"Козацьке" бароко: як Україна переосмислювала європейську архітектуру
Що таке бароко
Бароко (наголос на першу "о") – це напрям у європейському мистецтві та архітектурі XVII ст., який характеризується химерністю образів та напруженими динамічними сценами.
Зародився він приблизно наприкінці XVI ст. та був доволі популярним до кінця XVIII ст. Кульмінація його розвитку припала саме на XVII століття, коли явище бароко стало розповсюдженим в більшості країн Європи. Відтоді його ознаки почали прокрадатись буквально у всі сфери культурного життя, починаючи від музики й літератури та закінчуючи архітектурою і скульптурою.
У часи Відродження бароко набуло широкої популярності серед італійської знаті та церкви, тому і вважалось "стилем багатіїв", особливо через свою ошатність та пишність. Трішки згодом воно також уособлювало ідею національної єдності та братерства.
Італійське слово "barocco" можна перекласти як "химерний" чи "непоказний". У Португалії словом "barocca" називали перлину неправильної форми. Саме це визначення найбільш точно характеризує сам стиль. Бароко уособлює щось фантастичне: дивні форми, поєднані з витонченістю, пишністю та оздобленістю.
Спочатку цей термін мав негативний відтінок – ним називали химерні картини, які не мали класичної побудови. Серед найвідоміших художників, які писали у стилі бароко, можна назвати таких митців, як Караваджо, Рубенс і Рембрандт. В архітектурі найвідомішими спорудами в цьому стилі є площа Св. Петра в Римі, Версальський палац у Франції та наш рідний Софійський собор у Києві.
Особливості стилю "бароко"
Час утвердження стилю бароко – епоха інтенсивної освіти європейських держав. Тому для мистецтва бароко характерні грандіозність, пишність, динаміка, пристрасть до різноманітних ефектів, яскрава видовищність. Будівлі обов'язково прикрашалися химерними фасадами, форма яких ховалася за прикрасами.
Парадні інтер'єри також набули різноманітних форм, химерність яких підкреслювалася скульптурою, ліпленням, різними орнаментами. Кімнати нерідко втрачали звичну для очей прямокутну форму. Дзеркала та розписи розширювали справжні розміри приміщень, а барвисті плафони створювали ілюзію відсутності даху. Навіть вікна і картини нерідко змінювали свої прямокутні контури для фантазії художника.
Коли бароко з’явилося в Україні
Прогулюючись центральною частиною Львова, ви, можливо, насолоджувались виглядом однієї з найбільш знаних споруд міста, яка ще і є першим прикладом барокової архітектури в країні. Церква святих апостолів Петра й Павла, відома в народі як Костел єзуїтів, була зведена італійським архітектором Джакомо Бріано у 1610-1630 роках. Якщо заходити зі сторони нинішньої вулиці Театральна, то одразу помітна головна принада костелу – вражаючий бароковий портал (вхід у будівлю). Так почалась історія бароко в Україні.
Починаючи з другої половини XVII ст., бароко звідусіль починає проникати в староукраїнську культуру. Але під впливом місцевих майстрів набуває свого розквіту та колориту. Оскільки у ті часи Україна була поділена на Правобережну та Лівобережну, вплив західноєвропейського стилю не був рівномірним. Найочевиднішим він був у західних областях, особливо в церковній архітектурі.
Одним з перших зразків нового українського стилю можна вважати Іллінську церкву в Суботові, яку у 1653 році наказав побудувати гетьман Богдан Хмельницький.
Першим зразком стилю українського бароко стала церква Святого Іллі у Суботові, що побудована у 1653 році також за наказом Богдана Хмельницького. Тип церкви вочевидь взятий із західних зразків, зокрема – кам'яних костелів. Церква має характер тодішніх католицьких церковних споруд: умовна форма базиліки або довгастого чотирикутника, вівтар у півкрузі або апсиді, що має всередині та зовні шість граней. Зовні споруду прикрашає розкішний бароковий фронтон (верхня частина переднього фасаду будівлі, яка обмежується двома схилами дахів та карнизом), що в той час стало новим архітектурним явищем.
Найбільш яскраво українське бароко відобразилося у культовій архітектурі. У цьому неабияку роль зіграв митрополит Київський, Галицький і Всієї Русі Петро Могила (роки життя: 1596-1647), під заступництвом якого пройшли відновлювальні роботи та реставрація Софійського собору (той був зруйнований монголо-татарської навалою наприкінці XV ст.), Собор Успіння Пресвятої Богородиці (в народі – Успенський собор, який потім було зруйновано під час німецької окупації в 1941 році), Десятинна та Васильківська церкви.
