Щодо першого питання

Літургія – це спільна справа, саме так перекладається це слово з грецької. Основна мета Літургії – причастя всієї спільноти Тіла і Крові Христової. Звідси основна і найголовніша частина Літургії – анафора. Це молитва подяки, під час якої сходить Святий Дух і перетворює хліб і вино на Тіло і Кров. Анафора - це є центральна частина Літургії. Хронологічно вона розташована між співанням «Вірую» та молитвою «Отче наш».

Коли ми говоримо про Літургію Івана Золотоустого чи Василя Великого, ми повинні розуміти, що вони не були авторами Літургії у тому вигляді, як ми її зараз служимо. Передовсім ці отці склали текст анафори – головної молитви на Літургії. Саме тому Служба Божа і називається їхнім ім’ям. Бо Літургія Івана Золотоустого і Василя Великого відрізняються тільки анафорою, бо всі решта компоненти (малий вхід, читання Апостола та Євангелія, Великий вхід чи Херувимська) є ідентичними та не відрізняються між собою.

Для розуміння зазначу, що анафора є композиційно єдиним, логічним та закінченим текстом. Це розуміють священники, але це не є очевидним для вірян. Тому, що значну частину молитов священник читає в думках, а в голос промовляє лише окремі фрази. Проте увесь текст від початку і до кінця є логічним.

Курсивом подано текст анафори, який священник читає про себе (мовчки), жирним виділені фрагменти, які священник проголошує вголос.

«Достойно і правдиво є Тебе славити, Тебе благословити, Тебе хвалити, Тобі дякувати, Тобі поклонятися на всякому місці влади Твоєї. Ти єси Бог Несказанний, Неосяжний розумом, Невидимий, Незбагненний, завжди Сущий і завжди Незмінний, Ти і Єдинородний Син Твій, і Дух Твій Святий. Ти з небуття до буття нас привів, а коли ми впали в гріх, Ти знову нас підніс, і безперестанно все діяв, поки нас на небо привів і будуче Царство Твоє нам дарував.

За все це дякуємо Тобі, і Єдинородному Твоєму Синові, і Духові Твоєму Святому, за всі Твої до нас добродійства, які ми знаємо і яких не знаємо, за явні і неявні. Дякуємо Тобі і за цю Службу, що з рук наших Ти зволив прийняти, хоч і стоять перед Тобою тисячі архангелів, незчисленна сила ангелів, шестикрилих і многооких херувимів і серафимів, що високо витають на крилах.

Пісню перемоги співають, виголошують, викликують і промовляють.

З цими блаженними силами, Владико Чоловіколюбче, і ми виголошуємо і промовляємо: Святий єси і Пресвятий, Ти, і Єдинородний Твій Син, і Дух Твій Святий. Святий єси і Пресвятий, і велична слава Твоя. Ти світ Твій так полюбив, що й Сина Свого Єдинородного віддав, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. Він, прийшовши і діло нашого спасіння виконавши, в ніч, як зраджено Його, а правдивіше, коли Він Сам Себе віддав за життя світу, взяв хліб у святі Свої і пречисті і непорочні руки, подякувавши, благословивши, освятивши, розломивши, дав святим Своїм ученикам і апостолам і сказав:

Прийміть, споживайте — це є Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів.

Так само і чашу після вечері, промовляючи:

Пийте з неї всі — це є Кров Моя Нового завіту, що за вас і за многих проливається на відпущення гріхів.

Тому і ми, споминаючи цю спасенну заповідь і все, що ради нас сталося: хрест, гріб, воскресіння на третій день, на небо вшестя, праворуч сидіння, друге і славне знову пришестя.

Твоє від Твоїх Тобі приносимо за всіх і за все.

Ще приносимо Тобі цю словесну й безкровну службу і просимо, і молимо, і благаємо: пошли Духа Твого Святого на нас і на предложені Дари ці.

...

І створи хліб цей Чесним Тілом Христа Твого.

А те, що в чаші цій, Чесною Кров’ю Христа Твого.

Перетворивши Духом Твоїм Святим.

Щоб стали ці Святі Дари причасникам на тверезість душі, на відпущення гріхів, на спільність із Святим Твоїм Духом, на осягнення Царства Небесного, на уповання на Тебе, не на суд або осуд».

Далі ще продовжуються молитви за спочилих, однак головний сакральний момент Літургії саме у цьому уривку. Він є композиційно єдиним. Однак на місці трикрапки вставляється абсолютно інший текст з тропаря третьої години. Ось він:

«Боже, очисти мене грішного і помилуй мене (тричі).

Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, не відійми ж Його, Милосердний, від нас, а віднови нас, що молимось Тобі.

Серце чисте створи в мені, Боже, і духа правди віднови в нутрі моєму.

Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, не відійми ж Його, Милосердний, від нас, а віднови нас, що молимось Тобі.

Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відійми від мене.

Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, не відійми ж Його, Милосердний, від нас, а віднови нас, що молимось Тобі».

Він ламає усю структуру і логіку тексту анафори. У давніх рукописах Літургій його не було. Він з’являється не раніше XV-XVI століть на теренах Русі. І відтоді міцно закріплюється у місцевій практиці. На сьогоднішній день у церквах грецької традиції цього тропаря немає, він є лише у церквах Київської та Московської традицій.

Саме для того, щоби штучно не розривати єдиний текст анафори, а також для повернення до первісних Літургійних практик, Синод ПЦУ і постановив виключити з тексту Літургії тропар третьої години.

Щодо другого питання

У перші століття розповсюдження християнської віри Таїнство Хрещення було більш свідомим вибором людини, аніж зараз. Хрестилися у дорослому віці, після довгих випробувань. А тому було багато людей, які вірили в Ісуса Христа, проте не були хрещені. Вони брали участь у Літургії, слухали Святе Письмо, але у євхаристії участі не брали, тобто не причащалися. Після Євангелії та молитов за живих та померлих молилися за оголошених (тих, хто готується до хрещення). Після цієї молитви оголошені повинні були покинути приміщення храму і далі у Літургії брали участь лише хрещенні.

Ця єктенія за оголошених збереглася і до нині присутня у православному Богослужінні. Хоча вже абсолютна більшість є хрещеними і ніяких оголошених на звичайній Літургії немає. В ПЦУ вирішили не займатися профанацією Богослужіння і просто виключили ті молитви, які не є актуальними. Якщо немає оголошених, то навіщо за них молитися? Ба більше, часто-густо церковний народ, хоча і ходить щотижня на Літургію, але до кінця не розуміє її змісту. Я бачив чимало вірян, які ходять до церкви по 20-30 років і які схиляють голови, коли священник промовляє «Оголошені, голови ваші вклоніть перед Господом». Так що це теж дуже важливе рішення.

Загалом, ці два рішення свідчать про те, що у ПЦУ не бояться провадити зміни до Літургійних практик. При чому роблять це не огульно, ріжучи православне Богослужіння, але намагаються відновити стародавні традиції, а також очистити Літургію від сумнівних історичних нашарувань. Похвально. Чим ближчою буде Літургія для вірян, чим менше там буде непрактичних рудиментів, тим успішнішою буде християнська місія.