Папський дипломат Клаудіо Челлі: В Україні пастир має бути як сторожовий собака
Добрий собака має гавкати лише тоді, коли є небезпека для дому, і в цьому полягає функція пастиря всередині спільноти — є певні моменти, коли вони не можуть мовчати.
З 20 по 24 травня в Україні з візитом перебував президент Папської ради соціальної комунікації його високопреосвященство Клаудіо Марія Челлі. Він приїхав ознайомитися з роботою церкви, зокрема греко-католицької та римо-католицької, а також із діяльністю ЗМІ в Україні. Нам вдалося поставити високому гостеві кілька запитань. Ваше високопреосвященство, в Україні не існує громадського телебачення, усі ЗМІ – приватні, Перший національний, який є державним, висвітлює завжди провладну позицію, і тільки... Чи потрібне Україні громадське ТБ?
Скажу таким чином. Чим більше інформації, тим більше переваг для того, хто слухає, читає чи оглядає. Один і той самий факт можна інтерпретувати по-різному і кожна людина робить це по-своєму. І чим більша множинність, інтерпретація, різні погляди, тим, звісно, це краще для суспільства, для розуміння того, що відбувається.
У будь-якому суспільстві, не кажу лише про Україну, бо я тут є лише гостем, аби демократія була справді розвиненою, потрібні різні точки зору. У гармонійному суспільному житті надзвичайно важливий плюралізм думок. Сучасна людина бажає брати участь у політичному житті своєї країни. Ось саме тому навіть у соціальній доктрині церкви наголошується, що кожен може зробити свій внесок для гармонійного розвитку суспільства.
Тому так, громадське телебачення має бути обов`язково присутнє в суспільстві.
Ваша країна має особливу культуру. Я чув надзвичайний спів декількох церковних хорів, і в цьому хорі не чується лише один голос, а поліфонія. Власне, дуже важливо, аби була гармонія між тими, хто співає. І набагато краще слухати хор з кількох голосів, ніж коли співають в один голос.
У новинах на українських телеканалах ви майже не побачите об’єктивного висвітлення реальних суспільних проблем, немає змагальності різних точок зору, особливо опозиції, натомість – новини про вбивства на побутовому ґрунті, про особисте життя чужих нам артистів... Про що це свідчить?
Для хору, який співає в один голос, є ризик стати монотонним голосом. Краса музики полягає в тому, що ми можемо використовувати різні інструменти, які звучать разом і створюють гармонійний звук. Коли лунатиме лише один інструмент, музика втратить свої інші можливості.
Чи в політичному, суспільному житті важливо мати спільний шлях, який об`єднує пошук людини? Я вже казав (на лекції) в Інституті журналістики в Києві, мас-медіа мають казати правду про людину. Чоловіки й жінки в сьогоднішньому світі несуть у своєму серці пошук правди, добра. І мас-медіа мають допомогти людині в цих пошуках, допомогти віднайти шлях, який приведе до спільного блага всіх.
Новини стосовно того, що відбувається, завжди є обмежені, тому ми маємо шукати те, що є справжньою музикою життя. І в цьому полягає добро людини.
“Фрідомхаус” постійно понижає Україну в рейтингу свободи слова. Про що це свідчить, на вашу думку?
Як я вже казав, я не хочу говорити про Україну, бо я лише гість, і мої знання не є достатні для аналізу ситуації. Тому залишаю оцінку ситуації у вашій країні пастирям церкви в Україні.
Можу сказати, що людина в Україні має можливість отримати підтримку в своїх пошуках правди й добра. У суспільстві дуже важливо побачити цю співпрацю всіх. Я завжди повторюю, якби кожен засвітив своїм маленьким промінчиком, світ був би набагато світліший. Кожен чоловік і кожна жінка повинні співпрацювати для загального блага. Роздуми, які ми пропонуємо — це власне ці пошуки. Чому? Тому що цього вимагає від нас Ісус. Учень Ісуса Христа має бути закваскою, сіллю та світлом для світу. Це і є той внесок, який учні Христові можуть дати для суспільства. Це чесність, відповідальність, посвята. Суспільне життя народжується від співпраці всіх. І кожен має зробити свій власний внесок.
І той, хто відповідальний, хто при владі, повинен переконатися, що співає свою партію, аби кінцевий спів був більш гармонійний та надихаючий.
Це власне є виклик, який ми зустрічаємо щодня. Часто зустрічається, що хтось хоче накласти свою музику і хоче, аби всі співали за його нотами. Краса саду залежить від розмаїття квіток у ньому. Розпізнати цю красу, значить – розпізнати красу кожної квітки.
Знаю, ви зустрічалися з главою УГКЦ Блаженнішим Святославом, Блаженнішим Любомиром, Владикою Богданом (Дзюрахом). Як вони вам піднесли ситуацію в Україні? Україна співає різноголоссям чи в унісон?
У нас відбулася чудова зустріч з Блаженнішим Святославом, Блаженнішим Любомиром та Владикою Богданом. Ми обмінялися думками щодо оцінки ситуації, яка є в церкві та церкви в суспільстві. Як ви самі добре знаєте, уся реальність є чорно-біла. Є речі, які надзвичайно гарні, і ми дякуємо Богу, за ті прекрасні речі, завдяки яким ми можемо жити. Водночас є занепокоєння... Та головне вміти дивитися поперед себе. І важливо, аби кожен з нас, незважаючи на ці всі занепокоєння, міг сам для себе зрозуміти, що він може зробити для того, щоб цих занепокоєнь було якомога менше і як їм дати розв`язок.
