Помер сектантський діяч і самозваний «схіархиєпископ» Херувим (Дегтяр)
22 листопада 2024 на Чернігівщині помер скандальновідомий сектантський діяч і самозваний «схіархиєпископ» Херувим (Дегтяр Михайло Максимович, 1937 р.н.). Його відспівування здійснили клірики Чернігівської єпархії УПЦ. Поховали його у селі Мощенка (у Городнянській міській громаді Чернігівського району, розташоване неподалік від кордону з рф) Чернігівської області, де він перед війною заснував монастир УПЦ. За заповітом Херувима у цьому монастирі до останнього поминали московського патріарха Кіріла Гундяєва.
Херувим Дегтяр найбільш відомим став завдяки тому, що в 1994 р. зфальшував і став розповсюджувати від імені місцевошанованого прп. Лаврентія Чернігівського лжепророцтво, яке в 1990-і рр. набуло популярності в РПЦ МП і яке патр. Кіріл Гундяєв взяв на озброєння для обгрунтування ідеології "русского міра" та виправдання війни проти України. Звучало це херувімівське лжепророцтво так: «Киевская Русь была вместе с великой Россией. Киев без великой России и в отдельности от России немыслим ни в каком и ни в коем случае… Как нельзя разделить Пресвятую Троицу, Отца и Сына, и Святого Духа — это Един Бог, — так нельзя разделить Россию, Украину и Белоруссию. Это вместе святая Русь» (Москва: «Русский духовный центр», 1994).
Як неодноразово заявляв московський патріарх Кіріл Гундяєв, «ядром русского мира сегодня являются Россия, Украина, Белоруссия, и святой преподобный Лаврентий Черниговский выразил эту идею известной фразой: “Россия, Украина, Беларусь ― это и есть святая Русь”. Именно это понимание Русского мира заложено в современном самоназвании Русской Церкви» (див. виступ патр. К. Гундяєва на ІІІ Асамблеї Русского міра, 03.11.2009).
На цьому гаслі про "триіпостасність Русі" грунтується вся розроблена Кірілом Гундяєвим фундаменталістська ідеологія «русского міра», яка стала обгрунтуванням і причиною теперішньої загарбницької війни РФ проти України. Це гасло, так би мовити, є його «символом віри». При цьому, полюбляючи часто маніпулювати цією фразою, Гундяєв постійно фальшиво приписує її українському святому першої половини ХХ століття прп. Лаврентію (Проскурі; 1868 - 1950) Чернігівському.
Проте, насправді, за цими словами московського патріарха криється брутальний обман і фальсифікація. Адже прп. Лаврентій Чернігівський цих слів ніколи не казав. Це є афера і підробка, коли цілеспрямовано з ідеологічною метою в вуста шанованого подвижника штучно вклали слова та ідеї, які ніколи йому не належали і яких він ніколи не поділяв. Причому, насправді, ідеї безграмотні і навіть єретичні з точки зору християнської теології.
Справжнім «отцем-засновником» цього лжепророцтва є скандальновідомий сектантський діяч і самозваний «схіархиєпископ» Херувим (Дегтяр), який вперше запустив цей фейк в 1994 році у сфальсифікованій і виданій ним у Москві книжці про прп. Лаврентія Чернігівського. Належачи до сектантської течії «секачівців» і самозвано видаючи себе то за «схіархимандрита», то за «схіархієпископа», він був одним з перших, хто на початку 1990-х рр. почав поширювати в середовищі РПЦ МП псевдоправославні сектантські культи «святості» Івана Грозного та Григорія Распутіна. Також він був причетним до поширення всередині РПЦ МП сектантської антикодової та антипаспортної пропаганди. Крім цього, він був духівником російської екстремістсько-фундаменталістської чорносотенно-опричної організації «Союз православних хоругвеносців» (СПГ), яка обравши своїм гаслом вислів «Православ’я або смерть» займалось пропагандою ідей «русского міра», православного фундаменталізму, расизму, неонацизму та українофобії.
Херувим Дегтяр неодноразово був фігурантом різноманітних скандалів, висвітлюваних у ЗМІ. Так, ще у Чернігівській обласній газеті «Деснянська правда» від 16 липня 1985 р. (№ 134 (17167)) у статті «“Праведник” із загребущими руками» розповідалося про «шахрайство» та психічно-сексуальні розлади цього чоловіка і повідомлялося, що з 1979 р. по 1984 р. він мав довідку з психіатричної лікарні про те, що є психічно хворим інвалідом. Також відомо, що у 1983 р. він протягом одинадцяти місяців проходив лікування у Чернігівській обласній психіатричній лікарні. А у 1984 р. він був притягнутий до суду «за шахрайство», проте невдовзі був звільнений по причині інвалідності з психічного захворювання.
У 2013 році українські ЗМІ повідомляли про викрадення з хати Херувима Дегтяря у Чернігові грошей на суму близько 1,5 мільйонів доларів. А в 2019 р. у ЗМІ набув широкого розголосу новий скандал, коли під впливом Херувима у його рідному селі Мощенка на Чернігівщині з могили вночі було викрадене тіло нещодавно померлого місцевого священика, яке після наруги таємно закопали у лісі посерд хащів.
