Уже більше тижня з Криму немає жодної позитивної новини для України. І ось ще одна погана вістка: російські окупанти під виглядом «православних козаків» вдерлися у храм УГКЦ в Севастополі й заарештували отця Миколу Квича.

Де він зараз – не відомо. Але добре відомо, що йому зараз сутужно, адже отець опинився в руках людей для яких нічого святого не існує, людей, які прийшли на українську землю, щоб її грабувати, а українців, у кращому випадку - висилити, у гіршому – знищити.

Ще недавно, у зв’язку з перемогою Майдану, багато говорилося й писалося про ймовірне захоплення храмів УПЦ-МП та переслідування священників цієї конфесії. Адже вони довший час, якщо не «благословляли» злочинний режим Януковича, то робили вигляд, що нічого суттєвого у країні не відбувається.

Проте УПЦ-МП сьогодні нічого не загрожує, а багато їх священників уже моляться за героїв Небесної Сотні. Натомість удар нанесено УГКЦ. Зроблено це у Севастополі, де захистити Церкву, її отців і мирян практично нікому.

Іншими словами, удар нанесено підступно. Приблизно так, як у свій час це робили підступні монголи, коли нищили православну Русь.

Думаю, що захоплення «козаками» у Севастополі о. Миколи Квича вносить в українсько-російське протистояння у Криму релігійний, а точніше міжконфесійний фактор. Це означає, що відтепер українці мають захищати не тільки свою рідну землю, державу, а й Церкву.

Сьогодні окупанти захопили греко-католицького священика. Завтра – знущатимуться над УПЦ – КП. Згодом, не сумніваюся, дістануть «не правовірних» протестантів.

Не випадково згадав про УПЦ – МП. Ця Церква, на моє переконання, переживає час істини. Або вона буде власне Церквою і Церквою українською. Або увійде в історію як «православна конфесія», що прислужувала окупантам.

Якщо ми не почуємо голосу УПЦ-МП на захист о.Миколи Квича, то це буде більше ніж промовисте мовчання.

Межа, яку не можна було переходити у Криму, перейдена.

Відтепер усе в руках Бога і українців.

Богдан Червак,

парафіянин Церкви Святого Миколая

на Аскольдовій Могилі