• Головна
  • Моніторинг
  • «Ненависть висушує душу, черпаймо сили з любові»: Інтерв’ю Блаженнішого Святослава для Радіо НВ...

«Ненависть висушує душу, черпаймо сили з любові»: Інтерв’ю Блаженнішого Святослава для Радіо НВ

13 березня, 10:12
«Ненависть висушує душу, черпаймо сили з любові»: Інтерв’ю Блаженнішого Святослава для Радіо НВ - фото 1
Яку роль відіграє Церква в тому, що зараз відбувається в Україні, у розмові з Олексієм Тарасовим на Радіо НВ 11 березня 2022 року розповів Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ.

– Добу тому ви опублікували текст, у якому запевняєте, що дипломатія може допомогти в цій війні. Чи ви справді вірите, що дипломатія переможе? У розмовах з різними експертами в нашому ефірі звучало, що єдиний спосіб перемогти орду є військовий. Як ви вважаєте?

– Передусім я вірю, що ми переможемо! Я вірю в перемогу України, дивлячись на те, як ми, українці, переживаємо трагедію війни, як ми гуртуємося і віримо, що Бог є з нами, несправедливою жертвою агресора. Я вірю, що ми переможемо! Ми мусимо використати всі засоби для перемоги. Коли мова йде про Церкву, то зрозуміло, що я не можу коментувати тільки збройну перемогу. Сьогодні Церква молиться, намагається творити стосунки і є на передовій дипломатичної складової. Ми намагаємося теж діяти, служити нашим людям у гуманітарному плані. Церква за своєю суттю несе слово. Дипломатія – це також служіння слова, можливо, в трошки інший спосіб це служіння виконується. Після збройної фази неодмінно настане фаза перемовин. Війна передбачає необхідність сідати за стіл переговорів, що всім зрозуміло. Навіть те, що сьогодні агресор не готовий слухати українську сторону, ще не означає, що дипломатія не стане вінцем нашої перемоги. Ми повинні працювати в цьому напрямку, мати пропозиції, залучити всі канали перемовин і стосунків на користь нашої держави.

– Ми розуміємо, що Церква не може закликати українців брати до рук зброю. Також зрозуміло, що в Церкви інші функції та наративи. Вчора був етап дипломатичних переговорів, коли в Туреччині зустрілися Кулеба і Лавров. Ми чули риторику Лаврова. Як ви оцінюєте такі заяви з боку агресора?

– Як той, хто справді відчуває, як люди переживають події, бо ми маємо прямий контакт із нашими вірними в Маріуполі, розумію, що це гібридна війна, вона ведеться на рівні брехні та великої дезінформації.

Ми інформуємо світ про правду. Світ знає правду, тому жодна брехня з боку агресора не пройде. Йому доведеться визнати дійсність, яка є перед очима всього світу.

Інтерпретація агресивних дій Росії, яку ми почули з уст Лаврова, показує, що Росія живе в неправді і поширює оману на весь світ. Натомість ми, християни, покликані свідчити правду. Ми це робимо і будемо робити. І вже відчуваємо, що правда перемагає, що вона має свою силу, і ми мусимо проголошувати її на весь світ.

– Яку роль може відіграти Ватикан у цій війні? Чи є у Ватикану важелі допомогти Україні? Як ви вважаєте, якими вони можуть бути?

– Безперечно, у Ватикану, як суб’єкта міжнародного права, такі важелі є. Ватиканська дипломатія одна з найстаріших у світі. Саме з неї народилася європейська дипломатія. Цими днями я кілька разів розмовляв із Папою Франциском, і він мене запевнив, що зробить усе можливе, щоб зупинити війну.

Ми бачимо, що є певні спроби. Ви згадували про перемовини в Туреччині. Крім того, кілька днів тому відбулися перемовини між Державним секретарем Ватикану кардиналом Пароліном і Лавровим.

Знаємо, що кардинал Паролін вийшов з цієї розмови дуже розгубленим. Він відчув, що російська сторона не готова до чесних перемовин. Ба більше, кардинал ствердив, що Лавров повторює заучені мантри російської пропаганди.

