Мармуровий надгробок, який історики називають справжнім шедевром
І справді, ця дивовижної краси скульптурна композиція і досі вражає своєю довершеністю. Зберігається вона в Кам’янець-Подільському кафедральному костелі святих Апостолів Петра і Павла, що у старому місті.
Історія Лаури починається з селища Чорний Острів, що неподалік Хмельницького. „Вона була молодшою донькою Кароля Пшездецького, – розповідає брат Джорджіо, котрий опікується католицьким храмом в Чорному Острові. – Пшездецькі мали кінний завод, захоплювалися верховою їздою. Під час прогулянки верхи дівчина впала з коня і пошкодила хребет. Її лікували різні лікарі, та результату не було. Дівчину навіть возили до італійських лікарів, але дорогою вона померла. Тіло її привезла в Чорний Острів і поховали у родинному склепі”.
Коли Лаура померла, їй було усього 21 рік. „Саме тому на надгробку, який дивом зберігся донині, відтворена символічна книга життя, розкрита на двадцять першій сторінці, – розповідає Олександр Расщупкін, парафіянин кафедрального костелу святих Апостолів Петра і Павла, котрий згодився провести нам екскурсію храмом. – По смерті Лаури, тітка дівчини маркіза де Ноель – дружина відомого польського історика Олександра Пшездецького замовила цей пам’ятник у одного з найкращих на той час скульпторів – Віктора Бродського”.
Над надгробком Лаури майстер працював у Ватикані увесь 1876 рік. Відтак створив з суцільної мармурової чотиритонної плити небачений шедевр. Робота настільки тонка, ювелірна, що мистецтвознавці порівнюють її з рідкісним витвором мистецтва. Бо, здавалося б, як у шматку холодного каменя можна передати вишивку на подушках, пасма волосся, що хвилями спадають з дівочого обличчя, нігті, що проглядаються під тонким мереживом покривала? Поруч з Лаурою Бродський зобразив ангела-охоронця, який у руці тримає перевернутий смолоскип.
„Цей смолоскип – символ згаслого життя, – пояснює пан Олександр. – Напис з польської перекладається як „Лаура дівчина. Згасла у розквіті літ. Її дивний образ найліпший у світі”. Духовний вимір, втілений у цьому надгробку, варто розуміти як такий, що усі ми в цьому житті тільки мандрівники”.
Зрозуміло, що спочатку надгробок Лаури прикрашав її поховання в Чорноострівському костелі. Оскільки Пшездецькі були магнатами та власниками Чорного Острова і всіляко підтримували храм, тому мали й такий родинний привілей як поховання в криптах костелу. Як розповідає пан Олександр, тут була похована і Лаура й інші члени цієї родини. Але у 1936 році костел закрили. Поховання були пограбовані, а пам’ятний надгробок просто викинули на вулицю. У радянські роки скульптура вижила дивом, її місцеві мешканці переховували у скрині з зерном. Через два роки надгробок перевезли до Кам’янець-Подільського кафедрального костелу святих Апостолів Петра і Павла.
«Якось директор будинку культури похвалився в обласному центрі, що у нього є велика мармурова скульптура, – пригадує брат Джорджіо з Чорного Острова. – Тоді її вирішили перевезти до Кам'янця. Я читав у документах, що коли її везли на вокзал, то кожні сто метрів міняли коней. Ми би хотіли, щоб Лаура повернулася додому, бо це ж не проста скульптура, а все таки надгробок».
Тим не менше нині цією довершеною скульптурною композицією може милуватися кожен охочий, хто навідається до Кам’янця-Подільського. Поруч з надгробком Лаури також є два погруддя. Швидше за все це батько дівчини та тітка, яка замовляла пам’ятник. Стверджувати це чи заперечувати історики не беруться. Тим часом фахівці запевняють, що в Україні є лише дві скульптури Бродського – одна в Острозі, а друга – якраз Лаура у Кам’янці-Подільському.
Ірина ОЛІЙНИК
