Митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павло: «Успіння – свято, що наближує нас до Бога»
Намісник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври розповів «Вечірньому Києву» про головне свято обителі та плани розширення монастиря.
- Владико, Успіння є престольним святом одразу трьох українських Лавр – Києво-Печерської, Почаївської та Святогірської. Розкажіть, будь ласка, про це свято, чому саме на честь Успіння Божої Матері названі всі головні монастирі України?
- Історично склалося, що три Лаври Київської Русі були Свято-Успенськими. Коли Господь своїм славним Воскресінням потоптав смерть, коли смерть стала не страшна для християнина, її стали називати сном (успінням). Саме успіння дає можливість переходу в інший світ. Як говорить апостол Павло, «життя – це добре, а смерть – ще прекрасніше», бо вона єднає нас із Богом. Але 28 серпня – це не день Успіння Божої Матері, це, фактично, день її Воскресіння. А Успіння Богородиці припадає на 25 серпня. Чому так склалося? За звичаєм, апостол Фома нікуди не встигав, також він не встиг і на Успіння Божої Матері, і коли через три дні для нього відкрили гробницю, Божої Матері там не виявилося. І це стало свідченням того, що Господь забрав Богородицю до себе.
Сьогодні в Україні є три Лаври і всі три присвячені Успінню Божої Матері. Києво-ПечерськаЛавра, за переказами, є домом Божої Матері, яка сказала: «Я хочу тут жити», подарувала ікону Успіння, прислала грецьких будівельників. І я вірю, що сьогодні Божа Матір живе в нашій Лаврі, й відновлення Успенського собору – тому свідчення.
Друга обитель – Почаївська Лавра, де Божа Матір залишила слід від своєї стопи, що ніби перегукується з Єлеонською горою в Єрусалимі. З ХІІІ століття до сьогоднішнього дня, в усі часи гонінь, потік людей туди тільки збільшувався. А це означає, що Божа Матір завжди зі своїм народом.
І третя обитель Божої Матері – Свято-Успенська Святогірська Лавра, що в Донецькій єпархії. Але не тільки лаври, а безліч інших монастирів присвячені Успінню Божої Матері. Бо вона справді є Матір’ю всіх, хто живе на землі, й відрадою та втіхою в спокусах, поневіряннях, навіть і в самій смерті. Якщо монах віддає своє життя за віру, за народ, за церкву, то Божа Матір завжди є швидкою помічницею, вона ніколи нікого не залишить.
- Як проходитиме свято Успіння в Києво-Печерській Лаврі?
- У суботу, 27 серпня о 15.30 у Трапезному храмі буде відправлена мала вечірня з акафістом Успінню Пресвятої Богородиці, потім Всенощне бдіння. У Хрестовоздвиженському храмі о 16.00 – Мала вечірня, Всенощне бдіння з чином поховання плащаниці та акафістом Успінню Пресвятої Богородиці. У неділю о 9.00 на площі перед Успенським собором буде відправлена Божественна літургія. На престольне свято Лаври приїде з Санкт-Петербурга хор преподобного Іоанна Дамаскіна. Благодійний концерт відбудеться також у Трапезному храмі Лаври о 13.30. Крім того, в неділю ми пригощаємо всіх парафіян обідом. Це відбуватиметься на Дальніх печерах, недалеко від трапезної.
- Цього року Києво-Печерська Лавра святкує своє 960-річчя. Заплановані які-небудь заходи у зв’язку з цим?
- Я не згоден з цією датою – 960 років, і скажу чому. З літописів нам відомо, що засновник Києво-Печерської Лаври преподобний Антоній вперше прийшов сюди в 1013 році, тому є підстави припускати, що саме тоді й був заснований монастир. Виходячи з цього, вже в 2013 році Лавра може святкувати своє 1000-річчя. Однак поки в нас немає офіційних підстав для цього. 2 вересня ми будемо відзначати 960-річний ювілей Києво-Печерської Лаври та 85-річчя Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Сьогодні Господь нам послав прекрасного директора музею – Марину Едуардівну Громову, яка дійсно робить багато для слави Лаври, для її прикраси, збереження. Тому 2 вересня ми спільними зусиллями відкриємо музей Історії Києво-Печерської Лаври, привітаємо співробітників музею. (З відкриттям цього музею відвідувачі зможуть ознайомитися з основними віхами майже тисячолітньої історії найдавнішого монастиря Київської Русі. У двадцяти залах музею можна буде побачити дев’ятсот оригінальних і копійних експонатів з фондової колекції заповідника, найдавніші з яких датуються Х-ХІІ століттями.)
