Кшиштоф Панасовєц: «Костьол має вказати, чого він хоче...»
Оновлюється одна з найстаріших архітектурних споруд нашого міста, історична пам’ятка — римо-католицький костьол святого Валентина. У вересні 2000 року чимало калушан були свідками величної події — воздвиження хреста на завершеній покрівлі цієї старовинної будівлі. Європокриття стало костьолу до лиця, надавши нового модернового вигляду і водночас не загубивши його історичного шарму. Якби ви побували у костьолі зараз, то попри хрестовини риштувань побачили його світлу і осяйну подобу.
— Коли ми знімемо риштування, — ділиться ксьондз-пробощ Кшиштоф Панасовєц, — то сам костьол вкаже, чого він ще потребує.
А до цього костьол потребував звичайних людських рук і невтомної праці. За роки радянської експансії стіни костьолу перетворилися у велику, засолену грибками руїну. Волога проникла у півтораметрові стіни на кількадесят сантиметрів! Довелося чекати півтора року, щоб храм надихався! Тільки тоді приступили до внутрішніх робіт. Зараз тут усе зроблено, як тепер модно говорити, за євростандартами: і оздобу стін, і скляні вітражі, і електропроводку, яка вся захована у стінах. Дуже надіяться римо-католицькі парафіяни нашого міста, що не проступить з таких гарних білих і гладеньких стін волога, як це було в оновленому костьолі Долини, де ксьондз-пробощ також має парафію. Завжди його чекають до себе і римо-католики Болехова.
— Він буде ще кращий, — з гордістю за своє дітище каже Кшиштоф Панасовєц. — А всередині будуть на стінах тільки зображення Хресної дороги, аби ніщо не відволікало віруючого від спілкування з Богом, аби сам костьол створював відповідний настрій. Важко знайти Духа у таких сучасних релігійних спорудах, як, наприклад, базиліка під Краковом, яку посвячував Папа Римський. Пластмаса, скло, багато металу... Немає відчуття святості, як у старовинних костьолах. На щастя, такий є у Калуші. Вносячи сучасні елементи в оздобу храму, прагнемо, аби не було контрасту між старовиною і сьогоденням. Здається, нам це вдалося завдяки праці наших парафіян і співробітників львівської реставраційної фірми.
Калуський костьол стане третім храмом в Україні, який знайшов своє нове життя завдяки Кшиштофу Панасовою, який закінчує докторат у Любліні.
Болючим питанням для римо-католицької громади міста є досі невирішене питання про передачу їй колишнього приміщення плебанії римо-католицького костьолу, яку зараз громада орендує. Почали римо-католики поговорювати і про неприязнь до їхньої меншини, адже депутати міської ради вже трьох скликань відмовляють у їхньому проханні. А старе одноповерхове приміщення псується, руйнується, покривається грибком.
— Таке місце просто необхідне для існування парафії, — каже ксьондз-пробощ, — адже тільки 15% займає сама плебанія, решта надається завжди під бібліотеку, канцелярію, прийомну, катехизацію, репетиції хору. Зараз не мають де жити сестра, священик. Відмова влади полягає у давньому рішенні міської ради надати це приміщення під музей Шевченка. Але у релігії не повинно бути політики. Стежка до Бога — єдина! А наша римо-католицька громада не чинить нікому жодних перешкод, нікому не набридає, просячи грошей на ремонт, прагне зробити костьол окрасою історичного центру міста, до якого можна буде привести гостей міста, офіційні делегації. До такого стану ми б привели і колишній будинок плебанії, який би яскраво вписався у площу навколо пам’ятника Шевченка і створив би разом з костьолом історичний ансамбль. От би ще спалену концертну залу калушани відреставрували, яка поряд! А то серце болить... Інакше, коли було літо, а тепер зима, то треба бодай накрити, бо зостанеться руїна.
Важко не погодитися, бо, мабуть, у Польщі не дали б так руйнув
