Щороку ми починаємо пасхальний піст т.зв. «передпостовими» неділями. До них належать Неділя митаря і фарисея, Неділя блудного сина, М'ясопусна і Сиропусна неділі. Якщо із двома останніми питань не виникає, їх суть чітко окреслена - поступове впровадження у період посту, відмова спочатку від вживання м'яса, потім від молочних страв для того, щоб відійшовши від святкового і пишного, зосередитись на буденному й простому, для співстраждання із Христом в Його упокоренні, у Його сходженні від пишноти божества до убогості неприйнятого своїми ж людства, то з першими двома виникають певні питання. Особливо для вдумливих, для тих, хто молиться літургійними текстами церкви і намагається пропустити їх через себе.

Це відбувається щороку. Щороку ми починаємо пасхальний піст т.зв. «передпостовими» неділями. До них належать Неділя митаря і фарисея, Неділя блудного сина, М'ясопусна і Сиропусна неділі. Якщо із двома останніми питань не виникає, їх суть чітко окреслена - поступове впровадження у період посту, відмова спочатку від вживання м'яса, потім від молочних страв для того, щоб відійшовши від святкового і пишного, зосередитись на буденному й простому, для співстраждання із Христом в Його упокоренні, у Його сходженні від пишноти божества до убогості неприйнятого своїми ж людства, то з першими двома виникають певні питання. Особливо для вдумливих, для тих, хто молиться літургійними текстами церкви і намагається пропустити їх через себе.

З одного боку, в літургійних текстах цих «передпостових» неділь вже повним ходом іде мова про важливі постові максими - піст, упокорення, слідуванню євангельським приписам, з іншого - заборона постити, бо самі вони і період між ними є загальницею. З одного боку спів «на вавилонських ріках», «покаяння двері відкрий мені» та інше, з іншого боку заохочення до святкування. Тексти стихир, канону цих неділь сповнені закликів до оплакування гріхів, прохань до Господа про очищення та й взагалі тем, які більше пов'язані із суто постовим періодом. Більше того, ті, хто молиться вдумливо літургійною молитвою церкви, дуже легко може зауважити, що теми цих двох неділь повторюються у третій (про блудного) і четвертий (про митаря і фарисея) тижні посту. Не лише тексти цих тижнів, а й тексти передуючих їм неділь, присвячені роздумуванню над темами цих притч.

Ось кілька їх:

Наймолодшим був я сином Твоїм і багатство Твоє марно розтратив, віддалившись до грішного життя і благ Твоїх позбувся, Чоловіколюбче, нині приходжу до Тебе, Отця і Бога мого, і прошу прощення. (тропар 6-ї пісні канону другої неділі великого посту).

Господь притчею навчав усіх уникати гордливого розуму злих фарисеїв і наказав усім не заноситися розумом, коли роздумуєш; прикладом і образом Сам бувши, аж до розп'яття і смерти Сам Себе віддав. Дякуючи, промовмо разом із митарем: Ти, що постраждав за нас і не переможений страстями, визволи нас від страждань, Боже, і спаси душі наші. (стихира на хвалитних третьої неділі великого посту).

Якщо ж приглянутись ще краще, то побачимо, що й інші тижні великого посту теж присвячені розважанню над темами притч із євангелія від св.Луки - притчі про милосердного самарянина (4-а неділя і 5-й тиждень) та багача і Лазаря (5-а неділя і 6-й тиждень).

Із вже існуючих досліджень (зокрема із прекрасного дослідження Івана Карабінова) відомо, що первинними місцями неділь Митаря і Фарисея та Блудного Сина є третя і друга неділі Великого посту відповідно до системи євангельських читань у Єрусалимській традиції, яка формувала своє літургійне благочестя Великого навколо розважання над вибраними притчами із євангелія від Луки.

Ця традиція згодом була витіснена пізнішою монашою традицією, за якою на суботи і неділі Великого посту переносились свята важливих для монашества осіб чи феноменів, святкування яких співпадало із періодом Великого Посту. Такими були Теодор Тирон, Григорій Палама, Марія Єгипетська, Йоан Ліствичник, святкування перемоги над іконоборцями (яку до речі вибороло саме монашество) чи почитання хреста Господнього, яке навіть у звичайний час звершується двічі на тиждень – у середу і п’ятницю – і вважається основою постової практики як такої.

Такий вплив монашої традиції частково (бо у літургійних текстах воно і донині частково присутнє) зруйнував первинну структуру Великого Посту, завдяки якій дві неділі просто випали із «неділь посту» і помістились між справжні передпостові неділі – Неділю про Закхея та М’ясопустну неділю.  Саме вони були первинним і дуже логічним обрамленням загальниці перед початком Великого Посту. Закхей організовує гостину (загальниця), яка завершується присягою роздати милостиню вбогим і вчетверо надолужити кривду, яку він зробив (м’ясопуст) і саме це є основним «завданням» на час Великого посту. Вірні відмовляються від м’яса і набілу не задля дієти, а для того, щоб роздати заощаджене внаслідок посту вбогим. Таким чином первинна логічна схема Великого Посту була наступною:

- Неділя про Закхея

Тиждень загальниці

- Неділя м’ясопусна (= запусти)

Початок співу тріодей

- Неділя Сиропусна яка насправді є першою неділею посту, оскільки в пості як і в решті літургійного року саме неділя відкриває тиждень, як це видно із тем літургійних текстів тижнів, які за ними слідують

- І-а неділя посту колись 2-а

- ІІ-а неділя посту (= про блудного) колись 3-а

- ІІІ-а неділя посту (= про митаря і фарисея) колись 4-а

- IV-а неділя посту (= про милосердного самарянина) колись 5-а

- V-а неділя посту (= про багача і Лазаря) колись 6-а завершувалась святкуванням воскресіння Лазаря і водночас слугувала початком Великого Тижня

Звичайно, внаслідок пізніших нашарувань цю первинну логічну єдність побачити є надзвичайно важко, а тематика піснеспівів літургії «передпостових неділь» на тлі дисциплінарної вимоги не постити виглядає зовсім нелогічною. Це штучне подовження і без того довгої «чотиридесятниці», обрахувати яку теж не так то й легко, жодним чином не вписується до заклику до життя літургійною традицією так прекрасно висловленою у конституції ІІ Ватиканського собору «Про святу літургію»: Нехай обряди ясніють шляхетною простотою; нехай відзначаються стислістю і прозорістю й уникають непотрібних повторень; нехай будуть пристосовані для розуміння їх вірними і загалом не потребують багатьох пояснень (КСЛ 34). Хотілося б, щоб при перегляді правил і способів посту в УГКЦ і цей аспект став важливим і відкрив вірним багатство їх «логічної служби» (Рим 12:1). Адже заклик Неділі Митаря і Фарисея «Не молімось по-фарисейськи, браття» стосується і того, осмисленою є наша молитва чи просто сповненням уставу, яким колись можна буде похвалитись перед Богом, як безапеляційно і вповні сповненим нами.

http://nykodym.blogspot.com/2017/02/pre-lent-sundays.html