Неорелігійні організації орієнталістського спрямування у Донецькій області

На території Донецької області станом на 1 січня 1999 року з правом юридичної особи діють 724 релігійні організації, з яких 690 громад, 12 релігійних центрів та управлінь, 4 монастиря, 12 місій, 1 братство, 5 вищих навчальних закладів.[1] З цього числа близько 16 відсотків припадає на т.з. новітні релігійні рухи. В науковій літературі існує декілька класифікацій цих релігійних течій. Згідно з однією з найбільш поширених [2], усі новорелігійні організації об’єднюють в декілька основних груп. Це неохристиянські (неопротестантські) спільноти, релігійні організації орієнталістського спрямування, неоязицьницькі громади, громади т.з. синтетичних (або універсалістських) релігій, сцієнтиські рухи, різноманітні позавіросповідні езотеричні об’єднання, а також різні психо-терапевтичні культи. Усі ці релігійні напрямки подані на релігійній карті Донецької області. Метою даної статті є загальна характеристика новітніх релігійних рухів орієнталістського спрямування (треба пам’ятати, що в цій класифікації до них відносять і традиційні напрямки, які діють у країнах Сходу, але не є традиційними для України, як, наприклад, буддизм). Неоорієнталістські релігійні течії репрезентовані в Донецькій області неоіндуїзмом та декількома напрямками буддизма. Неоіндуїзм сьогодні є неодмінним елементом релігійного життя не лише Індії, а й багатьох країн Європи та Америки. Неоіндуїзм виникає в перший половині 19 ст. як сучасне прочитання індуїзма для інтелектуалізованих верств Сходу і Заходу. Характерним для неоіндуїстських рухів є, як правило, опора на давню ведичну традицію при вдалом використанні досягнень інших культур і релігій. Всі течії неоіндуїзму проголошують себе різними учнівськими наступностями спільної духовної традиції індусів, в основі якої лежить принцип монізму, єдності в багатоманітті, нероздільності буття духовного і матеріального, мирського та сакрального. В усіх неоіндуїстських вченнях популярні ідеї універсалізму, синкретизму, рівності всіх релігій як пошуків своїх шляхів до Бога, духовного базису в реконструкції суспільства. Обов’язковим для неоіндуїзму є наявність вчителя, майстра (гуру) як проповідника вчення і провідника духовних пошуків особистості, групи, течії.[3]. Найбільш впливовішими та активнішими репрезентами неоіндуїстських течій в Донецькій області є прихильники Міжнародного Товариства Свідомості Крішни (МТСК), утворення якого припадає на 60-ті роки 20 століття і пов’язане з ім’ям релігійного діяча з Індії А.И.Бхактиведанти Свамі Прабхупади (1896-1977), який 1965 р. приїздить в США, де і починає широку проповідь свого вчення. Доктрина Товариства зходить до двайти-веданти Мадхви та кришнаїтського бхакті Чайтан’ї, і є монотеїстичним вченням, у центрі якого стоїть всесвітній бог Крішна. Відношення між богом та його прихильниками визначається відданою, самопожертуваною любов’ю до Крішни та його відповідним почуттям. Самозабутня любов (бхакті) до Крішни є головним засобом спасіння та звільнення души від оскверняючої її матеріальної енергії. Дотримуючись в головному ортодоксальних крішнаїтських принципів у вченні та ритуалі, ТСК демонструє і реформаторські риси: тлумачення касти як духовної кваліфікації людини, не пов’язаної з обставинами її народження, активна проповідь серед неіндуїстів, прагнення з’єднати релігійні знання з науковими концепціями.Прихильники звичайно йменують сповідуєме вчення “ведичним знанням “, підкреслюючи таким чином його вічність та щирість, а себе – “відданими Крішни”[4]. Віровчання МТСК базується на певній інтерпретації індуїстського канону – “Бхагават-Гіти”, “Бхагава-Пурані”, “Брахма-Самхіті” та інш. Однією з найпоширених форм духовної практики є санкіртана – спільне прославлення бога Крішни співом махамантри (“великої пісні визволення”), також широко практикується індивідуальне повторення цієї мантри на чотках. Її багаторазове повторення звільняє душу і відкриває її назустріч Крішні. Важливу роль відіграють також спільні трапези, на яких вкушається освячена їжа (прасада), колективні співи на честь Крішни і Радхі та ряд традиційних свят. Для Товариства характерен жорсткий етичний кодекс, з акцентом на вегетаріанстві, утриманні від табаку, алкоголю, наркотиків, поза- шлюбних стосунків та азартних ігор. Існує інститут ченців. Велике значення придається практичному служінню Богові; так важливим елементом духовного життя крішнаїти вважають діяльність мілосердя. Товариство має більш 400 центрів в різних країнах світу, власне видавництво, яке друкує різними мовами різноманітню літературу, в першу чергу переклади класичних індуїських текстів та коментарі до них, виконані Свамі Прабхупадою. В колишньому Радянському Союзі крішнаїти з’явилися в 70-ті роки і підвергалися переслідуванням за, ніби-то, ізуверський характер їх релігії і порушення законодавства про культи [5]. На території нашої області прихильники Крішни з’являються у 80-х рр. Донецька громада (ятра) МТСК спочатку діяла як складова Дніпропетровської ятри, а 1990 р. була відокремлена в окрему Донецьку ятру МТСК.