Патріарх УГКЦ: «Єдність з наступником апостола Петра є частиною віри Церкви, а не політичним чи дипломатичним міркуванням»

Патріарх УГКЦ: «Єдність з наступником апостола Петра є частиною віри Церкви, а не політичним чи дипломатичним міркуванням» - фото 1
Українська Греко-Католицька Церква має особливе завдання перед християнами України – показати, що єдність з наступником святого апостола Петра є не лише політичним чи дипломатичним міркуванням доцільності, а частиною віри Вселенської Церкви І тисячоліття.

Про це сказав Глава УГКЦ Святослав під час проповіді в Патріаршому соборі Воскресіння Христового у свято Верховних апостолів Петра й Павла Департамент інформації УГКЦ.

Патріарх Святослав зазначив, що у свято Верховних апостолів Петра і Павла, проповідь яких мала вселенське значення, наші думки і молитви линуть до Римської Апостольської столиці.

«Обидва апостоли загинули в Римі. Тому сьогоднішнє свято є особливим святом для Римської Церкви, а також для всього вселенського християнства. Факт, що ми нині разом святкуємо їхню пам’ять, вказує на те, що, хоча вони були різними і мали різний досвід особи Вчителя, проголошували віру в одного живого Бога і проповідували одне й те саме Христове Євангеліє. Цей особливий дар, який Господь дав Петрові та Павлові, зберігається й надалі у Христовій Церкві», – сказав Глава УГКЦ.

Блаженніший Святослав наголосив, що Українська Греко-Католицька Церква, як спадкоємиця Київського християнства, пам’ятає у своїй містичній пам’яті неподілене християнство І тисячоліття, коли Київ перебував у повному сопричасті та єдності і з Константинополем, і з Римом.

«Цю містичну пам'ять і мудрість, – зазначив Предстоятель УГКЦ, – наша Церква перенесла крізь вогонь, страждання, свідчення і муки. Саме вірність наступникові святого апостола Петра наша Церква засвідчила кров’ю мучеників під час комуністичних сталінських часів».

Тому нині саме УГКЦ, зауважив першоєрарх, має особливе завдання і свідчення для християн України – показати, що єдність з наступником Петра є не лише політичним чи дипломатичним міркуванням доцільності, а частиною віри Вселенської Церкви І тисячоліття.