Народні месники чи хулігани? Чому горять споруди УПЦ МП
"Доки ви тут плануєте ще бути, до вечора?", – намагаюся заговорити з жінками, що повільним кроком прогулюються неподалік будівлі, яку вони називають "Десятинним монастирем Різдва Пресвятої Богородиці" на вулиці Володимирській в історичній частині Києва.
"До скончания века", – відповіла одна з них і не захотіла більше спілкуватися. Наступні запитання жінки просто ігнорували. Спілкувалися лише з тими, хто підходив до них з проханням поцілувати ікону.
У цей час уже третю годину тут тривав молебень, на який у суботу 3 лютого прийшло кілька сотень вірян, що відгукнулися на заклик захистити "монастир" від "силового захоплення".
Проповідь церковнослов'янською мовою частково глушили гуцульські коломийки. Їх із барабаном, акордеоном та трубою виконували учасники акції, що вимагали демонтажу споруди, яка тут з'явилася десятьма роками раніше біля історичного фундаменту Десятинної церкви.
Багатолюдний протест став наслідком арешту на два місяці двох киян – архітекторів Олексія Шемотюка та Олександра Горбаня. Їх затримали 25 січня одразу після спроби підпалу так званого "монастиря".
Чоловікам "світить" до п'ятнадцяти років ув'язнення за статтею про замах на умисне знищення або пошкодження майна.
"Я це (підпал – УП) не виправдовую. Але це свідчення того, що в людей увірвався терпець, бо легальними методами воно не працює. Отже, доводиться діяти нелегальними, навіть з ризиком для своєї особистої безпеки і свободи", – пояснив "Українській правді" свою присутність на акції на Десятинній відомий журналіст Юрій Макаров.
У руках він тримав листівку з обличчями арештованих архітекторів. На його думку, це було звичайне хуліганство, тому максимальне покарання має бути – символічні 15 діб арешту.
Історія конфлікту
Земельна ділянка на Володимирській, 2 є культовим місцем не лише для православних українців, але й для язичників.
Тут зберігся фундамент першого в Київській Русі кам'яного храму, який зруйнували монголи у 1240 році під час штурму Києва. На цьому місці також раніше був курганний язичницький могильник.
Фундамент храму є археологічною пам'яткою національного значення. Відповідно до вимоги Венеціанської комісії, будь-які роботи з реконструкції і відновлення храму тут не допускаються. Рекомендовано здійснити лише консервацію пам'ятки.
За часів незалежності України неодноразово звучали ідеї про відновлення храму не на історичному фундаменті, а біля нього.
Одним з найзатятіших ідеологів відбудови був Віктор Ющенко. Він у перший місяць після своєї інавгурації дав завдання Київській держадміністрації зайнятися питанням відбудови Десятинної церкви.
За це президента критикувала частина науковців. Пояснювали, що нереально встановити, як достеменно виглядав храм десять століть тому.
Поки Ющенко виношував свою ідею, Українська православна церква Московського патріархату вирішила біля фундаменту Десятинної церкви застовпити місце. Поки право на відновлення тут церкви не передали, наприклад, УПЦ Київського патріархату.
Так, під приводом проведення великоднього святкового богослужіння біля фундаменту Десятинного храму навесні 2006 року представники УПЦ МП встановили тимчасове шатро.
Проте свята минули, але шатро ніхто не поспішав прибирати. Бо з'явилася на те неординарна причина – за кілька днів після святкової служби людям у наметі нібито явилася Богородиця.
"Все видели, как Богородица зашла, но никто не видел, как она вишла. И мы расценили это как то, что она духом своим осталась с нами", – розповідав сайту "Православие.Ru" нинішній намісник "монастиря" отець Гедеон.
То ж маючи прикриття у вигляді появи Богородиці, яка в шатро зайшла, але не вийшла, тут почали облаштовувати вже дерев'яну каплицю. Її одразу навали "Десятинним храмом Різдва Пресвятої Богородиці". Споруду освятив тодішній глава УПЦ МП митрополит Володимир.
Врешті, Ющенко відмовився від своєї ідеї з відбудови Десятинної церкви, але в той час самобуд від УПЦ МП продовжував розвиватися.
У 2009 році каплицю вже перейменували в "Десятинний монастир Різдва Пресвятої Богородиці".
З приходом до влади Віктора Януковича тема відновлення храму ожила знову.
У 2011 році київська влада оголосила конкурс на концепцію відновленого Десятинного храму.
