• Головна
  • "Не секрет, що в моральному відношенні українські християни-протестанти (винятки, звичайно, є) на порядок вище від прихожан т.зв. традиційних церков"...

"Не секрет, що в моральному відношенні українські християни-протестанти (винятки, звичайно, є) на порядок вище від прихожан т.зв. традиційних церков"

14.11.2007, 20:34
"Не секрет, що в моральному відношенні українські християни-протестанти (винятки, звичайно, є) на порядок вище від прихожан т.зв. традиційних церков" - фото 1
У гостях: Михайло ПАНОЧКО, старший єпископ, Голова Всеукраїнського союзу церков Християн Віри Євангельської

Михайло ПаночкоУ гостях: Михайло ПАНОЧКО, старший єпископ, Голова Всеукраїнського союзу церков Християн Віри Євангельської

Запитання і відповіді розміщуються в порядку отримання останніх — найсвіжіші угорі


23. Запитання від редакції

1. Союз, який Ви очолюєте, є одним з найповажніших і традиційних релігійних об'єднань в Україні. Багато відомо про його заслуги. А чи бачите Ви, як керівник, якісь недоліки?

2. Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій святкує десятиліття існування. Як Ви оцінюєте її діяльність в минулому (просимо про критичний підхід) і її перспективи в майбутньому?

3. В Україні по різному оцінюють діяльність лідера "Нового покоління" О. Лєдяєва. Як Ви ставитеся до суті "Нового світового порядку"?

Дякуємо Вам за цю веб-конференцію. Маю надію, що наша співпраця буде покращуватися!

— Дякую за добре слово. Над недоліками працюємо. Важливо, щоб істина євангельського вчення була збережена нами непошкодженою.

Діяльність ВРЦіРО зараз активна і плідна. Існує здорова атмосфера в роботі Секретаріату і самої Ради. Молюсь, щоб Рада і надалі залишалась активним та впливовим інститутом суспільства.

Суть вчення «Новий світовий порядок» не відповідає євангельському вченню. Ми розцінюємо це як дії, що направлені на утримання О.Лєдяєва «на плаву».

Дякую всім за можливість поспілкуватися з вами. Пишіть нам на [email protected]. Закликаю Боже благословення на вас.


22. Олена

— Вітаю Вас, Єпископ! Скажіть, будь ласка, яке Ваше ставлення до ініціатив Президента Віктора Ющенка щодо створення Єдиної Помісної Православної Церкви в Україні? Дехто із протестантів вживає такий вислів: "Поки православні розколоті, вони воюють між собою і нас не чіпають. А якщо вони стануть єдиними, то почнуть боротьбу з нами..." Чи погоджуєтесь Ви з таким твердженням або можете його спростувати?

Друге питання. Багато вірних протестантських церков стояли на Майдані під час Помаранчевої революції і не стільки через політичні переконання, а й певні духовні аспекти тих обставин. Скажіть, чи немає розчарування у вірних? Чи продовжуєте Ви підтримувати курс Президента щодо духовного розвитку України?

І останнє. Чи повинен християнин бути патріотом своєї країни, або ми маємо пам'ятати лише про небесну батьківщину і вже зараз бути її патріотами? Дякую Вам!

Михайло Паночко— Православна Церква має право бути Єдиною Помісною Православною Церквою в Україні, але це справа не Президента чи інших політиків, а священнослужителів Церкви. Церква, яка одружується з політиками, ризикує бути вдовою.

Християни віри євангельської служили Богові в різних умовах. Віримо, що Господь проведе нас і тепер. Я особисто не маю жодного розчарування, бо Бог не помиляється. Він дав нам шанс і очікує наших дій. Від Президента ж хочеться бачити більш чітку та послідовну позицію в питаннях морального та духовного життя суспільства. Дякую за запитання.


21. Димид Михайло, aвтор книги "Херсонеське таїнство свободи", [email protected]

— Можете порівняти еклезіологію Церков Християн Віри Євангельської до поняття Церкви Лютера? Дякую

— Питання, напевно, потребує іншого формату для роботи. Дякую.


20. Виктор Андреевич

— Не оскорбляет ли Вас сравнение евангельских протестантских церквей с сектами? Есть ли в Украине на сегодняшний день секты и как их узнать? И еще: как бороться с подобными стереотипами в обществе? Спасибо за ответ.

— Благодарю Вам за вопрос, Виктор Андреевич. Секта – это закрытое общество. Мы же – Церковь, о которой сказал Господь Иисус Христос «Я создам Церковь Мою, и врата ада не одолеют ее». Оскорбительные высказывания и сравнения нас особо не волнуют. Кто бросает грязь на Солнце, рискует сам быть испачканным. Важно помнить, что мы свет, и, соответственно, светить. Тогда всевозможных кривотолков поубавиться.


19. Галина, Житомир

— Шановний Єпископе, як Ви вважаєте, чи є перспектива визнання в Україні свята Дня Біблії на державному рівні? Або це за нинішніх умов і нашій поліконфесійності неможливо? Дякую.

— Перспектива є. Необхідне бажання та активність християнських Церков. Ми повністю підтримуємо цю ідею. Запровадження Дня Біблії послужило б благословенням для всієї України!


18. Олег М., [email protected]

— Шановний Михайле Степановичу, як Ви оцінюєте поступ у справі поширення ідеї про Всеукраїнський день подяки Господу в усьому християнському просторі України? Чи інші християнські конфесії готові долучитися до святкувань?

