Помісні православні церкви
У сучасному світі існує 13 помісних автокефальних церков, чия самостійність і канонічність не оскаржується ніким у православному світі, і 2 церкви — в Америці та в Чехії і Словаччині, чий автокефальний статус визнається не всією Повнотою Православ’я.
«За честю» православні церкви посідають місця згідно з диптихом, щодо якого також немає цілковитої згоди. Скажімо, за диптихом Константинопольської церкви 6-е місце належить Сербській церкві, 7-е — Румунській, 8-е — Болгарській і 9-е — Грузинській; у диптиху ж Руської церкви Грузинській належить 6-е місце, Сербській — 7-е і т. д. На малюнках зображені храми різних православних церков.
Константинопольська православна церква
Одна з найдавніших християнських церков. Після перенесення 330 р. Константином Великим столиці імперії з Рима на береги Босфору Константинополь, або Новий Рим, набуває дедалі більшого значення не лише як політичний, а й церковний центр. Халкидонський собор 451 р. 28 каноном визнав Константинопольський престол другим після Римського; далі «за честю» йдуть Александрійський, Антіохійський та Єрусалимський. Після «великого церковного розколу» 1054 р. Константинополь утверджується як перший престол православного світу і не втрачає цього символічного значення навіть після завоювання міста турками в 1453 р. Хоча юрисдикція Константинопольської церкви відтоді набагато зменшилася, вона не полишає спроб відігравати роль своєрідного центру у Вселенському православ’ї, а її патріарх носить титул Вселенського. Нині під омофором Константинопольського патріархату перебувають архиєпископія і 4 нечисленні (близько 5 тис. віруючих) митрополії у Туреччині, а також 23 єпархії у Північній Америці, Західній Європі, Австралії та декілька церков на правах більшої чи меншої автономії — Критська, Українська у США і Західній Європі, Карпаторуська у США, Українська в Канаді. Церква має богословську школу на острові Патмос, Інститут патристичних студій у Фессалоніках, Критську православну академію, а також Православний центр у Шамбезі поблизу Женеви. Предстоятель — архиепископ Константинополя — Нового Рима і Вселенський патріарх Варфоломій І (з 1991 p.).
Александрійська православна церква
Посідає друге місце у православному диптиху. Єпископська кафедра в Єгипті існувала ще в II ст. Після Халкидонського собору 451 р. від Александрійського патріархату відкололися монофізити. У VII ст., після завоювання Єгипту арабами, православні починають зазнавати тут переслідувань, які ще більше посилюються після завоювання країни турками. З 1517 р. до середини XIX ст. Александрійський патріарх змушений був жити в Константинополі-Стамбулі й тільки 1846 р. повернувся до Александрії. Нині його юрисдикція поширюється на православних всієї Африки (здебільшого греків за походженням). Церква налічує приблизно 350 тис. вірних, має архиєпископію та 13 митрополій, 160 храмів і 3 монастирі, а також семінарію в Найробі (Кенія). Предстоятель — папа і патріарх Александрійський та всієї Африки Парфеній III (з 1987 p.).
Антіохійська православна церква
Очолювалась патріархом вже з V ст. Однак доля патріархату після арабського завоювання Антіохії у 638 р. складалася драматично. 1085 р. він потрапляє під владу турків-сельджуків, 1098 р. хрестоносці засновують тут латинський патріархат, а православний діє у вигнанні. З XIV ст. патріарший престол знаходиться в Дамаску. Відтоді Церква етнічно стає майже повністю арабською. Нині вона налічує близько 750 тис. вірних, об’єднаних у 19 єпархій (6-у Сирії, 6-у Лівані й 7 — у країнах Затоки, Північної і Південної Америки), має Баламандську духовну семінарію. Предстоятель — патріарх Антіохійський і всього Сходу Ігнатій IV (з 1979 p.).
Єрусалимська православна церква
Відіграє визначну роль у православному світі, хоча й налічує не більше 260 тис. вірних. Вона має особливе призначення — охороняти святі для всіх християн місця. Єрусалимська церква, яка очолюється патріархом від часів IV Вселенського собору, нині має дві митрополії і архиєпископію, 23 храми і 27 монастирів. Єпископи і патріарх церкви, як правило, висуваються з числа членів Братства Святого Гроба, заснованого у XVI ст. Більшість ієрархів Церкви — етнічні греки, парафіяльні священики — араби. Предстоятель – патріарх Єрусалимський Діодор І (з 1981 p.).