Але Ватикан намагається залучати свої зв’язки. Апостольська Столиця має свого посла в Росії, нунція в Україні і на своєму рівні починає активно діяти. Те, що ми поки що не досягли успіху, не означає, що дипломатія є безсилою чи непотрібною. Апостольська Столиця справді використовує важелі, які має у своїх руках.

Нагадаю також, що цими днями до України прибули два особистих посланці Папи Франциска з гуманітарною метою. Це кардинали Конрад Краєвський і Майкл Черні. Перший вчора був у Львові, а кардинал Черні прибув до Угорщини, перебував на Закарпатті. Він сьогодні очолює ще одну структуру Римської курії, яка займається питанням всебічного інтегрального розвитку людської особистості. Це був жест особливої уваги і підтримки від Папи для України з точки зору гуманітарної акції, позаяк величезна кількість біженців перетинає кордони країн-сусідів, зокрема Польщі та Угорщини. Тут Ватикан мобілізує всі гуманітарні ресурси, які має Католицька Церква в Європі, щоб прийняти й послужити тим, хто втікає від війни в Україні.

– Якщо не помиляюся, 1 березня ви говорили про можливий авіаудар по Софії Київській. Яким є рівень загрози для святинь в Україні?

– Ми отримали таку інформацію від наших державних структур. Було прохання піднести голос перед світовою громадськістю, щоб не допустити цієї трагедії. Бачимо, що ця війна ведеться передусім проти мирного населення. Зокрема, вчора міністр оборони Рєзніков сказав, що цивільних українців загинуло більше від військових. Це кричущий факт, який показує, що агресор цілковито порушує норми ведення війни, гуманітарне право. На жаль, наші святині, храми, священнослужителі стають першими жертвами війни. Агресор не дивиться, чи це священник, чи монах, чи монахиня, чи жінка, чи дитина. Ми бачимо, як нищаться святині, і навіть РПЦ та УПЦ МП. Думаю, що Свята Софія перебуває в загрозі. Будь-яке бомбардування центра Києва було б дуже небезпечним для цього унікального храму, для мозаїк ХІ століття. Ми піднесли рішучий голос проти такого можливого варварства. Сподіваємося, що спільними зусиллями, зокрема завдяки інформаційному захистові, Свята Софія встоїть і під час цієї варварської навали.

– Серед декларованих цілей путіна є відкрита мета – знищення ПЦУ. Він не сприймає ПЦУ, як і Україну як державу. Чи щось загрожує УГКЦ в Україні?

– Очевидно, що ми є в списку так само, як наші брати з ПЦУ. Ми знаємо з історії, що завжди, коли росія завойовувала наші землі, УГКЦ систематично знищувалася. Так було за часів російської імперії, радянського союзу. Не дай Боже, щоб це сталося тепер. Але ми на це не зважаємо, бо маємо досвід смерті і воскресіння, зокрема у ХХ столітті. Наша Церква пережила сталінські репресії і вийшла переможницею. Її легалізувала саме радянська влада. Адже Горбачов дозволив реєструвати громади і це стало знаком, що Церква перемогла. Сьогодні ми усвідомлюємо загрозу, яку несе російська загарбницька війна, але з іншого боку, намагаємося не піддаватися почуттям страху, паніки. Ми стараємося служити своєму народові в можливий для нас спосіб. Ми маємо структури на всій території України і в цілому світі. Сьогодні наші громади є в Західній Європі, Північній Америці, Бразилії, Аргентині, Австралії. У нашій діаспорі щодня слухають слово з України, їхні серця б’ються з нами в унісон і промовляють через зібрану гуманітарну допомогу для України в тих державах, де вони проживають. Таким чином ми разом боремося за свою Державу і наближаємо день нашої перемоги.

– Як ви оцінюєте роль РПЦ у цій війні? Адже Патріарх Кирило транслює пропагандистські меседжі російського телебачення, фактично, благословляє на вбивство. Чи є це злочин? Чи є РПЦ співучасником злочину?

– Свого часу суд над такими подіями винесе сама історія. Водночас хочу ствердити, що УПЦ МП в Україні підтримує нашу державність, бачимо чіткі меседжі, які подає Блаженніший Онуфрій.

Мене вражає позиція закордонної РПЦ, її структур у Європі, які зовсім по-іншому оцінюють війну. Зокрема, вразила позиція представників мюнхенської ієрархії, які засудили агресію Росії проти України і звернулися до своїх вірних, росіян, щоб ті приймали біженців з України. Вони організовують збір коштів для наших біженців, щоб допомогти нам.