Саме на той рік припадає офіційний дозвіл на діяльність МТСК в Україні [6].Статут Донецької ятри було зареєстровано 1991 р. Крім цієї громади, 1997 р. зареєструвала свій статут громада ІСККОН м.Макіївки. Перша громада головною метою вважає задоволення релігійних потреб її членів, сповідування та поширення віри Свідомості Крішни, друга створена для надання загальної вайшнавської духовної освіти та практичних навиків ведичного засобу життя на основі сільського господарства (так, серед основних напрямків діяльності – вирощування продуктів харчування: овочів, фруктів, злаків, а також корів). Обидві громади є членами МТСК та входять до складу Всеукраїнського Центру Громад Свідомості Крішни (зареєстровано 1995 р.), який є керівним органом об’єднання послідовників крішнаїзму в Україні. Як і всі прихильники Свідомості Крішни, громади Донецької області приймають участь у ряді соціально важливих, благодійницьких програм, таких як акція “Їжа для життя”, боротьба з наркоманією, реабілітація ув’язнених та інші. Крім громад кришнаїтів, в області діє зареєстрована (з 1997 р.) громада індуїстського тантризму “Панчама Веда” у м. Маріуполі. Ця громада орієнтується на напрямок Шакта-Шайва школи Капаліка (яка має свій центр у Санкт-Петербурзі – т. з. “Тантричне товариство Панчама Веда”). Послідовники вчення Шакта-Шайва вважають, що Брахман є тотожний з Атманом (духовною субстанцією Світу). Цей Абсолют, як початкова єдність Всесвіту, був поділений у процесі розвитку на дві субстанції: Шиву – чоловічий статичний аспект, виявлення Всесвітньої Свідомості – Розуму та Шакті – жіночій дінамічний аспект, проявлення Сили - Енергії. Тантризм вважає, що Всесвіт – це жива істота, постійна взаємодія чоловічого та жіночого начал, Шиви та Шакті. Душа людини (джива) – це також результат взаємодії цих двох аспектів, але вона знаходиться у полоні матеріалістичного світу і постійно страждає. Тантра допомагає дживі звільнитися від цього полону і повернутися до свого природного стану свободи та безмежної любові. Релігійна практика громади включає спеціальну психотехнику кундаліні-йогі. 5-7 разів на рік громада проводить велику пуджу на великі індуїстські свята. Маленькі пуджі відбуваються на новий та повний місяць. Тантрична садхана (практика) базується на виконанні обряду “п’яти сутностей” ( п’яти “М”) у його внутрішньому езотерічному розумінні.Наявність цього обряду доказує, що своїм корінням цей напрямок тантризму йде до т.з. шактизму "лівої руки"(вамачари), більш закритого напрямку шактизму [7]. Так, згідно йогічній термінології Тантр, мамса (м’ясо), матсья (риба), мудра (смажене зерно, жест), мадья (вино) і майтхуна (єднання чоловічого і жіночого аспектів, Шиви і Шакті), які створюють панчамакару або “5М”, символично зазначають внутрішні процеси у тілі йогіна. Наприклад, термін “мамса” символізує дію, яка в йогічних трактатах має назву КХЕ Чарімудра (складна вправа, пов’язана з язиком, яка виконується з метою концентрації уваги на Абсолюті).Термін “мад’я“ (вино) на тантричній мові йогі описує нектар Божого сп’яніння, який йогін відчуває як наслідок своєї духовної практики.Тобто, “5 М“ – це спеціальні йогічні вправи внутрішнього характеру, які контролює посвячений вчитель – йогачар’я [8].Священими текстами традиції є 64 головні тантри (агами та нігами ) та ряд допоміжних тантр.Враховуючи, що діяльність громад цього напрямку зовсім нове явище на релігійній карті України, що вивчення їх перешкоджується практичною відсутністю вірознавчої літератури українською чи російською мовами, а також наявністю іншіх напрямків сучасного тантризму (наприклад, “Тантра-Сангха”, чия культова практика виявляється небезпечною), державні органи у справах релігій вважають, що її діяльність потребує постійної уваги і подальшого вивчання з боку спеціалістів. Деякі неоіндуїстські рухи, адаптуючись до сучасної людини особливо активно поширюються у формах культурних, просвітницьких, оздоровчих закладів. Такі напрямки також репрезентовані в Донецькій області. Так, тут є нечисленні послідовники Шрі-Чінмоя (у Донецьку вони зареєстровані у вигляді громадської організації), Вішва