Про журналістський професіоналізм та церковні провокації

Увазі читачів «Автокефалії» пропонуємо інтерв’ю-розмову відомого одеського журналіста Ігоря Столярова з Головою Місіонерського відділу Патріархії УАПЦ, митрофорним протоієреєм Євгеном Заплетнюком, про останні навколоцерковні події, журналістський професіоналізм, та реальний стан справ у нашій Церкві, і не лише у нашій.

1. У зв’язку з візитом в Україну Російського Патріарха знову мусується інформація про ймовірне приєднання УАПЦ до РПЦ. Чи відповідають дійсності ці повідомлення?

Щиро дякую вам за правильно поставлене запитання. Дуже це ціную. Знаєте, я майже щодня спілкуюся з журналістами, і признаюсь, давно на нього чекав. Однак, з сумом можу констатувати, що професіоналізм багатьох журналістів обмежується чіткими рамками : у переважній більшості випадків, їхньою метою зовсім не є донести інформацію про подію, але щось інше. Скажімо, видати власне трактування події, за істину в останній інстанції, яка жодному оскарженню не підлягає, або ж просто наробити багато інформаційного шуму, для того, щоб черговою «гарячою» темою, чи навіть  лише крикливим заголовком, привернути увагу аудиторії не так до самої події, як до персони автора самої статті, чи то джерела, на якому ця новина була вперше опублікована. Вважаю, що такими вчинками багато відомих видань просто втрачають свій моральний авторитет, та довіру читачів. Можливо, не так різко, як вони цього заслуговують, однак це очевидна правда. Є ж в світі уважні люди, які помічають більше, аніж хтось за них запланував. Чи не так?

Патріархія Української Автокефальної Православної Церкви, та її прес-служба, завжди відкрита до співпраці з будь-якими виданнями, що прагнуть висвітлювати об’єктивну інформацію про нашу Церкву. Ми жодного разу не відмовили в інформаційній підтримці з нашого боку жодному представнику зі ЗМІ. До речі, навіть і тим, які після тривалих розмов вперто не перестають знову і знову чорнити нас. Наші координати усім відомі : є поштова адреса Патріархії, є телефони і адреси електронної пошти, щоб просто уточнити якісь деталі. Чому б цього їм не зробити? Натомість, ця істерія, свідком якої ми усі були минулого тижня, показала мені ясно два нюанси. Перший це те, що непрофесійні журналісти вперто не цікавились першоджерелами, але переписували свої новини згідно чуток і переказів. Ну, й інше. Ви розумієте, що є випадки, коли правдиву позицію нашої Церви нашим опонентам оприлюднювати просто «стратегічно» не вигідно.

Ми не діти, щоб думати і вірити собі у те, що всі ключові релігійні видання існують безкоштовно, «за Спаси Господи». У кожного з них є власники, які наймають людей для того, щоб прямо, або опосередковано у публікаціях відображати власну світоглядну позицію. Вони платять конкретні гроші, за конкретну роботу. І все. Тому, звісно, правда про УАПЦ може з’явитися тільки на тих інтернет-ресурсах, які створені, або ж утримуються вірними нашої Церкви. Всі інші спроби прочитати про УАПЦ на чужих веб-сторінках чи друкованих ЗМІ, зазвичай, є упередженими, і відображають позицію замовника матеріалу.

На підтвердження своїх слів можу привести кілька прикладів. Після розмови зі мною, на згадану вами тему, журналіст видання «КоммерсантЪ» написав статтю, зовсім іншу від тієї, яку планував. На щастя, от тоді я зумів його переконати у тому, що не варто писати про міражі і коментувати чутки, якщо можна говорити про справді важливі для нашої Церкви теми. Так вийшла у друк публікація «Предстоятель УАПЦ Мефодий ищет способы преодоления церковного раскола в Украине».