Мені здається, що католицька спільнота в Україні: чи це греко-католики чи римо-католики, намагаються знайти спільний розв`язок для суспільного блага. І вони хочуть зробити свій внесок у діалог, в якому поважалися б всі сторони, який може привести до спільного блага. Єдине, чого вони просять, як мені здається, щоб їх поважали. Власне, цього хоче й кожен український громадянин.
Так, наш шлях не є легким шляхом. Ми не шукаємо якихось особливих привілеїв. І все, що ми бажаємо, - це поваги.
Ви сказали, що в нас речі поділяються на чорні та білі. Назвіть, будь ласка, якісь чорні речі, котрі заважають розвиватися Україні?
Як і будь-де, у ситуації України є випадки, які потребують кращої розв`язки.
Наприклад, учора зранку я відвідав католицький медіа-центр, і був дуже захоплений тим, чим вони займаються. Незважаючи на різні труднощі вони вміють дивитися в майбутнє і бажати кращого.
У своїй формації я дуже прислухався до вчення Папи Івана ХХІІІ, який навчав, що на життєвому шляху важливо дивитися на те, що нас об`єднує, а не на те, що нас роз`єднує. Життя саме по собі є важким. І є дуже багато занепокоєнь у житті. Тому виникає потреба допомагати одне одному, щоб жінки та чоловіки нашого часу могли знайти розв`язки для тих проблем, які виникають.
Наш добрий Господь бажає, щоб людина була щасливою. І власне це є головним бажанням кожного батька. Кожен батько, кожна мама бажає, аби дитина реалізувала себе в житті, щоб бути щасливою. Так само Бог, який є нашим Отцем, бажає, аби кожен чоловік, кожна жінка були щасливі. І Бог не може бути щасливим, коли людина не є такою.
Це є певний виклик для пастирів церкви. Вони теж занепокоєні. Занепокоєні, що люди їхнього часу нещасливі.
Чи побачили ви це занепокоєння в українських пастирів?
Учора, коли я розмовляв з Блаженнішим Святославом, відчув у нього це занепокоєння і велике прагнення добра для української нації.
Сьогодні я відвідаю Лавру, тому що ми є учнями Христовими. Ми належимо до різних еклезіальних традицій, але ми обоє носимо хрест. Ми маємо те, що нас об`єднує, і в тому, що нас об`єднує, ми можемо поділитися своїм бажанням, прагненням добра для народу.
Дуже важливим є оце “діалог з повагою” або повага, яка відбувається через діалог.
Чи задоволені ви тим, як висвітлюються події УГКЦ та РКЦ в українських медіа?
Я знаю мало про це. Мій візит в Україні — радше спрямований на те, аби допомогти, щоб наша присутність у медіа була більш успішною. Кожна спільнота має право на те, щоб бути присутньою в інформаційному просторі тої країни, у якій вона живе.
Ми не висловлюємо своєї підтримки політичному християнству, але ми висловлюємо свою підтримку церкві, яка стоїть поруч з людиною, іде поруч з людиною, яка відчуває і переживає те, що людина несе в своєму серці. І в цьому полягає обов`язок, який стоїть перед пастирем і перед церквою. Завдання пастирів є допомогти людині жити доброю новиною. Пастирі повинні пригадувати, що церква завжди стоїть на захисті людини. І в цьому полягає її місія.
Учора я пригадав вислів Папи Лева Великого, він прирівнював пастиря до сторожового собаки. І собака, який завжди гавкає — не є добрим собакою, але й той собака, який ніколи не гавкає — теж не є дуже добрим собакою. Добрий собака має гавкати лише тоді, коли є небезпека для дому. І в цьому полягає функція пастиря всередині спільноти — є певні моменти, коли вони не можуть мовчати. Пастир має захистити спільноту, пригадати правду про Бога, пригадати правду про людину, навіть якщо це несе певний ризик. Ось чому покликання пастиря є надзвичайно тонким, тому що вимагає мудрості та второпності, слухання. І все, що переживають жінки та чоловіки в спільноті має переживати і він, пастир.
Пастир не є просто функціонером, а серцем, яке б`ється в унісон зі спільнотою.
Ось чому я в ці дні молюся за українських пастирів, аби пастирі в Україні були розумними пастирями.
Пастирі в Україні реагують вчасно і достатньо, на вашу думку?
Вважаю, що Блаженніший Святослав як пастир є дуже розумним чоловіком, є молодим чоловіком. Власне молодість й додає йому цю силу йти вперед. Переконаний, що він зможе бути повадирем, який приносить світло. Думаю, його провід приведе до більшого добра в такому співбратерстві всередині самої країни. У цьому намірі я теж молюся.
Ви були сказали, що в Україні вам подобається випивка. А що саме ви пили?
Так, мені сподобалися українські напої. Учора я спробував українське вино за обідом з отцем Ігорем (Яцівим). Я спробував дуже смачне українське червоне вино. У домі Блаженнішого Святослава я спробував борщ. Дуже смачно. Культурне багатство країни пізнається також через напої та їжу. Учора ще спробував особливі українські солодощі, які мені дуже сподобалися.
Розмовляла Оксана Климончук
