Вчора, 6 жовтня, я прийшла на зустріч з художницею Євгенією Петренко, чия виставка «Марія в моєму серці» тепер відкрита для всіх бажаючих в київському Інституті релігійних наук до кінця жовтня.
Разом зі своїм батком Женя повісила свої картини в холі, після чого ми пили чай і розмовляли. Про різне. Вдома вона малює або в своїй майстерні, чи важко бути художником, про її творчі заняття для дітей в «Карітасі» на Позняках. Євгенія розповіла майже анекдотичну історію про одного священика, якого зупинив якось даїшник. В якості кари для поправи інспектор відправив з десятко своїх підлеглих на недільну євангелізаційну бесіду до цього отця. Спочатку священик не знав, як з ними розмовляти правильно. Звернувся так, як розмовляв з усіма, хто приходить до нього в храм. Жодного відклику. Знизив складність подачі інформації до рівня підлітків 14-15 років. Нічого. Почав говорити, як з п’ятирічними дітьми. І, о диво! Очі даїшників засяяли розумінням. Діалог відбувся.
В кінці нашої зустрічі я нарікала, що художнику набагато легше, як на мене, бути зрозумілим. Тому що от писала я вірші, а обмежень одразу ж безліч: чи захоче людина напружитись і прочитати, чи знає вона мову, якою я пишу, чи любить вона вірші взагалі... Не те, що картина! Одразу побачив – і є контакт! Але Женя переконала мене на інше. Вона розповіла, що під час того, як вони вішали сьогодні картини в холі Інституту, дві дівчини за її спиною згадували, як важко було вішати нову люстру. Тому й у випадку з образотворчим мистецтвом потрібна робота й певна здатність сприйняття прекрасного. Інакше замість дуже зворушливих картин із зображеннями Діви Марії будеш думати про кляту люстру.
Виставка Євгенії Петренко працюватиме до кінця жовтня щоденно, з 9 до 20 години. Вхід вільний. Також в холі на 2 поверсі, де розташовані картини, лежатиме книга відгуків. Євгенія буде дуже вдячна за ваші відгуки про її роботи, це для неї важливо. Більше інформації про художницю, її роботи і виставку «Марія в моєму серці» на сайті Інституту релігійних наук: it.dominic.ua