела й матеріали.