Бачимо, що ведеться маніпуляція правдою з боку самої росії, використання Церкви для своєї військової пропаганди. Думаю, що це неприпустимо. Але весь вільний світ, католицький, православний і протестантський, рішуче протистоїть такій позиції. Знаю, що пишуться десятки листів до Кирила з вимогою негайно зупинити війну.

– Чи це може призвести до розколу, до того, що щось трапиться з РПЦ?

– Побачимо. Однозначно, що той, хто обманює, вносить поділи. Ми знаємо, що батьком брехні є диявол. Значення слова «диявол» – той, хто поділяє, розколює. Я не хочу коментувати внутрішніх справ РПЦ, проте бажаю подякувати всім тим, навіть православним росіянам, хто солідаризується сьогодні з Україною.

– Чи можете з людського боку пояснити, як росіяни деградували до того, що в них з'явилася власна свастика? Літера Z, власний юген, люди шикуються в літеру Z. Яке може бути цьому пояснення? Нація, яка стверджує, що була на вістрі боротьби з нацистами, має власну свастику...

– Будь-яка війна – це злочин. Це стверджують всі християни незалежно від конфесій. Хто намагається до цього злочину притягнути молоді покоління, ранить їхні душі. Як оптиміст, вірю, що серед росіян є люди зі здоровим глуздом. Можливо, вони не мають потрібного рівня свободи, щоб заявити про це. Але ми бачимо, що є антивоєнні протести, які жорстоко караються. Люди виходять і протистоять пропаганді. Вірю, що є антитіла в тілі народу росії. Державна політика не матиме успіху. Мені шкода, що дійшло до такої трагедії. Думаю, що кожен учасник цього кровопролиття, хто його оправдує чи поширює, свого часу відповість перед історією свого народу і перед Божим обличчям.

– Росія завжди декларувала, що одним із стовпів народу є духовність. Чи можемо простежити, як мутувала ця духовність до того, що зараз ті самі люди можуть вбивати людей сусідньої країни, яка нічого їм не зробила?

– Якщо хтось каже, що його спонукає вбивати духовність, то це звиродніла духовність. Щоб це все глибоко оцінити, потрібен час. Ми його не маємо, щодня гинуть люди. Це майбутнє усвідомлення з боку росіян оплачене кров’ю українців. Ми всі разом мусимо зробити все можливе, щоб негайно зупинити це безумство. Тоді будемо думати, спілкуватися, каятися, засуджувати злочинців, які до цього привели. Насамперед нам потрібно негайно зупинити масові вбивства цивільних людей в Україні.

– Сьогодні відомо, що соціальні мережі «Фейсбук» і «Твіттер» дозволили користувачам використовувати лексику ненависті щодо путіна і росіян. Як Церква ставиться до того, що мільйони людей хочуть, щоб путін здох, а росіяни котилися до пекла?

– Церква ніколи не схвалювала прокльонів і лихослів’я. Боляче читати певні надписи, чути мову ненависті. Це не може стати нормою нашого мовлення чи нашої поведінки. Я переконаний, що ненависть не народить нічого доброго. Любов до своєї Батьківщини може народити героїв, які будуть здатні перемогти ворога. Коли ми ненавидимо, то вже переможені нашим ворогом. Не піддаваймося емоціям лихослів'я, мові ненависті. Любімо своє рідне, бо це нам дасть силу перемогти. Ненависть висушує душу, забирає в нас сили, а любов, навпаки, нас відроджує, поповнює наші можливості і дарує нам шанс на перемогу.

– Порадьте, будь ласка, як не ненавидіти росіян, що приїхали до нас на танках? Чи є практична порада, як ненависть перетворити на любов чи на розуміння?..

– Думаю, що насамперед нам потрібно розуміти мотивацію нашої поведінки. Ми стоїмо за правду, захищаємо найрідніше. Це наша здорова істинна мотивація. Коли ми виходимо з того, що є наше, а не чуже, нам буде легше позитивно пережити. Можливо про якийсь позитив сьогодні важко говорити, але черпаймо сили з любові, а не з ненависті.

Радіо НВ