Нірмала Дхарма (що готують свій статут релігійної організації до реєстрації), ОШО Раджніша (які діють без реєстрації статуту від імені Києвської організації (Ошо-центр), яка має статус громадської), та прихільники Трансцендентальної медітації (ТМ). ТМ має поширення в світі завдяки, в першу чергу, точці зору, що ТМ – це тільки особлива психична техніка та оздоровча методика. Так, Ведичний університет Махаріші Махеш Йогі отримав в Міністерстві освіти України ліцензію на викладання своїх дисциплін. Міністерство також затвердило навчальний план, в якому передбачається викладання техник ТМ. Але потрібно пам’ятати, що ТМ є в першу чергу релігійною організацією і тому викладання її в навчальних закладах є порушенням Закону України про свободу совісті та релігійні організації. Треба також пам’ятати, що в США, де психотехніка та оздоровча методика ТМ мали дуже широке поширення, ще 1978 р. в усіх школах було заборонено викладання технік ТМ.[9]. Буддизм в Донецькій області представлений п’ятью організаціями різних напрямків, які належать до далекосхідньої традиції Махаяни з орієнтацієй на корейський дзен-буддизм (школа Чогьо) та тибетської традиції Ваджраяни з орієнтацією на декілько шкіл (гелуг-па, ньїнгма-па). Першою за часом виникнення була буддійська громада “Махасангха” (статут зареєстровано 1991 р.), яка з’явилася як спільна організація кількох традиційних шкіл буддизма на правах рівності усіх традицій вчення Будди, з метою спільно вирішити усі організаційні питання, що стосуються становлення буддизму в Донецькому регіоні. Але, коли цей етап закінчився, на перший план вийшли канонічні питання, що значно відрізняються в різніх школах. Тому, із складу “Махасангхі” почали виділятися окремі групи. Так, груднем 1991 року відокремлюється громада “Ваджра” (статут зареєстровано 1992 р.), яка орієнтується на школу Ньїнгма-па (“Стара школа”) тибетської традиції Ваджраями. 1993 р. лідери буддийських громад цього напрямку Донецька, Харькова та Луганська приймають рішення про об’єднання в єдину організацію – буддийський Духовний Орден Лунг-Жонг-Па (“Хранителі заповідей”). Цим же роком почалося будівництво першого в Україні буддийського монастиря Ордена – Храма Шейчен-лінг, який розташовано у сілі Ольгінці Волноваського району. Метою Ордену і ченців монастиря є адаптування вчення Будди до української ментальності. Орден придає великого значення не тільки внутрішньохрамовій та внутрішньогромадській діяльності, але й місіонерській діяльності і активній участі в суспільному житті. Буддисти, які належали до інших напрямків до 1995 р. задовольняли власні духовні потреби в рамках громади “Махасангха”, але з переходом частини громади до практики “Лотосової сутри” з орієнтацією на міжнародний буддийській центр “Lotus Lantern” (Сеул, Південна Корея), поступово відокремились дві нові громади. Перша, “Пуль-Тхо”, додержується традицій корейського буддизму, друга громада - “Дхарма-тхату”, відкрита для прихильників різних шкіл і напрямків (хоч по висновкам спеціалистів Донецького відділу у справах релігій її віровчення та духовна практика відповідає канонам буддизму в його тибетському варіанті). Буддисти Донецької області з кінця 1993 р. випускали щомісячну газету “Махасангха” (зараз видавництво її припинено), з початку 1999 р. розпочато видавництво інформаційно-просвітницького журналу “Дао” та альманаху “Шлях Будди”. Таким чином, на території області поряд з іншими релігійними організаціями існують релігійні течії східного походження, найбільш активними з яких є МТСК та буддизм. Інтерес до східних релігій у Донецькій області, як і скрізь в Україні останніми роками зростає, що виявляється як у кількісному рості вже існуючих релігійних громад, так і у появі зовсім нових для України напрямків. ЛІТЕРАТУРА 1.Статистичний звіт Управління у справах релігій Донецької облдержадміністрації за 1998 р.- С.2. 2.Єленський В.Є., Перебенесюк В.П. Релігія. Церква. Молодь.-К.,1996.-С.119-120. 3.Филипович Л. Поширення нових релігійних течій та рухів в Україні //Релігійна свобода і історичне підгрунтя, правові основи і реалії сьогодення.Науковий збірник.К.1998.– С.96. 4.Ткачева А. МОСК// Индуизм. Джайнизм. Сикхизм / Словарь.- М.. – 1996.-С. 273. 5.Там само.-С.274. 6.Савіна І. МТСК. // Релігієзнавчий словник.-К.-1996.-С.195. 7.Альбедиль М. Шактизм// Индуизм. Джайнизм. Сикхизм / Словарь.- М.. – 1996.-С.455 8.Текущий архив Донецкого обласного управління у справах релігій.- 1997.- Справа 01/10. 9.Силантьев Р. Трансцендентная медитация//Народы и религии мира.- М.-1998.-С.838
http://members.tripod.com/oriental_studies/Belikova/Belikova1.html