Представники Міжнародної католицької комісії з міграції зустрілися з учасниками Синоду єпископів УГКЦ

10 липня, 09:40
Католики
Представники Міжнародної католицької комісії з міграції зустрілися з учасниками Синоду єпископів УГКЦ - фото 1
Члени Синоду Єпископів УГКЦ 9 липня мали нагоду приймати представників Міжнародної католицької комісії з міграції. Із словом привітання та вдячності до владик звернувся Генеральний секретар цієї комісії о. Роберт Вітілло.

Про це повідомляє прес-служба Секретаріату Синоду єпископів УГКЦ.

Насамперед о. Роберт Вітілло зазначив, що приїхав на цей Синод заради того, щоб висловити солідарність від імені Міжнародної католицької комісії з міграції та передати глибоку стурбованість і зобов’язання Робочої групи під назвою «Католицька відповідь для України» або «CR4 U».

Міжнародна католицька комісія з міграції — це організація, заснована праведним Папою Пієм XII у 1951 році. Сьогодні вона має публічні юридичні повноваження, надані Святим Престолом. Це мережа Католицьких єпископських конференцій і церковних структур подібного юридичного статусу, які відповідають на потреби мігрантів і біженців у кожному регіоні світу.

Натомість, «Католицька відповідь для України» або «CR4 U» — це рух, що постав на початку березня, у відповідь на заохочення з боку Відділу мігрантів і біженців Ватикану. Тоді зустрілися керівники глобальних і європейських регіональних католицьких гуманітарних і душпастирських організацій, щоб поділитися своїми висновками та діями, які вже запущено в рух в перші дні конфлікту. З того часу у цих регулярних зустрічах беруть участь представники «Карітасу», Єзуїтської служби у справах біженців, Міжнародної католицької міграційної комісії, Суверенного Мальтійського ордену, Міжнародної організації «Де Пол», Лицарів Колумба та Організації «Стелла Маріс», Рад європейських єпископських конференцій та єпископських конференцій країн європейського союзу.

«Ці церковні органи та організації, — продовжив своє звернення о. Роберт, — пообіцяли ділитися інформацією про свої поточні зусилля, спрямовані на полегшення терпіння тих, хто постраждав від безглуздого вторгнення в Україну — як місцевого населення, так і переміщених осіб у країні, а також тих українців, які шукали притулку, як в сусідніх, так і в далеких країнах. Вони також зобов’язуються шукати вашої мудрої та святої поради щодо поки що незадоволених і нових потреб тих, хто постраждав від цієї війни, включаючи основні життєві потреби, притулок, медичне обслуговування та освіту; щоб забезпечити захист; і супроводжувати їх психічною та психосоціальною підтримкою та духовною опікою. Сфери особливої уваги членів Робочої групи включають гуманітарну допомогу; заступництвo (advocacy), обмін даними та інформацією; духовну опіку; і зв’язок».

Україна не сама на гуманітарному фронті

Промовець підкреслив, що діяльність організацій, які він представляє, основана на вченні та традиції Католицької Церкви, богословських чеснотах милосердя та справедливості для всіх потребуючих, незалежно від їх релігійної, соціальної та етнічної приналежності, а також на повазі до святості та гідності людського життя від зачаття до природної смерті. Водночас їхні представники беруть на себе відповідальність поважати та захищати наш спільний земний дім, який був створений Богом для нашого використання та для нашого цілісного людського розвитку.

Відтак о. Роберт представив діяльність «Католицької відповіді для України», що здійснюється у тісній співпраці із відповідними структурами ООН, офісами Святого Престолу, включно із Державним секретаріатом, постійним представництвом Святого Престолу при ООН та іншими міжнародними та регіональними міжурядовими органами, а також з Дикастерією для сприяння інтегральному людському розвитку.

«Ми взяли на себе зобов’язання реагувати на поточні потреби українського народу, але водночас не нехтувати чи применшувати наші відповіді на людські страждання, спричинені багатьма іншими конфліктами, війнами, переслідуваннями та насильством у всьому світі, особливо тих, про які забули ЗМІ та багато урядів, а також громадянське суспільство на глобальному рівні», — мовив доповідач.
Завершення кількаденного візиту групи до України та Польщі

Опісля, о. Роберт повідомив, що цим виступом він із своїми колегами завершують кількаденний візит до України та Польщі. «Але жоден звіт про діяльність чи заява про міжнародне заступництво не можуть передати уроки, які я засвоїв під час свого тижневого візиту до Польщі та України, який я завершую сьогодні. Моїми „вчителями“ були самі переміщені особи та біженці, самі ваші єпископи, священники, богопосвячені сестри та брати, а також вірні, які трудяться день і ніч в католицьких храмах, семінаріях, богопосвячених домах та монастирях і школах, а також у приватних будинках і будівлях місцевих органів влади, щоб запропонувати притулок і духовно зміцнити мільйони українців, які втратили частини тіла, лікують свої численні фізичні, емоційні та духовні рани та глибоко переживають втрату життя близьких чи майна в багатьох частинах України, яка зазнала такого жахливого насильства».

Зокрема отець поділився кількома свідченнями людей, із яким мав нагоду поспілкуватися: одна жінка дякувала не тільки за їжу і притулок, але й за тепло серця, одна сім’я показала йому фото свого розбомбленого будинку, багато ділилося своїми думками про повернення до звичного ритму життя. «Наполегливість і стійкість цих вимушено переміщених людей відновили мою віру в людську гідність, яку Бог дарував кожному з них, незважаючи на страждання та втрати, яких вони зазнали», — підсумував о. Роберт.

«Ми подвоюємо наше гуманітарне партнерство із церковними громадами»

Наприкінці промовець висловив сподівання на налагодження ефективної співпраці із єпископами Української Греко-Католицької Церкви та запевнив у подальшій всесторонній підтримці українського народу. «І я принесу колегам-членам нашої Робочої групи CR4 U моє тверде переконання в тому, що нам необхідно подвоїти наше гуманітарне партнерство з церковними громадами в Україні та в сусідніх приймаючих країнах. Я також повідомлю їх про деякі особливі потреби, які, можливо, не були враховані належним чином у наших окремих зверненнях щодо допомоги, які ми направили до наших відповідних донорів. Вони включають потребу в більшій розбудові спроможності серед семінаристів, духовенства, богопосвячених спільнот та мирян для надання цілеспрямованої психосоціальної та душпастирської допомоги тим, чиє життя було розірване війною та свавільним знищенням життя, тіла та власності; потреба в більш спеціалізованій та інтенсивній психологічній допомозі тим, хто став жертвою посттравматичного стресового захворювання; особлива увага і підтримка вдів і сиріт, які виникли під час цієї війни; допомога у задоволенні особливих потреб військових капеланів та членів їхніх сімей. Існує також нагальна потреба передбачити безпечне та добровільне повернення біженців та переміщених осіб та майбутнє відновлення економічного та соціального життя та цілісний розвиток у ще сильнішій і більш рішучій Україні, яка буде і повинна процвітати після цієї жахливої війни», — сказав отець.