Руська православна церква
Офіційно отримала статус автокефальної і патріаршої, а також п’яте місце в диптиху після східних патріархатів у 1589 р. З 1721 до 1917 р. була керована Синодом на чолі з обер-прокурором; 1918 р. патріаршество було відновлено, але в 1925-1943 pp. престол залишався вакантним, а церковну структуру було великою мірою зруйновано. Нині РПЦ утримує у своїй юрисдикції Українську, Молдовську, Латвійську, Білоруську православні церкви, має 114 єпархій у Росії, країнах колишнього СРСР та в далекому зарубіжжі, 16 тис. парафій, 47 духовних навчальних закладів (три академії, семінарії, училища, регентські та іконописні школи, де вчиться близько 6 тис. осіб), понад 14 тис. священиків і дияконів, більше 300 монастирів. Предстоятель — патріарх Московський і всієї Русі Алексій II (з 1990 p.).
Православні росіяни належать і до юрисдикцій інших церков (Православної в Америці та Константинопольської), а також до церковних організацій, не визнаних Вселенським православ’ям. Найбільшою з-поміж них є Російська вільна (закордонна) православна церква, заснована 1921 р. церковною еміграцією на Соборі в м. Сремські Карловці.
Грузинська православна церква
Першими проповідниками християнства у Грузії стали, за переданням, апостоли Андрій Первозваний та Симон Кананіт. Масове хрещення грузинів відбулося в IV ст. завдяки місійній праці рівноапостольної Ніно. 326 р. християнство було проголошено державною релігією Грузії. Відлік автокефалії Грузинської церкви дехто з каноністів веде з 467 p., інші — з 556 р. або 604 р. Після приєднання Грузії до Росії у 1811 р. автокефалію було скасовано й відновлено відразу після Лютневої революції 1917 р. Цей акт був визнаний Московським патріархатом лише 1943 p., а Константинопольським — 1988 р. Церква має 15 єпархій, понад 300 парафій, 11 монастирів, духовну академію у Тбілісі й семінарію у Мцхеті. Предстоятель — Католикос-Патріарх Ілія II (з 1977 p.).
Сербська православна церква
Впровадження християнства в Сербії сягає VII ст. Перше визнання самостійності Сербської церкви на чолі зі святим Савою відбулося 1219 р. 1346 р., за короля Стефана Душана, вона стає патріаршою. Після поразки сербів під ударами турків у 1459 р. патріархію було скасовано, в XVI ст. відновлено, але 1766 р. на численні прохання Константинопольського патріарха знов скасовано турецьким султаном. Відновлення повної самостійності Сербської церкви відбулося лише у вересні 1920 р. внаслідок зміни політичних кордонів Європи після Першої світової війни. Церква налічує 28 єпархій, понад 4200 храмів, близько 140 монастирів, 6 духовних навчальних закладів. Предстоятель — архиепископ Печський, митрополит Бєлградо-Карловацький, патріарх Сербський Павло (з 1990 p., обраний за жеребом). Сербська церква намагається утримати у своєму складі Македонську православну церкву, яка 1967 р. оголосила себе автокефальною (має 8 єпархій, понад 200 священиків, 30 монастирів).
Румунська православна церква
Християнство проповідувалося на території нинішньої Румунії ще за апостольських часів. З VIII ст, церква першої Юстиніани і Дакії підпадає під повну юрисдикцію Константинополя. 1865 p., після створення Румунського князівства, було проголошено автокефалію Румунської церкви. Константинополь остаточно визнав Церкву 1885 p., а з 1925 р. — її патріарший статус. Румунська церква має 5 митрополій, 8,5 тис. парафій, 10 тис. священнослужителів, близько 6 тис. ченців і черниць в 133 монастирях, два богословських інститути і 7 семінарій. Предстоятель — патріарх всієї Румунії, намісник Кесарії Кападокійської, митрополит Унгро-Влахійський, архиепископ Бухарестський Феоктист (з 1986 p.).