Тоді ж одразу біля "монастиря-самобуду" раптово з'явилися будівельні вагончики, які, до речі, стоять на цьому місці й досі.
Імовірно, представники УЦП МП ще до оголошення переможців були переконані, що саме вони отримають право на відбудову, а їх проект переможе в конкурсі. Тож вирішили не баритися з підготовкою до будівництва.
Паралельно, щоб укріпитися міцніше біля фундаменту Десятинної церкви, громада "монастиря" просить Шевченківський райсуд Києва визнати за ними право власності на цю споруду.
У лютому 2012-го суд ухвалює позитивне рішення.
"Це типова схема легалізації самочинного будівництва чи захоплення земельних ділянок", – вказує ресурс "Наші гроші".
А вже в липні 2013-го саме на підставі згаданого судового рішення Міністерство юстиції реєструє "монастир" як об'єкт нежитлової нерухомості. Завдяки цьому релігійна громада отримує державну реєстрацію прав власності на самовільно збудовані приміщення.
Але, як дослідили "Наші гроші", в рішеннях суду і Мін'юсту вказано різні розміри приміщень.
Так, Шевченківський райсуд визнавав право власності на малу архітектурну форму розміром 60 квадратів, а Мін'юст уже реєстрував будівлю розміром 133 квадрати.
І така невідповідність може стати підставою для оскарження нині цих рішень.
Звідки взялися додаткові метри?
Влітку 2012-го вже після рішення суду, але ще до подачі заяви на державну реєстрацію в Мін'юст, представники УПЦ МП добудували нові приміщення каплиці, укріпивши фундамент цеглою.
Тестування на патріотизм
Перша спроба підпалу споруди "монастиря" відбулася в грудні 2012 року. Тоді представники УПЦ МП звинуватили в підпалі язичників. Щоправда, їх не затримали.
Цього разу паліїв спіймали одразу. Ними виявилися відомі в середовищі митців архітектори.
"Ми тут провели все життя, бо з Олексієм навчалися через дорогу в 25-й школі. І нам як архітекторам боляче було дивитися на цей гадюшник (будівлю "монастиря" – УП)", – каже УП колега затриманих Данило Гомон.
За його словами, він не здогадувався про намір колег палити цю споруду.
"Хоча Олексія я бачив у той же день, але він нічого такого не казав", – уточнює Данило.
"Вони як архітектори, а ми як художники обурились одразу, як тут з'явилася перша дерев'яна халабуда. Крім того, що це було цинічне і лицемірне захоплення території, їм по-барабану закони, по-барабану люди та думка людей. Бо їм треба і все.
Але ж не можна чіпати те, що тобі не належить", – каже УП скульптор Олексій Золотарьов, який вчився разом з затриманими в академії.
Він прийшов на акцію з транспарантом, на якому вимагав знести МАФ у вигляді каплиці.
"Силовий метод – це не вихід, бо на беззаконня відповідати беззаконням вони від нас не дочекаються", – відповів Золотарьов на питання, чи готові вони силою знести "МАФ".
"Я підтримую дії Олексія, бо він таким чином привернув до проблеми увагу. Якби він цього не зробив, ми тут нині не збиралися б", – каже Вадим Юник, який прийшов на акцію з маленькою дочкою.
Каже, що познайомився з Олексієм на фронті, коли разом служили в Збройних силах України. Власне, той факт, що Олексій є ветераном АТО, а Олександр – волонтером, може вказувати ще й на політичну мотивацію в діях чоловіків.
Це підтверджує і народний депутат Ігор Луценко, який перебував на засіданні суду під час обрання запобіжного заходу та просив взяти чоловіків на поруки.
"Вони намагалися привернути увагу до того, що територія Національного музею історії захоплена московськими церковниками. Поруч – фундамент Десятинної церкви, головного храму Київської Русі, котрий символічно хочуть застовпити за собою агенти ворожої держави", – заявив Луценко.
Відтак, протест проти самовільної забудови на історичному заповіднику, фактично, переріс у протест проти Московського патріархату як такого.
"Ми війну проти російського окупанта не виграємо, якщо там з ними воюватимемо, а в Києві будемо їх спокійно терпіти", – каже УП історик та письменник Володимир Регеша, боєць "Правого сектору", відомий на фронті за позивним "Санта ".
"Санта" познайомився з Олексієм на Майдані, а потім разом воювали на Донбасі як добровольці "Правого сектору". Уже потім Олексія мобілізували в 74-й розвідувальний батальйон, який першим заходив в Авдіївську промзону.
