Нову українську ікону представлено у Львові
«Час життя/Час смерті» - тема, над якою митці розважали цього року, звертаючись до найрізноманітніших євангельських сюжетів. Чимдалі, тим більше масштаби пленеру зростають, а роботи стають більш цікавими. У цьому своєрідному культурному обміні беруть участь не тільки сучасні іконописці з України та Польщі, але й малярі з Білорусі, Словаччини, Грузії, Сербії та Румунії.
Тема часу смерті та часу життя, за словами ідейних натхненників пленеру, наголошує на драмі людської екзистенції та водночас на перспективі життя вічного. За основу цієї теми взяли слова Христа біля гробу Лазаря: «Хто в мене вірує, той навіть і вмерши – житиме! Кожен, хто живе і в мене вірує, - не вмре повіки» (Йн 1, 25-26). Водночас у назві пленеру цікаво поєднано особливість богослов’я Сходу та Заходу. Звичайно, це тільки образна інтерпретація, але у східному богомисленні акцент завжди стоїть на житті, а особливо – на житті вічному, яке дароване нам через радість Воскресіння, натомість у західній традиції виразніше медитують над Страстями Христа, Його болісній місії відкуплення гріхів людства, у таких розважаннях центральною постає тема смерті.
Новицькі іконописні пленери відрізняються від своїх звичайних мистецьких аналогів тим, що день митців починається з молитви, триває та закінчується нею. Іконописців супроводжує духівник, який служить літургію та різні богослужіння добового кола, а також є відкритим до спілкування. Власне, на цій особливій складовій під час презентації наголосив куратор виставки у Львові, іконописець Святослав Владика.
«Це віхова виставка в історії українського сучасного сакрального мистецтва, - підкреслив Святослав Владика, відповідаючи на запитання про роль новицьких пленерів у історії українського мистецтва. - Можна сказати, що ці пленери є локомотивом сучасного сакрального виставкового мистецтва. Тут участь беруть професійні іконописці, які розписують храми, художники, люди, які пізнають ікону. Нову ікону важливо шукати, вона не вариться в одному середовищі. Треба розуміти, що люди приїжджають у Новицю не просто на черговий пленер, вони прагнуть проявити себе по максимуму. Саме середовище спонукає до роздумів, внутрішніх провокацій, ти починаєш шукати у межах свого бачення ікони. Так, у кожного є своя межа, де ікона закінчується, але межі творчості немає. Тому я можу сказати, що мистецький рівень новицьких пленерів є один з найвищих сьогодні».
Під час презентації також виступив єром. Севастіян (Дмитрух), який зауважив, що паралельно з новицькою виставкою в музеї до свята Покрови Пресвятої Богородиці діяла виставка ікон риботицьких майстрів ХVІІ-ХVІІІ століть:
«Ми можемо побачити, що між цими двома виставками є великий контраст, але це дуже гарно. Навіть можемо звернутися до традиції української іконописної школи початку ХХ століття, де викладали Олекса Новаківський, Петро Холодний, Михайло Овсійчук. Побачимо, що та школа мала свій особливий почерк. Те саме можемо сказати і про сучасну українську ікону початку ХХІ століття, яку споглядаємо на цій виставці».
Цьогоріч також презентували альбом «Нова ікона. Новиця», в якому зібрані кращі роботи іконописців 2009-2017 років. Це видання приурочили до 10-ліття новицьких пленерів.
Варто сказати, що протягом останніх років учасниками новицьких пленерів були 140 художників різних конфесій. Для цих митців ікона ставала своєрідною сферою єдності між різними християнськими деномінаціями та епохами. Як зауважують організатори, новицькі пленери – це не майстер-класи з іконопису, це пошук нових форм виразу для представлення тем, що стосуються суті євангельського переказу.
Нагадуємо, що організаторами пленеру в Новиці є кафедра сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв, Товариство друзів Новиці та Братство греко-католицької молоді «Сарепта».
Нову виставку можна оглянути до 4 листопада.