Болгарська православна церква
За переданням, єпископську кафедру в м. Одес (нинішня Варна) заснував ще Амплій, учень апостола Павла. Масове хрещення болгар відбулося 865 р. за царя Бориса І. 4 березня 870 р., у день, який вважається днем народження Болгарської православної церкви, вона отримала автономію і власного архиепископа. Після перемоги князя Симеона над візантійським військом у 917 р. Церкву було проголошено автокефальною; 927 р. Константинополь визнав це рішення. 1767 р. Константинополь знов підпорядковує собі Болгарську церкву. Відтоді боротьба за національну незалежність болгарського народу тісно переплітається з боротьбою за церковну автокефалію. Це протистояння призвело до багаторічного розриву стосунків з Константинополем (1872—1945 pp.). Лише 1945 р. було урочисто відновлено автокефалію і патріаршество Болгарської церкви. Тепер вона має 12 митрополій, понад 3200 храмів і 500 каплиць, 2 тис. священиків, 400 ченців і черниць, 123 монастирі, духовні академію і семінарію. Предстоятель — патріарх Болгарський Максим (з 1971 p.).
Кипрська православна церква
Першими з євангельською вістю на Кипр прийшли близько 45, р. апостоли Павло і Варнава. У І Вселенському соборі брали участь вже 3 кипрських єпископи. Отці ІІІ Вселенського собору визнали Кипрську церкву автокефальною. Відтоді всі спроби позбавити її самостійності були марні. З другої половини XVII ст. і аж до 1974 р. в особі предстоятеля Церкви поєднувалася і церковна, і світська влада. Кипрська церква має п’ять митрополій, понад 570 парафій, 650 священнослужителів, 11 монастирів. Після смерті у 1977 р. архиепископа Макаріоса, який майже 15 років був Президентом Кипру, Церкву очолює архиепископ нової Юстиніани і всього Кипру Хризостом.
Елладська православна церква
Державна церква Грецької Республіки, до якої належить понад 95% населення країни. Автокефалію Елладської церкви було проголошено 1833 p., після визволення Греції з турецького ярма; 1850 р. її визнав собор Константинопольської церкви. З 1833 р. і практично до середини 1970-х pp. держава зберігала контрольно-адміністративні повноваження щодо Церкви. Вона має складну керівну структуру (Священний синод ієрархів, Постійний священний синод, Генеральна церковна асамблея, Центральна церковна рада, Синодальна адміністрація). Всі рішення церковних властей є обов’язковими до виконання з часу публікації в офіційному бюлетені «Еклісія». Ієрархи поділяються на ієрархів Елладської церкви (42 особи) та ієрархів Вселенського престолу (35). Церква має 7500 храмів, 170 чоловічих (1250 ченців) і 130 жіночих (1750 черниць) монастирів, два богословських факультети, 7 інститутів, 8 семінарій, Інститут візантійського музикознавства. Їй належать численні земельні ділянки (лише в Афінах 400), острови, готелі тощо. Предстоятель — архиепископ Афінський і всієї Еллади Серафим (з 1974 p.). Близько 200 тис. греків належать до «Церкви істинно православних християн», які не визнали переходу Елладської церкви в 1924 р. на юліанський календар; нині їх не визнає Вселенське православ’я. «Старостильники» мають 75 храмів і 15 монастирів.
Албанська православна церква
Центри християнського благовістя відомі на території сучасної Албанії з кінця IX ст. З 860 р. православні албанці перебували в юрисдикції Болгарської церкви (Охридської архиєпископії), з 1767 р. — Константинопольського патріархату. З унезалежненням Албанії 1912 р. починається рух за автокефалію Албанської церкви, яку зрештою було проголошено 1922 р. Після тривалого й гострого конфлікту Константинополь 12 квітня 1937 р. нарешті видав томос «Про благословіння автокефалії Албанської церкви». До Другої світової війни Церква налічувала 354 храми і 300 каплиць, 370 парафіяльних священиків, 28 монастирів. 1967 р. режим Е. Ходжі оголосив країну «атеїстичною», всі храми було закрито, будь-яка релігійна діяльність переслідувалась. 1991 р. вперше за роки гонінь три тисячі православних албанців зібралися на великоднє богослужіння в Тирані. Оскільки у країні не лишилося жодного єпископа, Константинопольська церква призначила екзархом Албанії елладського єпископа Анастасія, який з 1992 р. став предстоятелем Албанської церкви.
