Тільки зовсім воно не церковне. Індиктом у візантійській імперії називали початок щорічної сплати офіційного податку на державу. Враховуючи, що врожай збирали восени, то індикт припадав у більшості куточків імперії на вересень.

Цілком світське “свято”. Церква опрацювала його звісно гарно, а тому маємо ми в день початку сплати податків євангельське читання про… рік господнього помилування і прощення боргів.

Та чи це вдалий початок нового Церковного року? Чи важливий для нас світський день сплати податків в візантійській імперії? Чи варто підкреслювати, що ось почався з першого вересня новий церковний рік? З такого огляду, чи не краще наповнити новим значенням 1 січня? Цей день є святом обрізання, котре пов'язати з тематикою нового року цілком реально.

Натомість перше вересня – початок нового навчального року, тому вкрай вдалим мені видається святкування Свята Софії Премудрості Божої в цей день. Так це і зроблено в Українському Католицькому Університеті, котрий має храм Софії Премудрості.

Ну і в кінці кінців треба памятати, що початком і кінцем нашого літургійного року є Пасха. Від пасхального циклу, що фактично завершується зісланням Святого Духа, ми ведемо рахунок неділь цілого року.

Цікаво знати занудам:

Початково Індикт був не першого, а 23 вересня. Це осіннє рівнодення, на котре Церква поставила святкування зачаття Йоана Предтечі. Враховуючи, що подією Зачаття Предтечі розпочинається євангеліє від Луки, то початково церква таки знайшла дуже гарну привязку нового року до християнського свята і все було гарно. Але пізніше Індикт перенесли на 1 вересня, то й святкування Нового Року церква пересунула.

Все це говорить про лабільність, адаптивність і здоровий глузд в церкві. Зараз ми принаймні трошки підкрутили годинник, то сам час подумати, а що, чому і коли ми святкуємо?