У чому особливість українського бароко
У 1648-1657 році гетьман Богдан Хмельницький йде війною проти Речі Посполитої, яка внаслідок цього повстання втрачає контроль над етнічними українськими землями. Відтак католицьке бароко у свідомості пересічного громадянина почало асоціюватися саме з іноземним гнітом, через що були зруйновані палаци польської та литовської аристократії, а разом з ними й інші католицькі споруди.
Нові будівлі мали кардинально відрізнятися від них, у зв'язку з чим українське бароко швидко виробляє свої стильові особливості. Від західноєвропейського воно відрізняється тим, що має помірніший орнамент і простіші форми, а тому вважалося більш конструктивістським.
Але головною особливістю стилю стали новаторські та водночас традиційні композиційні прийоми з гармонією та відчуттям пропорцій, розкриттям внутрішнього простору, що органічно поєднується із зовнішніми формами. Так, в архітектурі українського бароко відчуваються візантійські мотиви архітектури Київської Русі. Барокова химерність форм врівноважується чистими площинами стін – стіна з'єднує, домінує, забезпечує загальну гармонію елементів.
Архітектура українського бароко відображає радість, святковість, відчуття душевного спокою поряд із динамікою, експресією, контрастністю, декоративністю, тріумфальністю. Нові мистецькі уподобання найвиразніше проявилися у будівлях Києво-Печерської лаври та самого Києва, які справили вирішальний вплив на всю українську архітектуру 1720-50-х рр.
Чому бароко – “козацьке”
Вважається, що найбільша кількість храмів у стилі бароко постала на території України за часів козацтва, а “українське бароко” досягло свого золотого віку завдяки Івану Мазепі, що славився прихильністю до української культури. Козаки активно долучалися до храмобудівництва та сприяли появі цивільних будівель: колегіумів, магістратів, житлових споруд, військових канцелярій – і все у стилі бароко.
За часів Мазепи зведено велику кількість колегіумів, магістратів, військових канцелярій та житлових споруд у стилі бароко. Серед них – профінансована Мазепою Київська академія. Тих же часів сягають корені славної будівлі Чернігівського колегіуму.
Мазепа-бароко — це суто національний синтез західноєвропейських барокових архітектурних ідей та архітектурних традицій українського бароко. Серед найвідоміших архітекторів "козацького бароко" – Іван Зарудний, Степан Ковнір, Осип Старцев, Іван Григорович-Барський.
Пам’ятки “козацького” бароко в Україні
Початок нового етапу в українській архітектурі був покладений з початком відновлювальних робіт у Києво-Печерській лаврі після пожежі 1718 року. Відновлюються Успенський собор та Троїцька надбрамна церква, їхні фасади прикрашаються в народному дусі ліпленням по бірюзовому тлі у вигляді гірлянд та рушників. Над житловими корпусами зводяться декоровані ліпленням фронтони.
Решта київських монастирів, наслідуючи лавру, поспішає збагатити свої ансамблі новими спорудами, а існуючі – ліпним декором. У Микільському та Богоявленському соборах, у стародавньому Софійському соборі над притворами зводяться фронтони химерних обрисів, вкриті суцільним килимом орнаменту.
У 1744-1748 роках неподалік Софійського собору споруджуються головні ворота – брама Заборовського – і відновлюється після пожежі дзвіниця. Цими роботами керує архітектор І.Г.Шедель, що приїхав з Петербурга. При відновленні дзвіниці її фасади були збагачені ліпними орнаментальними та сюжетними рельєфами.
Приклади архітектури “козацького” бароко в Україні:
- Андріївська церква
- Георгіївська церква Видубицького монастиря
- Софійський собор
- Покровська церква
- Троїцький собор у Чернігові.
- Будинок полкової канцелярії у Чернігові.
- Церква святої Катерини у Чернігові.
- Церква Різдва Богородиці у Козельці.
- Преображенська церква у Великих Сорочинцях
- Мгарський монастир
- Покровський собор у Харкові
- Спасо-Преображенська церква в Ізюмі
- Троїцький собор у Новомосковську
- Іллінська церква у Суботові
- Успенська соборна церква у Почаївській лаврі
- Ратуша у Бучачі
- Собор святого Юра у Львові
- Костел монастиря домініканців у Львові
