Покрова – свято релігійне, національне, родинне
14 жовтня в Україні відзначається одне з найбільших шанованих Православних свят – Покрова Пресвятої Богородиці, в народі його ще називають Третя Пречиста. Цього дня ми з вдячністю і вірою приймаємо заступництво і клопотання за нас перед Богом Пресвятої Діви Марії, згадуємо історичні події далекої Візантійської епохи, з якої походить коріння національного українського свята.
В цей день ми вшановуємо славних українських козаків, покровителькою яких вважається Богородиця. Це свято також і родинне – бо пов’язане з родинними і сімейними цінностями і традиціями, шанобливим ставленням до ідеалів жіночності та материнства. І тому, мабуть, не даремно існує слушна думка і в істориків, і у духовенства — це важливе для нації свято в перспективі віднести до тих, що відзначаються на найвищому державному рівні.
З історичними, релігійними та духовними аспектами свята Покрови Пресвятої Богородиці знайомить нас прес-секретар Київської Патріархії, ігумен Євстратій (Зоря).
— Свято Покрова має древню історію, бо це свято відзначає подію, яка сталася багато сотень років тому – на початку Х століття у Константинополі в часи Візантійської імперії. Тоді вороги оточили місто. У Влахернському храмі, де зберігався омофор – головний покров Богородиці, молилися патріархи, імператор, зібралися багато жителів міста. Всі вони молилися Богові, щоб Він захистив столицю Візантії від ворогів. В цей час блаженний Андрій Юродивий зі своїм учнем побачили у видінні, як від вівтаря вийшла у оточенні багатьох святих Богородиця і свій омофор простерла над тими, хто молився – ніби покрила їх. Це була ознака того, що Діва-Богородиця покриває своїми молитвами і своєю милістю всіх, хто звертається з молитвою до її Сина, Господа нашого Ісуса Христа. 
З тих давніх часів, це свято дуже вшановувалося у Київський Русі. Багато храмів було збудовано на його честь. А особливо свято Покрова шанувалося українськими козаками, тому що вони як воїни, що стояли на захисті віри християнської, були постійно в небезпеці. Але покладали свою надію на Бога і молилися до Богородиці, щоб вона захищала їх, покривала своїм покровом і визволяла від несподіваної смерті. Саме тому в усі козацькі часи головний храм в центрі січі був на честь Покрова Пресвятої Богородиці – свято вважалося престольним для козаків. Звідси виник і особливий, притаманний тільки Україні, вид ікони Покрова Пресвятої Богородиці – козацька Покрова. На ній Діва Марія зображена такою, що простирає свій покров, свій омофор над козаками, над гетьманами, над духовенством, які моляться і з надією звертають до неї свої погляди.
В це свято ми згадуємо про ті незліченні милості, які давав нам Господь протягом історії по молитвах Пресвятої Богородиці, бо головні українські святині посвячені на її честь. Згадаємо, перший кам`яний храм Богородиці Десятинної, Собор Святої Софії, який, хоч і названий на честь премудрості Божої, але престольне свято цього храму святкувалося саме на День Різдва Богородиці. Це і Києво-Печерська і Почаївська Лаври, освячені на честь Успення Богородиці. Ці святині нагадують нам про те, що Діва Марія є заступницею і хоронителькою всіх, хто звертається до неї в молитвах і покриває їх своїм покровом. 
Також це свято пов’язане і з народними традиціями, бо вважалося, що саме до цього свята потрібно було звершувати весілля. І ті дівчата, які бажали вийти заміж, але їх до Покрови ніхто не брав, на свято особливо ревно молилися до Богородиці: “Покрова, Покрівонько, покрий мою голівоньку хоч ганчіркою, аби не лишитися дівкою”.
— Сьогодні однією з суттєвих проблем у суспільстві є проблема сім`ї. Виникла вона тому, що молоді люди, які беруть шлюб, часто не мають твердої духовної опори.
— Сучасний шлюб часто залишається без міцного фундаменту, бо у школі, у родині дуже мало або й взагалі не дається знань про духовні основи, традиції і звичаї українського народу – те, що передавалося з покоління до покоління, від батьків до дітей, як через науку, так і через особистий життєвий приклад. Нажаль, сьогодні традиції шлюбної вірності, взаємної поваги і любові не виховуються у молоді належним чином. Згадаємо, що в давній українській родині звертання до батьків було тільки “на Ви”. Це свідчило про особливу повагу до старших, сприяло міцності родини. І хоча в давні часи економічні достатки були значно менші, ніж тепер, і люди жили в гірших умовах, сім`ї були значно більшими і міцнішими. Зараз рідко де в якій сім`ї знайдеться двоє дітей, а то і першу дитину народжувати не дуже поспішають – відкладають на більш пізній “сприятливий” час. Проте, в традиційній українській родині менше трьох дітей не було, а то – чотири і п`ять, і більше. І вистачало сил виховувати їх добрими людьми і ставити на ноги.
Свято Покрова має і виховний аспект. Воно нагадує нам про необхідність відроджувати духовні основи міцної християнської сім`ї, про те, що людей – чоловіка і жінку з`єднує Сам Господь. Як сказано у Священному Писанні: “що Бог з’єднав, людина нехай не розлучає”. Господь повелів першим людям Адаму і Єві виконувати Його заповідь плодитися і розмножуватися, наповнювати землю. А зараз, нажаль, чоловіки й жінки частіше сходяться і живуть разом не для того, щоб народжувати і виховувати дітей, а задля задоволення своїх бажань, своїх егоїстичних потягів. Так не повинно бути.
В цей день ми вшановуємо Божу Матір, як Приснодіву і ту, що народила Сина Божого і Сина Людського. Тож нехай це велике православне свято – свято Покрова Пресвятої Богородиці нагадає нам про справжню радість материнства, про повагу до жінки, про давні українські християнські традиції і звичаї подружнього життя. Тому що без духовного відродження української родини, неможливо відродити націю в цілому. Побудувати міцну державу можна тільки на міцному духовному фундаменті.
Зі святом вас, дорогі українці!
Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ (Укрінформ)
На світлинах:
1. Вишита ікона Покрови Пресвятої Богородиці авторства о. д-ра Дмитра Блажейовського;
2. Ікона із серії козацьких Покров із зображенням гетьмана Богдана Хмельницького;
3. Богородиця Оранта, запрестольна мозаїка собору Святої Софії в Києві.