"У нас – не Московська церква, у нас канонічна українська православна церква!", – апелювали на свій захист ті, хто прийшов у суботу на молебень під споруди "монастиря".
Час від часу між двома сторонами тут виникали суперечки.
"Я – за мир", – пояснила УП ціль свого приходу в суботу на Десятинку жінка з числа захисників "монастиря".
"Який мир з вашим Путіним?!", – вигукнула у відповідь їй жінка з протилежного табору.
"Ну, чого ви на мене Путіна навішуєте?", – посміхаючись, відреагувала та.
"Бо ваша церква КГБшними агентами заснована!".
У відповідь жінка склала пальці і почала перехрещувати своїх опоненток, промовляючи молитву.
"Вали отсюда!", – кричав поруч чоловік іншому чоловіку, який намагався пояснити, чому ця будівля є незаконною.
"Мы на своей земле! А ты сам вали в Москву свою! Предатель!", – втрутився у сварку чоловік пенсійного віку.
Трохи поодаль тестування на патріотизм вірянам УПЦ МП влаштував депутат Київради від ВО "Свобода" Ігор Мірошниченко.
"Питання до кожного вірянина Московського патріархату просте: Росія є окупантом чи ні?", – запитав уже вкотре "свободівець" у людей, що стояли на захисті "монастиря".
"Это провокационный вопрос", – відповіли Мірошниченку.
"Ганьба! Ганьба! Ганьба!", – відреагували люди за спиною "свободівця".
"Та ви провокатор! Свят-свят-свят",– перехрестила націоналіста вірянка УПЦ МП.
"Ви готові воювати за Українську державу?", – продовжував "тролити" натовп депутат.
"Ви як депутат краще б іншими проблемами зайнялися", – хтось спробував культурно послати Мірошниченка геть.
"А ми і займаємося! Ми займаємося тим, щоб Московська церква як філія ФСБ не отримала жодного квадратного метра в Києві", – гордо відзвітував "свободівець".
"Щоб вони так молилися, як вони будують", – у свою чергу додав Юрій Макаров, який, щоправда, не втручався в жодні суперечки.
Але в коментарях журналістам він не стримувався:
"Це – мережа дуже успішної ворожої пропаганди сусідньої країни під час війни. Поза звичайною службою вони проповідують "рускій мір", проповідують Путіна, боротьбу проти "бандер" і всесвітньої жидівської змови. Те, що офіційна влада в нас на це не реагує, це все сумно. У мене зібрані ці всі документи і свідчення".
Який вихід?
1 лютого 2018 року після резонансу зі спробою підпалу "монастиря" відбулося засідання підкомітету з питань взаємодії з громадянським суспільством комітету Верховної Ради з питань запобігання та протидії корупції.
І тут стало зрозуміло, що чиновники безпорадні не лише перед "монастирем", а навіть перед будівельними вагончиками, які привезли сюди ще сім років тому.
"Там досить специфічна ситуація: інспектор уже намагався скласти адмінпротокол, але одразу вибігає багато представників цієї громади, монастиря. Виникають конфліктні ситуації, неможливо скласти протокол.
Але вже є відповідне доручення, і зараз треба лише розглянути технічні можливості, і ми можемо демонтувати ці об’єкти, оскільки там відсутня буд-яка дозвільна документація на їх розміщення", – розповів про ситуацію з вагончиками начальник Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської держадміністрації Тарас Панчій.
А заступник міністра культури Тамара Мазур у свою чергу запевнила, що Мінкульт неодноразово звертався в правоохоронні органи з приводу розміщення цих вагончиків на території Національного музею історії України.
Також, на думку Мазур, з приводу незаконної забудови до суду має звертатися саме Національний музей історії України, на території якого і розбудувалася громада УПЦ МП.
Водночас директор музею Тетяна Сосновська в інтерв'ю "ТСН" розповіла, що з боку представників монастиря їй неодноразово погрожували.
"Вибіг водій настоятеля, розказав, що "ми тобі голову відріжемо, і діти забудуть, як тебе звати і де тебе шукати", – розповіла Сосновська.
Допомогти Національному музею судитися з громадою "монастиря" обіцяє столична прокуратура.
Як пообіцяла прес-секретар Генпрокурора Лариса Сарган, 5 лютого за результатами робочої зустрічі керівництва прокуратури Києва з представниками Музею історії України "буде сформовано позовні вимоги з приводу захисту інтересів територіальної громади та міста Києва від незаконної забудови біля фундаменту Десятинної церкви".
Мар'яна П'єцух
Фото автора
