Володимир Пігічин

Роздуми про Великий Піст

У кожного християнина, який намагається дотримуватись правил, що приписані Церквою, рано чи пізно виникають питання – для чого є піст? Що він нам дає? Як правильно постити? Інколи можна почути думки, що це така спеціальна дієта придумана ранніми християнами. Часто вірні диспутують на теми: що, і в які дні можна їсти, а що і коли ні. У церквах на проповідях ми часто чуємо, що піст, то не стільки відмова від їжі, як відмова від того що є поганою звичкою, та що це час на примирення з Богом. Але тоді виникає питання: «А чому Церква вчить відмовлятися від їжі?» Тож маємо багато питань, а мало практичних відповідей.

            Для того, щоб зрозуміти для чого є піст, можна взяти для прикладу людський організм. Впродовж життя людини приходять моменти коли треба іти до лікаря та ґрунтовно подбати про своє здоров’я, наприклад у санаторії. Там докладно вивчають стан організму, виявляють захворювання, до яких часто людина вже звикла і не зауважує в щоденному житті. Лікарі призначають курс лікування, приписують дієти, фізичні вправи та інше. Там людина є далека від щоденних клопотів і має час прислухатись до того що її турбує, до свого організму.

Подібно під час посту, ми маємо час для уважного слухання самого себе, своїх духовних проблем, для роздумів над питаннями які вже давно турбують, але не знаходиться часу дати на них відповідь. Це час для докладного дослідження власного сумління. Час, щоб почути приспані докори сумління, на які ми навчилися не реагувати. Дуже добра нагода для пошуків примирення з людьми, до яких відчуваємо неприязнь чи гнів. Багато інших добрих справ можна зробити, але для цього потрібна тиша, потрібен спеціальний час, час якого нам завжди не вистачає. Ось чому Церква виділяє спеціальний час під назвою Піст, під час якого не відбувається гучних забав, коли заохочують вірних до тиші, читання Св. Письма та роздумів.

Всі знають ще з шкільних часів що набагато легше думати будучи голодним, аніж наситившись. Сита людина стає лінивою, неуважною, сонною, розслабленою. Відчуваючи легкий чи сильніший голод у фізичний спосіб маємо нагадування про голод душі. Тож, коли ми постимо, то обмеження у їжі є лише допоміжним чинником у нашому пошуку душевних болячок. Як у санаторії правильне харчування сприяє одужанню, так і під час посту, обмеження в їжі дає можливість зосередитись на собі, прислухатись до себе, і знайти спосіб для вилікування своїх «хвороб».  Лікарем, який допоможе визначити наш діагноз та призначить лікування є Христос, що за посередництвом священика відпускає гріхи, додає сили боротися зі спокусами, піднімає з ями розпуки та зневіри, і відкриває нову перспективу життя з Ним, у Його благодаті та ласці, у новому житті.

Тож піст це особливий час (як у санаторії), коли ми прислухавшись до самого себе, прибігаємо до Христа (лікаря), за посередництвом священика, та лікуємо свою душу від більших чи менших хвороб. Обмеження, приписані Церквою на цей період щодо їжі та розваг є допоміжними чинниками покликаними сприяти швидкому одужанню, щоб до Воскресіння прийти зібраними з чистим серцем і хвалити Господа.

Що варто робити:

  - Стримуватись у різких висловлюваннях, у критиці.

  - Відмовитись чи обмежитись у шкідливих звичках.

  - Навчитися слухати інших.

  - Частіше бути у храмі.

  - Робити іспит сумління.

  - Приступити до Сповіді.

  - Практикувати часте Причастя.

Що не варто робити:

- Насміхатись над чужими невдачами, чи розчаровуватись у власних.

- Відкладати на потім застанову над своїми гріхами.

- Вживати спиртні напої та пригощати інших.

- Мовчати на гріх чи сприяти гріху.

- Спокушати оточуючих відвертим чи надто дорогим одягом.

- Критикувати когось за його побожність.

- Легковажити наукою Церкви про піст, покаяння, спасіння та вічне життя.

Що мусимо робити:

- Прагнути святості і шукати власного шляху до Бога.