У той же час, відома замітка видання «Експрес» абсолютно перекрутила зміст моїх слів, видавши бажане за дійсне. Тоді, нагадаю, найважливіша частина мого коментаря зникла, а натомість з’явився коментар про УАПЦ одного «експерта-релігієзнавця», який окрім усього є вірним Київського Патріархату, і здається, зовсім не безкоштовно, дає «фахові коментарі» на пекучі теми. Люди приходять до нього як до безпристрасного професіонала, а він веде себе як професійний крамар – дає кожному те, що хто хоче слухати. Байдуже, що це, м’яко кажучи, не зовсім правда. Однак, в подібних, суто фінансових і меркантильних стосунках це вже питання десяте.

А ще, багато людей мене запитували щодо позиції відомого інтернет-ресурсу «Портал-Кредо.Ру», у якому представники різних церков і псевдоцерков дають коментарі щодо нашої УАПЦ, з претензіями на об’єктивність. Особисто мені чути про це смішно. Справа у тому, що Портал –Кредо уже кілька років співпрацює з Київським Патріархатом, причому, один з ключових «коментаторів» позиції УПЦ-КП навіть отримував звідти фінансове заохочення за свою працю. Не знаю, як справи у них йдуть тепер, однак безсумнівно, що «Кредо» особисто для мене вже не є тим авторитетним джерелом інформації яке я так любив, якому я довіряв багато років і як читач, і як автор. Незалежний портал, як і все у цьому, світі став занадто залежним від особистих переконань своїх власників. А ще, людей тепер часто губить не тільки «квартирне питання», але й фінансове.

А є ще й інший аспект. Можливо хтось не знає, але головний редактор Портала-Кредо є надзвичайно близьким товаришем Юрія Андрійовича Ісіченка. Кілька разів вони відкрито зустрічались у Харкові, в рамках діяльності ісіченківської секти, і навіть «обмінювалися досвідом». Так скажіть мені, будь-ласка, невже професіонали з «Портала-Кредо» захочуть розповісти щось читачам добре не про філаретівську церкву, чи Ісіченка, з якими вони реально «дружать», а про нашу Українську Автокефальну Православну Церкву? Це ж нонсенс. За кілька останніх років вони не спромоглися опублікувати жодного з ключових документів УАПЦ. Тому, сподіватися на різку зміну ставлення особисто я не можу. Хоча, правду кажучи, особисто мені, це не так важливо. Питання чужого професіоналізму має турбувати не мене, а саме тих, про кого ми ведемо мову. Ми над своїм намагаємось працювати постійно.

2. Доречі, православна спільнота помітила, що особливо полюбляє мусувати це питання УПЦ КП. Чому б це?

Ну, як чому…Наша Українська Автокефальна Православна Церква є першим і найбільшим «конкурентом» Київського Патріархату. Колись він поглумився над нашою історією, бажаючи буквально знищити нашу Церкву, шляхом політичних маніпуляцій, шантажу єпископату, відритого та завуальованого підкупу чиновників. Однак, наша Церква створена Самим Богом, то ж і жодна людина її зруйнувати не зможе. Навіть та, яка називає себе «патріархом». Зруйнувати вона, звісно, не може, а от спробувати «підпортити життя» хоче, і намагається це робити при всякій нагоді, причому уже багато років поспіль. За що ми, звісно, дуже вдячні Його Святості. Це завжди змушує нас залишатись у певній «професійній формі», тримати свій розум і духовні почуття в стані тверезості.

Патріарх УПЦ-КП й справді, систематично генерує певні провокаційні тези, які допомагали б в той чи інший момент залишатись «на плаву» тому об’єднанню яке він очолює. Ви й самі, напевне, чули багато разів такі приклади. Міфи щодо УАПЦ придумані Філаретом, а розтиражовані його фанатичними прибічниками, дають можливість перевести увагу публіки від важливих речей на несуттєві, а від власних проблем на чужі.

Скажімо, саме від них постійно чути про те, що наш єпископат «роздроблений», чи щось подібне. Одразу скажу, що це лукава брехня. У нас триває нормальне церковне життя, в якому є свої позитиви і негативи, як і у будь-якій живій і діючій спільноті. Інша справа, що у нас все життя Церкви відкрите і прозоре, і не приховано є у всіх на виду. І тому, саме з цього боку деякі наші проблеми у нас і справді більш помітні, ніж у інших юрисдикціях, де вони скриті, і часто вирішуються усього однією людиною. Однак, це ж зовсім не говорить про те, що у нас проблеми є, а у них немає!

