Пам'ятати про Ніла дуже корисно, адже він є увиразником цілої епохи - візантійської південної Італії. Якщо Італія для вас, як зрештою і для мене, це фортеця римо-католицизму та осідок Папи, то думаю корисно знати, що, згрубша, пів тисячоліття південна Італія була візантійською територією. Тому греки, коли втікали від іконоборства або навали мусульман, рушали переважно саме в Калабрію. Донині в Італії збережено ряд візантійських пам'яток архітектури, серед яких і монастир Гроттаферата, заснований Нілом неподалік Риму.

Ніл заснував цей монастир приблизно в 90 літньому віці (в 1004 році), і прожив там всього один рік. Проте закладений ним "стиль" чернецтва дозволив монастирю залишатись важливим візантійським центром і тоді, коли після норманського завоювання всі інші монастирі регіону занепали.

Причин бачу принаймні дві:

1) Специфічне сприйняття Нілом монашої праці. Коли його учень навчився плести кошики та приніс в печеру виріб своїх рук, святий вкинув кошик у вогонь. Бо вже кілька років Ніл лупцював учня намагаючись навчити того мистецтва каліграфії, котрим Ніл володів досконало, а тому заробляв гроші тим, що без кінця переписував манускрипти. Крім щоденного шліфування каліграфічного стилю Ніл присвячував ще три години робочого часу вивченню грецьких богословів і молився. Поміж тим він мав вечірню прогулянку, бо "Творіння теж вчить про творця", а тому прогулятись ввечері – корисно.

2) Розуміння регіону і вміння співпрацювати з місцевою культурою та інтегруватись в неї, не втрачаючи себе. Коли бенедиктинці прихистили у себе на деякий час Ніла, той написав їм в подяку службу святому Бенедикту. В цій службі, писаній грекою, Ніл не лише вплітав на каноні святому Бенедикту цитати з Григорія Богослова, але й показав чудове знання житія святого Бенедикта. Згодом цю службу молились не лише в Гроттафераті, а й в інших візантійських монастирях Італії.

Цих двох вмінь - зосередження на інтелектуальній праці, та відкритості на іншого, часто бракує тим візантійським монастирям, які я знаю. То маємо чого повчитись у Святого Ніла.

Тільки от пам'ять Ніла є у нас майже непомітна, і навіть житіє, написане одним з учнів Ніла і визнане за одну з вершин житійної літератури через стиль і велику кількість історичних фактів - не перекладено українською мовою. Є над чим попрацювати.

Цікаво знати: Ніла та інших монахів візантійського обряду в Італії латиняни називали василіянами, в честь Василія Великого. Тому як почуєте про Василіян в X столітті – не дивуйтесь.