Були великі сподівання, що після того як УГКЦ та ПЦУ перейшли на новоюліанський календар пристрасті щодо дати відзначення Різдва Христового притихнуть. Але… Сталося не так як гадалося… Бурхливі обопільні звинувачення та дискусії тривали навіть під час святкування Різдва Христового хоч за новоюліанським, хоч за староюліанським календарями.

До всіх цих історико–релігієзнавчих дискусій священнослужителів та вірян різних християнських церков долучитися навіть ті, ні в яку церкву не ходять.

І ось постає запитання. Навіщо всі ці пристрасті? Заради пошуку істини чи заради задоволення власного его? Можливо варто пригадати, що точна дата народження Сина Божого не відома. Що Великдень доведеться відзначати в одні й ті ж дати прибічникам хоч одного, хоч іншого календаря.

Як і про те, що якщо ворог переможе, то незалежно від того, коли ви відзначаєте Різдво Христове, однак якщо є українцями, то доведеться лежати всім в одних могилах. Рашистам байдуже коли ви святкуєте свята, чи до якої церкви ходите. Головне, що ви робите, як думаєте, в що вірите, що проповідуєте, що сповідуєте, кого славите.

Невже бажання насолити тому, хто святкує не тоді коли й ти, важливіше і цінніше за християнську любов, мудрість, благочестя і взаєморозуміння? Невже не зрозуміло, що вас провокують на сварки і колотнечу? Невже не зрозуміло, хто це робить? Невже складно зупинитися, подумати, видихнути, помолитися і лише потім казати чи писати? Невже не досить?..

Схаменіться.