Ви добре знаєте, що і я сам, і кілька наших єпископів з Промислу Божого прийшли в УАПЦ саме від Філарета. Тому, сьогодні дуже дивно бачити поведінку кількох фігур УПЦ-КП, які вперто ведуть себе так, немов би ніхто не знає реального стану справ. Це смішно. Хочу нагадати, що я сам працював кілька років на «Пушкінській», і колись ділив з ігуменом Євстратієм один кабінет. Ту систему я чудово знаю зсередини, як ніхто з мирян, чи навіть священиків.

Зверніть лише увагу, як стають на богослужіннях єпископи Київського Патріархату при служінні з патріархом. Всупереч православній традиції, вони часто бувають розставлені не по хіротонії, а по особливій приязні до свого очільника. Хіба це не свідчить про роздроблення єпископату УПЦ-КП між собою, на найвищому рівні? А що говорити про внегласний розділ єпископату на владик з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, та одружених чи розлучених перед самою хіротонією «натуралів»? Думаєте що такого немає? Чи що про це я придумав щойно, під час цієї розмови з вами? Вся суть ідеології Київського Патріархату у прилаштуванні до духу часу, згідно волі свого лідера. І більше – жодних ідеологій.

3. На якому все таки етапі є робота комісій створених свого часу в УПЦ МП та УАПЦ? І чи справді, настільки сумнівними виглядають перспективи єдності між УАПЦ та УПЦ МП, як це намагається представити Київський Патріархат?

Сам я не працював у згаданій вами Комісії, тому хоч якось авторитетно розповісти про її здобутки і промахи, на жаль, не зможу. Однак, нині я бачу те, що я бачу. Наша Церква відкрита до діалогу для всіх юрисдикцій, якщо цей діалог буде на засадах рівноправного партнерства, заради спільного добра Помісної Церкви в Україні, та Вселенського Православ’я загалом.

Ми не відмовляємось від діалогу ні з Київським, ні з Московським, ні з Вселенським Патріархатами. Ми навіть тепер звертаємось до Східних Патріархів за допомогою. Однак, для нас дуже важливо досягнути оцього спільного знаменника – зберегти свою власну національну ідентичність, і при цьому остаточно врегулювати свій канонічний статус, який би був однаково визнаний усіма учасниками переговорного процесу. Ви напевне знаєте, що певна нерозважливість в методах отримання і проголошення автокефалії у багатьох країнах світу не лише не вирішила існуючі церковні конфлікти, але навпаки – ще більше їх помножила.

Хоча ми найменша православна юрисдикція в Україні, ми все одно не даємо себе поглинути іншим, значно потужнішим юрисдикціям. Наша ціль – єдина канонічна Помісна Православна Церква в Україні. Цього хочуть люди і цього хоче Бог. Одначе, отримаємо ми таку Церкву лише тоді, коли переборемо власні амбіції, та бажання одних керувати над іншими. Христос цього не вчив. І не така Його Церква.

Все, що ви чуєте про УАПЦ з інших джерел – зазвичай є низькими провокаціями проти нашої Церкви. Їх видумають з особливою метою – порушити нашу стабільність. Однак, завдяки злагодженій і постійній роботі наших ієрархів, та прес-служб – як загальноцерковної, так і усіх єпархіальних, ми на даний момент успішно справляємось більшістю інформаційних атак на УАПЦ. Бачите, ми – Церква, а проти нас вперто воюють. Все як на фронті

4. Можливо декому дуже вигідно поширювати неправдиві відомості про УАПЦ, бо є страх перед тим, що Церква нині міцнішає та продовжує стримке зростання?

Не сказав би, що сьогодні у нас настільки вже і помітний стрімкий кількісний зріст. Він, звісно є, але очевидно, що усім нам хотілося б набагато більшого. Однак заради справедливості, все-таки треба сказати, що й справді, церковне життя УАПЦ останніх кількох років характеризується своїм, небувалим раніше, якісним зростом. Новий єпископат нашої Церкви уже встиг себе проявити з найкращого боку.