Польська православна церква
Сформувалася після Першої світової війни, коли до складу Польщі увійшли етнічні українські і білоруські землі з православним населенням. 13 листопада 1924 р. Константинопольський патріарх Григорій VII видав томос про визнання Православної церкви в Польщі автокефальною. Після Другої світової війни Московська патріархія оголосила цю автокефалію «неканонічною», 1948 р. дала Церкві «нову автокефалію» і поставила на чолі її митрополита Макарія (Оксіюка). Нині Польська церква має 8 єпархій (6 у Польщі, 1 в Італії та з 1990 р. — Православну церкву в Португалії), понад 300 храмів, 4 монастирі, духовну семінарію у Варшаві, секцію православного богослов’я у Варшавській богословській академії. Вищий орган управління — Синод єпископів, головою якого є митрополит Варшавський і всієї Польщі (з 1970 р. — Василій).
Православна церква в Чехії і Словаччині
Утворилася внаслідок проголошення Московським патріархатом у 1951 р. автокефалії православної церковної організації на території Чехословаччини. Константинопольський патріархат дотепер не визнає цього акту, вважаючи його неканонічним. Нині Церква має 4 єпархії, 245 парафій, 140 священнослужителів, православний богословський факультет у Пряшеві. Очолює Церкву митрополит Празький і всієї Чехії та Словаччини. Двоє перших предстоятелів — Елевферій та Іван — були російського походження. З 1964 р. Церкву очолює митрополит Дорофей, який походить із закарпатського села Нанкове.
Православна церква в Америці
Отримала автокефалію від Московського патріархату 1970 р. Проте Константинопольський та інші східні патріархати, а також Елладська церква засудили цей акт як такий, що «не має під собою історичного та канонічного підґрунтя». Нині Православна церква в Америці має 16 єпархій та понад 500 парафій у Північній і Південній Америці, 6 монастирів, духовну академію і семінарію, в яких працювали і працюють знані православні богослови; мережу мирянських організацій. Предстоятель Церкви – митрополит всієї Америки і Канади Феодосій (з 1977 p.). Православні Америки, — а всього їх налічується тут понад 4,5 млн. — належать також і до інших церковних юрисдикцій.
Українське православ’я не має канонічно визнаного статусу помісної Церкви і поділяється на декілька церковних юрисдикцій.
УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА
Перебуває в підпорядкуванні Московського патріархату. З 1990 р. вона користується певною самостійністю в управлінні. На початку 1996 р. Церква налічувала 5150 священиків, понад 6,5 тис. громад, 59 монастирів з понад 2 тис. ченців і черниць та 10 духовних навчальних закладів з понад 2200 слухачів. Предстоятель Церкви — митрополит Київський і всієї України Володимир (з 1992 p.).
УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА
Постала в процесі національно-визвольної боротьби 1917-1920 pp. і була проголошена 1921 р. Знищена каральними органами в Україні до середини 30-х pp., вона продовжила своє буття в українській діаспорі. Відродилася й була офіційно зареєстрована 1990 р. Налічує 1200 громад, 548 священиків, має 3 навчальних заклади із 120 слухачами. Предстоятель — патріарх Київський і всієї України Димитрій (з 1993 p.).
УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА — КИЇВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
Утворилася 1992 р. внаслідок об’єднання частини УАПЦ з частиною УПЦ. На початку 1996 р. об’єднувала 1330 громад, 1100 священиків, має 15 монастирів, 7 духовних навчальних закладів з 830 слухачами. Юрисдикція Київського патріархату поширюється також на архиєреїв, священиків і парафії у Росії, Греції та інших країнах, що перебувають поза єдністю з Вселенським православ’ям. Глава Церкви — патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет (з 1995 p.).
У юрисдикції КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ перебувають:
— УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА В АМЕРИЦІ (на чолі з єпископом Всеволодом);
— УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА В США І ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ (на чолі з митрополитом Константином);
— УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА КАНАДИ (на чолі з митрополитом Василем);
— КАРПАТОРУСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА У США (на чолі з єпископом Миколаєм).
Неврегульованим лишається статус УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (СОБОРНОПРАВНОЇ) у США — вона веде переговори щодо входження до складу Української православної церкви — Київський патріархат.
Людина і світ. — 1996. — №5. — С. 11-15