Досліджуючи історію і розвиток сектантських течій та самозванства в церковному середовищі радянських часів, я чимало часу витратив на пошуки правдивої інформації про цього сектантського діяча з моєї рідної Чернігівщини.
Свого часу в архіві Чернігівської єпархії УПЦ мені вдалося ознайомитись з його особовою справою, яку маю у відсканованому вигляді . З неї відомо, що народився Херувим (Дегтяр Михайло Максимович) 2 лютого 1937 року у селі Мощенка Городнянського району Чернігівської області (хоча сам він неодноразово приписував собі на 11 років більше, стверджуючи, що народився в 1926 році). Освіту мав лише 7 класів сільської школи. В 1958 р. був рукоположений у сан диякона і до 1960 р. служив позаштатним кліриком Преображенського собору у Чернігові. У цій же справі повідомляється, що в 1962 році диякон Херувим (Дегтяр) звільнився зі штату Чернігівської єпархії РПЦ МП і більше ніколи до неї не належав. При цьому зазначається, що коли з 1969 по 1973 рр. правлячим архієреєм Чернігівської єпархії був єпископ Володимир Сабодан (майбутній предстоятель УПЦ МП), то на неодноразові вимоги явитись до Єпархіального Управління Херувим ухилявся. Самозвано видаючи себе за «ієромонаха», він на численні вимоги духовенства єпархії відмовлявся показати документ про своє рукоположення в сан священика. Через це у довідці Чернігівської єпархії РПЦ МП від 28.09.1969 р. зазначається, що «офіційно Єпархіальне Управління м. Чернігова не може підтвердити, що він дійсно ієромонах». Сам він пізніше стверджував, що начебто у сан священика його висвятив в 1962 р. в Алма-Аті архієпископ Алма-Атинський та Казахстанський Йосип (Чернов). Проте з довідки митрополита Астанайського та Казахстанського Олександра (Могильова) від 20.05.2020 р. № 587/438 відомо, що «Дегтяр М. М. ніколи не належав до кліру єпархій Казахстанського митрополичого округу і тим паче не отримував священицьке рукоположення».
Відомо, що з 1970-х рр. Херувим Дегтяр належав до нелегальної внутрішньоцерковної секти «секачівців» (від імені засновника течії – колишнього священика Чернігівської єпархії РПЦ МП о. Геннадія Секача), лідери якої самозвано видавали себе за «єпископів» та «митрополитів», насправді такими не бувши. Вигадуючи про себе різноманітні «чудодійні» історії та фальсифікуючи документи, вони їздили по різних регіонах СРСР і займались нелегальним здійсненням релігійних обрядів. Серед ієрархів цієї течії відомі випадки, коли офіційно вони служили рядовими священиками на легальних парафіях РПЦ МП, а серед своїх послідовників по хатах нелегально служили як «таємні архієреї» (о. Є. Жиганов, о. А. Лапін, о. А. Пілецький та ін.). Поширена версія, що ця напівкатакомбна сектантська течія була створена за сприяння КДБ з метою забезпечення контролю над церковним підпіллям в СРСР та стримування антирадянських настроїв серед віруючих. Саме у цій секті Херувим Дегтяр наприкінці 1970-х рр. отримав рукоположення на «єпископа Чернігівського» від її лідерів – самозваних «схимитрополитів» Геннадія Секача та Феодосія Гуменнікова, які в 1960-і рр. разом із ним були кліриками Чернігівської єпархії РПЦ МП. А на початку 1980-х рр. вони ж возвели Херувима у сан «архієпископа».
Після того як в 1993 р. в УПЦ МП був канонізований шанований на Чернігівщині місцевий подвижник архім. Лаврентій (Проскура), Херувим Дегтяр на імені святого спробував створити собі популярність та імідж «старця». З цією метою, фальшиво видаючи себе за «учня прп. Лаврентія», він береться за фальсифікацію його житія та повчань, які й видав вперше під власною редакцією в 1994 році у Москві у видавництві «Російський духовний центр». Згодом, маючи вже авторське право на текст, в 1996 та в подальші роки він занову видає цей сфальсифікований твір багатотисячними тиражами, який російські церковні книговидавці та перекупники поширюють по всіх єпархіях Московського Патріархату, зокрема й в Україні. У виданій ним версії житія прп. Лаврентія вперше з’явилась розкручена згодом російськими піарниками і нинішнім московським патріархом Кірілом Гундяєвим єретична фраза, що «как нельзя разделить Пресвятую Троицу, Отца и Сына, и Святого Духа — это Един Бог, — так нельзя разделить Россию, Украину и Белоруссию. Это вместе святая Русь». У жодному попередньому варіанті житій і повчань прп. Лаврентія Чернігівського цих слів ніколи не було.
Зі смертю Херувима Дегтяря назавжди тепер забрано в могилу таємницю, хто саме і для чого змовив у нього оте лжепророцтво, яке тепер московський Кіріл Гундяєв активно використовує для обгрунтування ідеології "русского міра" та виправдання війни проти України. І хоч Херувима більше нема,мале посіяні ним сектантські плевела та відверті фальшивки і вигадки і досі мають добрий грунт серед прихильників Московського патріархату та "русского міра".
P.S. Кому цікаво, більш детально про Херувима Дегтяря та його фальшиві лжепророцтва можна почитати за посиланнями:
