1 Перехід від посту до Свята.

Пасха – перехід з неволі до життя вільного, визволення з рабства гріха. Єврейська Пасха була початком шляху до землі обіцяної. Воскресіння Ісуса Христа відкриває нам шлях до Царства Небесного, але водночас це є лише можливість спастися, а не доконаний факт спасіння кожної окремої людини. Воскреснувши, Ісус простягнув свою руку праведникам, щоб узяти їх до Себе, до Неба. Отже, нам залишилось лише бути праведниками.

Готуючись до великого свята Воскресіння Христового, вірні переходять через піст, що його приписує нам Церква. В цей час величної тиші, щоденних молитов, довших призадум, сповіді та щирого каяття за гріхи, християни чекають Чуда, Чуда із чудес. Чекають Пасхи – переходу від тиші до радості. Чекають Воскресіння Того, Хто воскрешає всіх до життя вічного(Ів. 6,40). І воно - Воскресіння - настає!!! Радістю наповнюється земля, радість присутня в церквах та домівках, радість є в серцях християн... От тільки радість з огляду на що? Бо можна їсти мясо? Бо можна голосно включити музику і ніхто з старших не буде за це картати? Бо можна робити великі застілля і вживати міцні напої до безтями? Бо є три вихідних дні і можна нічого не робити, і йти до церкви теж вже не потрібно, бо ж паску посвятили? Чи це є те, що має бути у думках християн у цей славний празник із празників? Адже перехід від посту до свята - це перехід до радості з Христом і в Христі, а не в чарці та гучних застіллях. Очевидно, що ми маємо гарні християнські традиції збиратися  родинами за святковим столом, споживати освячені паски, яйця та інші продукти і це є добре, це правильно. Неправильно є тільки те, що часто люди радіють з можливості сісти до такого столу, замість радіти Христовим Воскресінням, на честь якого цей стіл готується. Мати справжнє розуміння свята, розуміти що є першорядне, а що другорядне і є якраз добрим переходом від посту до Воскресіння.

2. Чому є заказаний час для гучних забав?

Закінчивши піст, почувши Добру новину, що Христос Воскрес, природньо хочеться веселитися, «прославляти Господа гуслами, співати йому на десятиструнній арфі» (Пс. 32,2) як закликає псалмопівець. Немовби вся земля кличе до веселості. Довкола храмів водять гаївки, безперестанку дзвонять дзвони, забавляються старші й малі діти – однак час заказаний від гучних святкувань аж до Томиної неділі. Чому? Бо головною подією довкола якої творяться всі святкування є Воскресіння Христове, це є джерелом радості та втіхи. І з цієї причини Церква не радить святкувати в цей час інші свята чи події аби не затьмарювати, не затишувати, не забувати про головну подію для всього людства, яка сталася тими днями – Воскрес Христос.

3. Практика молитви у час П’ятидесятниці. (молитись не менше, а веселіше)

Ввійти у свято Пасхи з чистим серцем – це мета кожного християнина в час посту. Пройшовши піст і звикнувши до більшої кількості молитов, які практикуються під час посту, люди часто припиняють чи призупиняють молитовні практики з настанням свята. З’являються інші клопоти пов’язані з святкуванням, які забирають час. Перебування в різних товариствах, гостях, святкових подорожах - все це відволікає і ніби не дає молитись чи знайти час на молитву. Але насправді все є простіше – міняється характер молитви, з тихої і співстраждаючої вона стає голосною і радісною. Спів «Христос Воскрес із мертвих» – ось головна молитва цих днів. І на неї не треба спеціального часу. Її можна і треба співати в товариствах, на гостинах в подорожах і навіть на цвинтарях, за гарною традицією ми співаємо цей гімн усюди.

4. Різниця між святкуванням з Христом та веселощами без Христа.

Святкування  Воскресіння з Христом, це перш за все прийняття Євхаристіїї на Воскресній Літургії, це родинний сніданок чи обід зі споживанням освячених продуктів, це відвідування батьків, бабусь та дідусів, родичів та знайомих, вітаючи всіх з тим, що Христос Воскрес. Це також відвідування цвинтарів та молитва на гробах померлих родичів, це також відвідини сиріт та бідних, бо і для них Він Воскрес.

Натомість веселощі без Христа - це радість матеріальна, це те, що веде до відходу від правдивої суті свята. Слід визнати, що в сьогоднішній час інформаційних технологій, настільки збільшився потік інформації, яка диктує споживацькі цінності в суспільстві, що протиставлятися їм стає дедалі важче. Нівелюється духовна частина свята чи то Різдвяного чи Великоднього, а залишається лише матеріальна частина - відпочинок, задоволення власних бажань, потурання власному лінивству та егоїзму. Такі форми святкування не мають нічого спільного з самим святом, а радше віддаляють людину від Бога. Це те, що часто закінчується надмірним споживанням спиртного, сварками, бійками, поганим самопочуттям та внутрішнім спустошенням, тим що є далеким від всякого розуміння свята, а тим більше свята Воскресіння. Християнство не є релігією, яка відкидає розвиток суспільства та винайдення нових технологій, не є противником поступу вперед, але поступ цей не має стати відступом від Бога чи запереченням Його, декларуванням самодостатності та самовпевненості. Молодим людям важко протиставлятися новим віянням та тенденціям чи то в моді, чи то в музиці. Бо часто ті хто диктують моду є далеким від Бога людьми, а іноді навіть Його заперечують. Тож цей факт має бути визначальним у виборі сприймати ту чи іншу тенденцію чи ні. Бо тоді, базуючись на власному розумінні цінностей, і наші радості будуть або вічними, бо з Христом, або дуже короткотривалими і неповними, бо без Христа.

Тож радіймо і веселімся, бо Христос Воскрес!