Але згодом ми хочемо відкрити не тільки музей Історії Лаври, а й власний музей монастиря. У нас уже готовий корпус, є багато експонатів.
- В повідомленні про відкриття музею Історії Києво-Печерської Лаври на сайті Києво-Печерської Лаври сказано, що частину матеріалів для експозиції надали музею особисто Ви. Які твори мистецтва Ви колекціонуєте?
- Я віддаю перевагу зберігати все, що пов’язано з історією монастиря, – книги ікони. Є у мене старовинний посох, ікона ХІІ століття «Введення в храм Пресвятої Богородиці». Також я колекціоную великодні яйця – створені як черницями, так і художниками, ювелірами і простими людьми. Гордість колекції – витвір ювелірного дому Фаберже.
- Як Ви плануєте надалі розвивати територію Лаври? Чи плануєте щось будувати? Якою буде доля музеїв і корпусів Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, розташованих з боку Економічних воріт Лаври?
- Ми не маємо права нічого будувати на території Лаври. Ми тільки реставруємо і зберігаємо.
- Але нещодавно, наприклад, при Лаврі відкрився новий готель.
- Це теж відреставрована старовинна будівля. Слава Богу, за допомогою добрих людей сьогодні ми маємо можливість колишні музеї атеїзму, склади приводити до первісного призначення. Ми не змінюємо зовнішній вигляд корпусів, але облаштовуємо їх усередині. Ось, наприклад, облаштували корпус під музей монастиря, храм ікони Божої Матері «Всіх Скорботних Радість», Аннозачатіївський храм. Також братії монастиря хотілося б відкрити монастирську лікарню в приміщеннях, які сьогодні займає інфекційна лікарня. Монастирю необхідно лікувати ченців, священиків, парафіян, бідних людей, які не мають коштів для підтримки власного здоров’я.
- А які корпуси плануєте залишити Інституту культури і мистецтв?
- Я впевнений, що на території стародавнього Києво-Печерського монастиря не місце для інституту підвищення кваліфікації співробітників сфери культури, мистецтва та кінематографії. Нам не потрібно чужого, але ми хотіли б повернути монастирю те, що йому належало споконвіку. Сподіваємося, що милістю Божою і завдяки світлому розуму керівників країни це відбудеться. Сьогодні нашому монастирю важко навіть під кладовище землю отримати. Адже колись у Лаври були значні володіння, які, до речі, ченці не привласнювали, а купували, брали в дар від жертводавців. А сьогодні нам тільки й залишається, що молитися про справедливість.
- Лавра орендує свої приміщення?
- Все орендуємо у держави. Реставруємо, вкладаємо кошти у збереження і орендуємо.
- А які джерела утримання Лаври та чернецтва?
- Монастир виживає як може. Наприклад, у нас є власне підсобне господарство (орендуємо землю у Воронькові, Бориспільський район), де вирощуємо корів, птицю, сіємо і жнемо. Є також пасіка, виноградник, реставраційна майстерня, пошивна, іконописна майстерня, деревообробний цех, пекарня. У нас все своє. Плюс допомагають меценати. Надлишки направляємо на благодійність. Допомагаємо притулкам, дитячим будинкам, будинкам пристарілих. Сподіваюся, також нам вдасться відкрити лікарню. На жаль, наша Церква, на відміну, наприклад, від Грецької, знаходиться на самозабезпеченні. От і доводиться, крім головного – вознесіння молитви Господу, займатися ще й побутом. Якби Лаврі повернули те, що відняла радянська влада, – наприклад, земельні угіддя, сади, ліси, трапезні і грошові кошти, які мала Лавра, ми б завжди мали можливість творити справи милосердя і допомагати всім нужденним.
- Скільки паломників і туристів щороку відвідують Лавру?
- Мільйони. Якщо тільки заповідник, де платний вхід, відвідують близько восьми мільйонів осіб на рік, то монастир, де вхід безкоштовний, – ще більше. Ось на Преображення мінімум тисяч двісті вірян прийшло. Упевнений, що і на Успіння парафіян буде не менше. Адже це одне з головних свят християн. Святкуючи Успіння Пресвятої Богородиці і припадаючи до Неї із вдячністю, будемо величати Царицю Небесну, просити і молити Її взяти нас немічних на Свої руки і принести Сину Своєму і Богу нашому, щоб нам стати наслідниками Царства Небесного, яке Господь приготував для усіх, хто любить Його.
Тетяна Федорченко
