Особливий погляд: Забуті реліквії
Зберегти святиню можна кількома способами: намагатися знайти спонсорів та меценатів, зокрема із-за кордону, які погодилися б реставрувати сакральні споруди. Згодом на цьому місці відкрити, наприклад, музей. Водночас, віддалені від людей храми мають мало шансів на успішне існування. Інший варіант – консервація. Цей метод популярний у Європі, може коштувати вдесятеро дешевше, ніж реставрація.
Зберегти святиню можна кількома способами: намагатися знайти спонсорів та меценатів, зокрема із-за кордону, які погодилися б реставрувати сакральні споруди. Згодом на цьому місці відкрити, наприклад, музей. Водночас, віддалені від людей храми мають мало шансів на успішне існування. Інший варіант – консервація. Цей метод популярний у Європі, може коштувати вдесятеро дешевше, ніж реставрація.
Майбутнє та минуле забутих храмів Львівщини досліджували журналісти спецпроекту «Особливий погляд» (щосуботи о 22:00 на телеканалі ZIK).
«Щоб зробити консервацію сакральної споруди, потрібно ліквідувати місце, де може затікати вода. Якщо немає даху, береться край стіни, роблять спеціальні пломби, що не дають проникати волозі та насінню. Це все консервується, закривається і храм може так довго стояти», – розповів Василь Слободян, дослідник сакральної архітектури.
Без даху та дверей занепадає покинутий костел Святого Марка у с. Варяж, Сокальського району. Майже 3 століття тому він був найпишнішим храмом Галичини. Тепер він це із найбільш занедбаних костелів Львівщини. За приблизними підрахунками фахівців, для реставрації святині потрібно понад 40 мільйонів гривень. Справжній скарб костелу – розписи на стінах, частина яких дивом вціліла. Іконописець Ольга Кравченко переконує, що костел Святого Марка унікальний: фрески в цьому храмі розписував відомий художник-монументаліст Галичини доби бароко та раннього класицизму Станіслав Строїнський.
«У цьому костелі фрески робив один із найвідоміших митців, живописців, монументалістів Львова Станіслав Строїнський. Він також був автором, співавтором, він був учнем Мазуркевича, який в нас, в Бернардинах, робив розписи. У розписах дуже багато застосовано синьої фарби. Синя фарба була найдорожча в той час, це був такий пігмент, який було важко дістати і від цього вже можна відштовхуватися, наскільки було пишним оздоблення храму», – зазначила іконописець Ольга Кравченко.
Храм Івана Богослова у селі Клекотів, що на Бродівщині, зруйнований чи не найбільше серед усіх дерев’яних сакральних пам’яток Львівщини. Унікальні розписи на стінах майже стерлися. Церкву Івана Богослова звели на місці давнього цвинтаря «без жодного цвяха». Експерт каже, що цю святиню вже не вберегти.
«На мою думку, вона не має шансів, тому що в держави немає грошей, а людям вона не потрібна. Щоб таку церкву зберегти, потрібно близько двох мільйонів гривень», – запевнив дослідник сакральної архітектури Василь Слободян.
Від людської недбалості постраждала дерев’яна українська церква середини 18-ого століття у с. Переволочна, Буського р-ну. Нагадаємо, три роки тому на Великдень сакральна пам’ятка згоріла. Славився храм іконостасом, одним із трьох найкращих в Україні. За два місяці від дня, коли святиня згоріла, її мали внести до списку пам’яток ЮНЕСКО. Відтоді мешканці села руки не склали, а взялися зводити нову, муровану церкву.
Добрим прикладом того, як відновили дерев’яну святиню, може бути храм Пресвятої Трійці, що на Сихові. Храм реставрували десять років зусиллями доброчинців. Приблизна сума, яку витратили на всі роботи – понад мільйон гривень.
«Перекрили повністю гонтою церкву, бо вона була практично зруйнована. Дощ затікав до середини, фундамент також був знищений. Ми все відновлювали, починаючи із землі, закінчуючи верхом», – розповів настоятель отець Андрій Литвин.
Історики кажуть, що церкву Пресвятої Трійці будував та відвідував гетьман Богдан Хмельницький. Ще з козацьких часів у церкві збереглися унікальні розписи із вражаючими сюжетами, мальовані природними фарбами.
