Блог о. Олега Кобеля_image

Блог о. Олега Кобеля

Не проґавмо цей шанс

11 березня, 16:06
"Ми не до кінця усвідомлюємо те, в якому особливому часі ми живемо, часі, сповненому величезних можливостей, як би це не звучало двояко. В нас може і не бути більше такої нагоди відкрити нашим гостям свою ідентичність, ідентичність нашої Церкви, ідентичність живого християнства."

Мої слова стосуються всіх воцерковлених людей, але особливо моїх співбратів у священстві. Це не є якимось повчанням, а радше думками вголос, які може стануть комусь корисними.

Напевно, сьогодні не знайдеться громади чи парафії, на якій немає вимушено переселених людей чи біженців. Ви їх могли бачити не лише в магазині, на вулиці, у громадському транспорті, а й у храмі. Їх важко не зауважити через особливу манеру оглядати все навколо з неприхованим зацікавленям в очах. Я нещодавно піймав себе на думці, що шукаю серед своїх парафіян на богослужінні ті "інші" очі, або очі "інших". І мені стає набагато легше, коли я їх знаходжу! В них видно живе зацікавлення всім, що відбувається у храмі, яке так часто відсутнє у наших парафіян. (Справедливості ради, мушу сказати, що мене це менше стосується, бо на своїй парафії я недовго).

Ми не до кінця усвідомлюємо те, в якому особливому часі ми живемо, часі, сповненому величезних можливостей, як би це не звучало двояко. В нас може і не бути більше такої нагоди відкрити нашим гостям свою ідентичність, ідентичність нашої Церкви, ідентичність живого християнства. Я вже не кажу про те, скільки ми можемо розвіяти стереотипів, які десятиліттями насаджувалося в їхніх головах про "уніятів", "єзуїтів", "бандерівців", що стало своєрідним симулякром у вигляді венігрету. Будьмо терпеливими. Не завжди буде все легко і просто. Але лише від нас з вами залежить, чи час їхнього перебування тут буде просто змарнованим часом чи новими можливостями для всіх нас.

Я маю великі сподівання на тих, хто приймає у себе вимушено переселених осіб. Не знати хто кому може дати більше в цих реаліях. Але, якщо Ви їм хочете дати щось більше, ніж дах над головою, то приведіть їх до храму на хресну дорогу або недільну Літургію, запропонуйте поговорити із священником, розповісти про свої переживання, а можливо і порадьте приступити до Таїнства Покаяння. А можна запросити священника до свого додому, щоб поспілкуватися з цими людьми в домашній обстановці. Переконаний, для більшості з них це буде дуже цікавим досвідом. Чому б не зібрати їх всіх разом в Народному домі чи храмі і не розповісти про своє село, традиції, відомих вихідців з нашого міста чи села. А може і просто вислухати їх? Переконаний, що серед них є чимало талановитих людей, що можуть нас збагатити навзаєм.

Дуже важливо залучити їх до парафіяльного життя не лише через участь у богослужінні, а й соціальну працю. Переконаний, що незважаючи на весь драматизм теперішньої ситуації, наша Церква може вийти сильнішою, ніж будь коли, адже точно збагатиться новими людьми, що запалять свої серця вірою. Сьогодні найкращий час для свідчення живої віри, як через молитву, так і діла милосердя. Не можна відкидати саме такого Божого плану обдарувати даром віри тих, хто на власні очі бачив, до чого може призвести одна лише людина, що кинула виклик самому Богові.

Важко спрогнозувати, наскільки довго триватиме війна і які наслідки нас чекають в найближчому майбутньому. Але, вже сьогодні можна сказати з впевненістю: Україна буде інша. Українці будуть інші. Християнство буде іншим. Ми багато років жили в одній країні, але були геть іншими. Ця війна згладить багато розбіжностей і зруйнує чимало міфів. Шкода тільки, що багато цього буде досягнуто ціною зруйнованих доль і міст.

Теги: #Блоги