Блог Богдана Червака_image

Блог Богдана Червака

Ще одна зрада України

18.11.2015, 18:05
Загалом, якщо називати речі своїми іменами, то йдеться про ще одну зраду України. Вона особливо болюча не тільки для римо-католиків України і вірних УГКЦ, а й для більшості українців, які не сподівалися, що удар в спину буде нанесено з боку тих, кого вважали і вважають друзями.

Сайт «Радіо Ватикана»,  у логотипі якого є такі слова – «голос  Папи і Церкви у діалозі зі світом» помістив повідомлення  про зустріч делегата пастирської округи Римо - Католицької Церкви у Криму Яцека Пиля  із представником окупаційної влади у Севастополі В. Рябих.

При цьому із змісту повідомлення випливає, що єпископ РКЦ не вважає Рябих окупантом. Навпаки, визнає його як чиновника «законної влади»  у тісному зв’язку з яким  має намір здійснювати свою місійну діяльність.

Більше того, єпископ подарував цьому окупантові і аполагету «руского міра» вервицю Святого Розарія освячену Святійшим Отцем, а також ікони святого Івана Павла ІІ.

ЗМІ уже встигли повідомити, що йдеться про міжнародне визнання Ватиканом анексії Росією українського Криму.

Як таке могло статися?

Може бути декілька пояснень. Не виключається, що  Яцек Пиль – дилетант,  який діяв на власну руку, за що має згодом поплатитися.  Його примусили це зробити – від окупантів, на руках яких кров українців, усього можна чекати. Врешті-решт, на цей вчинок його благословили в Апостольській Столиці.

Яка із версій ймовірна, хай визначає кожен, кому це повідомлення завдало болю. Але у будь-якому випадку має бути реакція вітчизняного МЗС України, яка і розставить  усі крапки над «І».

Але не тільки МЗС має висловитися. Думаю, що з цього приводу передусім мають задекларувати свою офіційну державницьку позицію проводи УГКЦ і РКЦ в Україні.  Це треба зробити негайно, оскільки президент України П. Порошенко, який має намір зустрітися із Папою Римським,  не може при зустрічі оминути цього питання, а точніше скандалу.

Загалом, якщо називати речі своїми іменами, то йдеться про ще одну зраду України. Вона особливо болюча не тільки для римо-католиків України і вірних УГКЦ, а й для більшості українців, які не сподівалися, що удар в спину буде нанесено з боку тих, кого вважали і вважають друзями.