При величезній протидії інших юрисдикцій, при відсутності підтримки влади на місцях, чи при відсутності будь-якого фінансування «з центру», наші Владики лише «голими руками» і при допомозі Божій, й справді роблять дива. І повірте, це я кажу зовсім не тому, що вони всі є моїми архіпастирями, і навіть, особистими друзями.

В тому і справа, що я маючи можливість кожного дня спілкуватись з ними, і слідкувати за їхньою безпосередньою діяльністю в регіонах, не можу не дивуватись їхнім успіхам. Вони справді мене вражають! Навіть не можу уявити, чого б ми могли досягнути за оці двадцять років, якби нам настільки допомагала влада, і гроші, як це ми бачимо у інших українських Церквах. Але з іншого боку, особисто я відчуваю себе набагато спокійніше, служачи Богу у тій Церкві, яка будується Самим Христом, і простими віруючими, а не політиками, бізнесменами і олігархами. В нашій Церкві зовсім інша ієрархічна драбина.

Тож, принагідно, і хочу заспокоїти усіх наших вірян, яких систематично спокушають сумнівної якості новини і «сенсації». Все це лише свідчення того, що нашу УАПЦ вже не можна не помічати. Бачимо, що декому «християн» навіть з Нею треба боротися, на всіх можливих рівнях, в тому числі і інформаційному. Тут, скажу ще лише одне : оскільки наша Церква з року в рік буде лише міцнішати і зростати, то вся оця бісівська агітація проти нас буде лише посилюватись. Що лише чуєте поганого про нас – радійте. Це говорить, що ми на вірній дорозі. Ну, а для тих хто шукає правдивих і об’єктивних новин про УАПЦ я ще раз заохочую читати наші офіційні інтернет-ресурси, та друковані видання.

5.Користуючись нагодою, ще хотів би запитати. Цікаво, які нові проекти готує до реалізації Місіонерський відділ, який Ви очолюєте?

Як уже згадувалось, одна з наших явних проблем – відсутність постійного фінансування, і сторонньої спонсорської допомоги. Працівники нашого Відділу зовсім не є лінивими. На даний момент нами уже підготовлено, і чекають свого часу, два нових великих томи – «Бібліотеки православного українця» загальним об’ємом більше тисячі сторінок. Ці два видання дещо різнопланові. Перше присвячено історичним документам і матеріалам УАПЦ останніх років, а друге – православному місяцеслову.

Також, на порядку денному стоїть публікація нашого періодичного видання «Православний літописець». Цими днями побачив світ уже його другий номер, об’ємом майже триста сторінок. Перше число було трохи менше – щось біля двохсот. Зараз готуємо новий, третій номер. Окрім цього, зараз працюю над рукописами деяких кращих своїх лекцій і проповідей, які в скорому часі, дасть Бог, вийдуть друком невеличкими брошурами. Їх так простіше і випускати, і розповсюджувати. Є ще у нас газета «Україна Православна». Хотілося б і її відродити на повну міру.

Окремої розмови варта й інша наша розробка . Веду мову про нову мережу єпархіальних сайтів в мережі Інтеренет Української Автокефальної Православної Церкви. Зовсім скоро ми офіційно презентуємо веб – представництва наших основних єпархій. Але, не хотів би про це говорити наперед. Дай Бог нам дожити до часу, коли всі наші мрії будуть втілені не в анонсах, але в реальному житті. Всьому свій час. )

Ну, що ж. Дякуємо вам отче за розмову…

Дякую і вам за неї, за цікаві питання. Завжди спілкуючись з журналістами я маю надію, що наше спілкування виявиться цікавим не лише для нас двох, але й усіх читачів, кому до рук воно згодом потрапить. Тож нехай береже нас Господь від усіх тих спокус, які ми зустрічаємо на нашому вузькому і тернистому шляху до Його Царства. Христос Воскрес!

Ігор СТОЛЯРОВ

"Автокефалія", 9 травня 2011 року