Летичів: домініканський кляштор, кругла вежа і Кармалюк
Якщо ви подорожували автобусом чи автомобілем до Вінниці чи далі на схід від Хмельницького, ви неодмінно проїжджали через Летичів. Як правило, подорожнім запам’ятовується великий рибний базар на в’їзді до містечка. Якої риби тут тільки не має! Мовляв, у місцевих водоймах (тут зливаються вже досить широкий Південний Буг і Вовчок) водиться багато риби. Але ходять чутки, що риба давно вже привозна.
Однак не тільки заради риби варто їхати до Летичева. Тут можна зупинитися і на трохи довший час, щоб оглянути місцеві архітектурні цікавинки.
Все, що залишилося, від замку
Якщо пройти 400 метрів від місцевої автостанції центральною вулицею, ми побачимо пам’ятник Кармалюку – народному меснику, діяльність якого тісно пов’язана з цим краєм. До речі, Устим Кармалюк і похований у Летичеві, на старому кладовищі.
Кармалюк і кругла вежа - візитівка Летичева.
А поряд з пам’ятником ми бачимо усе, що залишилося від Летичівського замку – круглу вежу та стіни.
Місто лежало на Чорному шляху, яким татари здійснювали свої напади, а тому було неодноразово спустошене. Після чергового руйнування місцевий староста Ян Потоцький вирішив збудувати на місці старих земляних укріплень кам’яну фортецю. Постала вона тут наприкінці ХVІ століття. На фортецю, як і на місто, чекало багато перипетій, край неодноразово переходив із рук в руки.
Кілька років тому вежу та всю територію "причепурили".
Одна з найчорніших сторінок з історії Летичівської фортеці: у роки Другої світової війни тут був концтабір. Про це нагадує меморіальна дошка на стіні.
Вид на замкову стіну із двору.
Праворуч від рештків замку стоїть Домініканський кляштор (католицький монастир). По суті, він примикає до фортеці і побудований на її території. І зараз, щоб оглянути замкові вежу і стіну з внутрішнього двору, слід зайти на територію монастиря і пройти ще через одні ворота, які, як правило, відкриті лише під час служби у храмі.
Домініканський кляштор та чудотворна ікона
Окраса домініканського кляштора - костел Успіння Діви Марії.
Монастир, що з’явився на кілька років пізніше, ніж замок, склав з ним єдиний оборонний комплекс. До наших днів він зберігся значно краще: тут є і корпус келій, і розкішний костел Успіння Діви Марії з двома бічними капличками, і надбрамна вежа-дзвіниця.
Зараз Летичівський монастир діючий (називається санктуарій Летичівської Богородиці). Кілька років тому він, як і залишки замку, був відновлений. На його території підтримується ідеальна чистота і порядок, усюди акуратні газони та симпатичні квітники.
На території домініканського монастиря.
Щодня у костелі Успіння проходить служба (понеділок-середа – о 8 годині, четвер – о 9.30, п’ятниця-субота – о 18.00/19.00 (літній/зимовий час), неділя – о 9.30 та о 18.00/19.00). Ми потрапили на недільну літургію, і у храмі було багато прихожан, деякі поприїздили на автомобілях, інші – на велосипедах.
Інтер'єр костелу Успіння Діви Марії.
До речі, доки тривала служба, були відкриті ворота до замку, а опісля їх закрили, як і сам храм (всередину можна зазирнути лише через гратовані двері). Щоправда, вхід на територію монастиря вільний у будь-який час.
Надбрамна вежа.
Історія Летичівського домініканського монастиря нерозривно пов’язана із однією іконою. Домініканці привезли з Ватикану до містечка ікону Божої Матері, яку згодом стали називати Летичівською. У 1778 році її було короновано як чудотворну. Ікона дуже шанувалася серед мешканців Летичева та паломників з інших місць.
Монастир ховається за могутніми фортечними мурами.
Однак у 1920-х її вивезли до Польщі, щоб врятувати від більшовиків. Летичівська Божа Матір і досі зберігається у Люблені, а в летичівському костелі є лише її копія. Щороку 6 липня у Летичівський монастир стікаються паломники звідусіль, щоб вклонитися до ікони. Адже саме цей день Папа Римський Іван Павло ІІ оголосив Днем Летичівської Богородиці.
Дві церкви і ринок
Оглянувши замок і монастир у Летичеві, не поспішайте додому. Зовсім не далеко, в районі кількох кварталів збереглося ще два старовинні храми, цього разу православні. Це церква святого Михайла ХVІІ століття та Свято-Успенська церква середини ХІХ століття.
Окрім католицького храму, у Летичеві збереглося два православних.
До речі, ці кілька кварталів між монастирем і церквами займає імпровізований ринок (принаймні у неділю в першій половині дня). Намети з товаром розкладають прямо на дорогах і тротуарах, і продають все, що завгодно: від овочів до гумових тапочок.
Поряд з історичними пам'ятками розкинувся ринок.
Ксенія ЖУЖА
