“Паску треба їсти, ковбаску різати і тішитися, що Христос воскрес”, - о. Юрій Щурко про символи великодньої трапези

Перед різними святами практикуючі і не дуже християни переймаються - що їсти, чого не їсти, що святити, чого не святити, коли святити. На Святвечір світ господині крутиться навколо 12 пісних страв, а на Великдень - навколо кошичка. Існує багато практичних та символічних пояснень страв, що належать до “канону” великоднього кошика.

Завідувач кафедри біблійних наук УКУ о. Юрій ЩУРКО наголошує, що благословення великодніх страв є виразником нового творіння, що відбувається у Воскресінні. Та самі страви є символічним передсмаком тих благ, які ми отримаємо в оновленному житті, після воскресіння мертвих, у житті майбутнього віку.

“Християнське життя є багаторівневе, і його важливо розглядати в цілості літургійного року. Центральним, і це найпромовистіше виражено в східній традиції, є Воскресіння. Якщо немає Воскресіння, то немає християнства, немає Нового Завіту, немає посвячення їжі. Воскресіння є початком нового творіння і дуже виразним потвердженням, що сотворений світ і все матеріальне має унікальну вартість в Божому плані. Тому у Воскресінні ми нівелюємо певні труднощі сприйняття та практики Середньовіччя, які успадкували платонівське розділення на духовне та тілесне, і ще раз підкреслюємо те, про що розповідає Книга Буття - сотворений світ є добрий, а людина як вінець створіння є дуже добра”.

Саме посвячення їжі, як і будь-яке інше благословення, показує вартість сотвореного світу і цінність того, що ми маємо, - зазначає о. Юрій.

Найдавнішою традицією було освячення артоса — великої паски, що стоїть на тетраподі з іконою Воскресіння. “Цей артос є хлібом вічного життя, яким є Христос”, - каже бібліст.

“Іншою давньою традицією було посвячувати яйця, бо яйце виявилося вдалим образом Христового Воскресіння, адже з-під мертвої шкарлупки народжується нове життя. На цей символ накладаються давні легенди про Марію Магдалину, яка проповідувала Тиберієві, давши йому яйце червоне, що є символом того, що Воскресіння не далося просто так, що цьому передувала відкупительна жертва Христа. Яйце має давніше ще дохристиянське символічне значення, яке християнство інкультурувало”.

І паска, і мясні страви певним чином мають відношення до єврейської традиції, однак о. Юрій Щурко застерігає від постійного проведення цих паралелей.

“Нашим Агнцем є Христос, і Його жертва, як пише Павло в Посланні до Євреїв, замінила всі старозавітні жертви. Тому не є правильно звертатися до образу агнця, кров’ю якого євреї вимастили свої одвірки, і тим самим були врятовані від ангела-месника. Нашою Пасхою, нашим Агнцем, який взяв на себе гріхи світу, є Ісус Христос”.

Отець Юрій пропонує зосередитися не стільки на символізмі, а більше на радості Воскресіння та нового творіння.

“Освячення пасок, мясних та інших страв є образом оновлення, яке дарує нам Воскресіння і яке підтверджує, що наша їжа є безцінним даром від Бога. Споживаючи її з вдячністю ми пізнаємо Божу ласку, яку вповні усвідомимо в часі повернення Ісуса Христа, коли все буде преображено і ми сподобимося вічного життя, яке є прекрасним, солодким, смачним. Ці наші вияви радості підкреслюють свято життя, а життя має різні прояви — і ми святкуємо унікальність світу, який є Божим даром для нас.

Воскресна трапеза підкреслює передсмак чогось чудового і є промовистим свідченням, що весь матеріальний світ сам по собі є прекрасний. Якщо в ньому немає гріха, то він є відображенням слави Божої, він є постійним святкуванням, пульсуванням і динамікою життя. І цінність життю надає Воскресіння Христове.

Людина не є воплоченим духом, а одуховленим тілом і усе те, що підтримує це тіло у святі Воскресіння, набирає особливого значення.

Чому, коли людина хотіла встановити звязок з Богом, приносила жертву? І цю жертву потім розділяли під час трапези? Чому Христос передав своє Тіло і Кров, нове життя в контексті трапези? Чому союз Бога з Мойсеєм на горі Синай разом з танцями мав трапезу? Трапеза означає розділити життя, це те, що ми переживаємо. Ніщо інше не може символізувати таку спільність. Трапеза є символом життя, нових стосунків, радості, спілкування. Сам Христос часто використовує символи трапези та смаку, щоб пояснити учням таїнственну реальність.

Про свято не треба говорити, свято треба святкувати. Паску треба їсти, ковбаску краяти і тішитися, що Христос воскрес і дарує нам нове життя, і все те, що нас оточує є великим даром.

Людина є матерією, у яку Бог вдихнув життя, і це визначає наш погляд на все. Воскресіння ще раз підкреслює, що Бог, коли людина відійшла від Нього, не сказав: “Ай, цей проект не вдався. Давайте почнемо другий”. Він взяв на себе наслідки наших гріхів, те, що ми не могли самі розв’язати і наново все преобразив, дав нам ще одну можливість. Але чітко показав, що все сотворене є благе, добре, вартісне, а людина, що є Його образом, є дуже доброю, як сказано в Книзі Буття.

Бо людина як вінець творіння підносить все створіння до Бога, а до всього сотвореного віддзеркалює Бога. Коли людина віддаляється від Бога, тоді не може віддзеркалювати Бога і це приносить смерть. Щоб людина жила, потрібна пожива. Однак, для чого людина живе, показує Воскресіння.

Все, що робимо, треба робити на славу Божу, на славу Божу можна не лише відмовляти вервицю, але й їсти пасочку, заварювати чай і спілкуватися з іншими, бо це є наше життя в Бозі, яке є тут і тепер”.