Матір Божа Любомльська – маловідома волинська ікона
Першу писемну згадку про Любомль містить «Літопис руський», коли в місті «у рік 6795 від створення світу», а це за сучасним літочисленням 1287 р., перебував князь Володимир Василькович. Деякі історики вважають його засновником міста. До речі, в Любомлі досі стоїть церква Святого Георгія кінця ХІІІ ст., яку фундував і щедрим жертводавцем якої був князь, але після численних перебудов вона зовсім не схожа на себе оригінальну. А на результати нещодавньої «реставрації» взагалі не поглянеш без валідолу.
Невдовзі після смерті князя Володимира Галицько-Волинське князівство розпалося, і в другій половині XIV ст., за договором між великим князем литовським Ольгердом та польським королем Казимиром Великим, ці землі стали польським леном, а потім увійшли безпосередньо до складу Корони. Наприкінці XIV і на початку XV ст. в Любомлі неодноразово бував король Владислав Ягелло, який укріпив місцевий замок і збудував костел Пресвятої Трійці. Дата будівництва – 1412 р. – робить цю святиню найдревнішим римо-католицьким храмом у Луцькій дієцезії та одним із найстаріших костелів України.
У цьому костелі, який із готичного після кількох перебудов перетворився в бароковий, яким є і зараз, у бічному вівтарі висіла написана на дошці ікона Матері Божої. Коли вона з’явилася у храмі, точно невідомо, але перші згадки про чудотворний образ сягають першої половини XVIII ст.
Упродовж століть ікону неодноразово оновлювали, часом не надто вдало. В 1993 р. у Польщі провели професійну реставрацію образу. Під металевим окладом і верхнім шаром фарби тоді відкрили первісне зображення. На ньому Пресвята Марія одягнена в синій плащ із золотими зорями – королівський символ, на плащі висить золотий хрест на ланцюжку, на голові Богородиці – трирівнева корона, схожа на папську тіару. Дитятко Ісус – теж у золотій короні, а в руках тримає золоту кулю із хрестом – символ влади. Зображені відкритими вуха Богородиці та Христа символізують, що Вони завжди вислуховують просьби вірних. Зліва і справа від Богородиці з Дитям стоять ангели зі свічками, а згори звисають дві лампади. В правому нижньому кутку стоїть навколішки шляхтич у кунтуші, ймовірно, так художник зобразив фундатора ікони. Науковці вважають, що образ був написаний у XVII ст. Саме це зображення відоме нам тепер.
Чому про образ немає навіть згадки в монументальній праці «Історії чудотворних ікон Пресвятої Діви Марії в Польщі» єзуїта, отця Алоїза Фрідріха, можна лише здогадуватися. Проте ікона дійсно була відомою, адже до неї прибували численні паломники. Дослідник Бенедикт Дибовський у 1911 р. у тижневику «Земля» писав: «Образ чудотворної Матері Божої, зазвичай, закритий. Про його чудотворність свідчать різні вотуми, розташовані обіч ікони: ноги, руки і серця».
Колись Любомльська парафія була однією з найчисельніших на Волині, в 1908 р. до неї належали понад 5 тис. вірян. У 1912 р., коли парафія відзначала своє 500-ліття, її парохом призначили панотця Стефана Ястшембського. Під його керівництвом храм ґрунтовно відремонтували, а також збудували нову каплицю.
Особливо активно розвивалося парафіяльне життя в міжвоєнні роки, коли Волинь опинилися у складі Речі Посполитої, а ординарієм відновленої Луцької дієцезії став єпископ Адольф-Петро Шельонжек. Парохом Любомльської парафії в 1920 р. владика призначив все того ж Стефана Ястшембського, який устиг у 1915–1918 рр. побувати парохом у Браїлові, а в 1918–1920 рр. – у Бердичеві. Ця територія опинилася в більшовицький руках, священник зазнав чимало переслідувань і знущань. Після невдалого київського походу Юзефа Пілсудського Ястшембський повернувся разом із польськими військами до Любомля.
У 1939 р. прийшли совєти, в 1941 р. їх змінили німці, в 1943 р. запалала Волинська різня. За цих чотири роки Любомльська парафія практично перестала існувати. У липні 1944 р. її парох Стефан Ястшембський покинув Луцьку дієцезію. Із собою священник вивіз до Польщі образ Пресвятої Діви Марії Любомльської. Так ікона потрапила до села Поліхна на Люблінщині, де перебуває й нині.
Після Другої світової війни в любомльському костелі влаштували склад солі, водночас зруйнували старий католицький цвинтар. У 1971–1974 рр. у рамках «реставрації» розібрали бічну каплицю і крипту. У храмі тоді містився тартак, а коли його закрили, планували зробити тут спортзал. Проте ці плани не реалізували. Святиня поступово руйнувалася.
У 1992 р. костел, після збору підписів і неодноразових звертань до влади, повернули католицькій громаді. Душпастирську опіку над любомльською парафією в ті часи здійснювали брати менші-францисканці з Ковеля. В 1995 р. відбулася урочиста інтронізація копії ікони Матері Божої Любомльської, яку привезли в Любомль колишні волиняни та їхні потомки з Поліхни.
22 вересня 2012 р. у Любомлі відзначали 600-ліття храму. Урочисту літургію відправив апостольський адміністратор Луцької дієцезії, єпископ Станіслав Широкорадюк. Біля храму встановили пам’ятний хрест, який привезли паломники з Холма, Грубешова і далекого Помор’я.
Зараз парохом у Любомлі працює отець Ян Бурас, засновник і керівник Інтеграційного центру організації «Карітас-Спес» Луцької дієцезії в поблизькому селі Замлиння. Він займається ремонтом храму в Любомлі, а також встановив у ньому невеликий духовий орган.
У парафії Святого Йоана Марії Віанея в Поліхні образ Матері Божої Любомльської оточений живим культом, а парох місцевої парафії веде книгу, в яку записує чуда і благодаті, отримані за посередництвом ікони. Так, серед записів 2001 р. є неймовірна історія Томаша, який отруївся газом і не приходив до тями шість днів. Лікарі підтвердили ушкодження стовбуру головного мозку, незворотні зміни в нирках і печінці. Шансів, що дитина виживе, вони не давали. Рідні звернулися з молитвою до Пресвятої Богородиці Любомльської, замовили меси в інтенції зцілення Томаша. Через два дні, 3 грудня 2001 р., Томаш опритомнів, а за якийсь час, абсолютно здоровий, покинув лікарню.
Анатолій ОЛІХ