— Дякую, пане Олеже. Проведення Всеукраїнського дня подяки, що вже двічі відбувся в Україні, засвідчило розуміння і підтримку інших конфесій. Ми запрошували і запрошуємо предстоятелів та вірних інших християнських конфесій до участі. Всі розуміють, що це благородне і потрібне починання. Дайте нам ще трохи часу.


17. Сергiй, [email protected]

— Проти чого "протестують" сучасні українські "протестанти" і чи не вкрали вони чужу назву? Дякую за відповідь!

Михайло Паночко

— Дякую, пане Сергію. Ми - християни віри євангельської, що є абсолютно Біблійним поняттям. Хоч в Україні є багато явищ, проти яких мусимо протестувати, особливо в морально-духовній площині.


16. Шульга Олександр, голова міжконфесійної Асоціації християнських церков Нової Каховки та Таврійська, [email protected]

— Вітаю Вас, Михайло Степанович! Дуже приемно Вас бачити на цій веб-конференції! Перше питання стосується Вашого особистого ставлення до створення регіональних міжконфесійних асоціацій на зразок загальноукраїнської національної Ради Церков. Друге стосується конкретної ситуації у нашому місті. На Ваш погляд, чи можуть бути пов'язані нинішні проблеми громади ХВЄ у Новій Каховці з іхньою принциповою неучастю у міжконфесійному спілкуванні з усіма ішими церквами нашого міста? Які Ви бачите шляхи вирішення цієї проблеми? Дякую за відповідь. Божих благословінь!

— Вважаю, що всяка добра соціальна чи духовна ініціатива, що сприяє порозумінню і співпраці в релігійній царині області, варта уваги та підтримки. Знаю, що в багатьох областях такі Ради існують.

Щодо ситуації в Новій Каховці, яка знаходиться під пильним наглядом Правління ЦХВЄУ, мушу сказати, що причини лежать в духовній площині. Надіємось, що найближчим часом Ви, брате Олександре, станете свідком позитивних зрушень в житті громади. Дякую за запитання.


15. науковець, [email protected]

— Шановний єпископе! Наскільки відомо зі ЗМІ, то у теперішній час Ви є Головуючим у Всеукраїнській Раді Церков і релігійних органзіацій. Тому моє питання наступне: як на Ваш погляд, чи ефективна на сьогодні діяльність цієї міжконфесійної інституції? Які є практичні плоди її діяльності та проблемні аспекти?

По-друге, чи варто у областях України ініціювати створення або активізувати діяльність подібних консультативно-дорадчих міжцерковних рад?

І на останок, чи відомо Вам про стан розслідування справи щодо нападу влітку цього року бійців "Беркуту" на церкву у м. Євпаторії, що входить до очолюваного Вами Союзу (про що повідомлялось на РІСУ)? Чи були притягнуті до відповідальності представники кримської міліції?

Дякую Вам!

— Дякую за запитання. Частково відповідь вже була дана. Консультативно-дорадчі Ради були створені і працюють у Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Рівненській, Херсонській областях. Вважаю це дуже позитивним кроком на шляху до міжконфесійного порозуміння та миру.

З приводу євпаторійський подій, ми отримали формальні відписки від правоохоронних органів всіх рівнів, суть яких зводиться до наступного: «все було в рамках чинного законодавства». Честь мундиру, як бачимо, понад усе.


14. Андрій, релігієзнавець

— Протягом ХХ ст. з П'ятидесятницької церкви у світі виділилось кілька тисяч нових помісних церков. Вільне трактування Біблії, а нерідко також й амбіції пастирів сприяли таким розколам. Сьогодні в Україні існує доволі багато п'ятидесятницьких церков та об'єднань. Як склалися у Вашого Союзу відносини з іншими церквами та об'єдненнями ХВЄ?

— Ми намагаємось бути в мирі з усіма. Тому маємо дружні, партнерські відносини з тими об’єднаннями, які стоять на спільній з нами платформі віри. Кожне об’єднання має право на власний шлях.


13. Анатолий, Днепропетровск

— Уважаемый епископ Михаил! В союзе ХВЕ есть разные Церкви — от очень консервативных, где большое внимание обращается на внешние факторы (косметика, косынки у женщин, наличие телевизора в доме и пр.), а есть более современные, если можно так сказать, где на эти факторы не обращают так много внимания. Мой вопрос в следующем: есть ли какие-то единые правила, установления для всех церквей Союза ХВЕ относительно внешнего вида, или каждая община может сама определять для себя эти правила? И как найти золотую середину, балланс между более консервативными и харизматическими тенденциями в общинах? Благодарю за ответ.

— Благодарю за вопрос. Да, такие правила есть, и они обобщены для нас в Слове. Уважение к Слову и личности, это, по-моему, и может послужить основанием для такой «золотой средины»


12. Владислав Нагірнер, м.Харків, [email protected]

— Шановний брате Михайле!

Скажіть, будь ласка, яка конкретно робота проводиться вашим Союзом, аби християне знали єврейські корені християнства? Чому так мало церков моляться за шалом (мир) в Єрусалимі, як закликає нас Біблія (Пс. 121:6)?

— Дякую за запитання, брате Владиславе. Свідомий християнин, що живе вчення Христа, навіть без особливої просвітницької роботи прекрасно орієнтується в цьому питанні. З усією впевненістю можу констатувати, що вірні нашої Церкви моляться за мир у своїй державі, в цілому світі, та в Єрусалимі, зокрема.


11. Ірина, аспірант

— Скажіть, будь-ласка, як Церква ХВЄ бачить співпрацю з державою на шляху до становлення в Україні громадянського суспільства? Який внесок робить Ваша Церква у цьому плані?

— Дякую за запитання, пані Ірино. Християни віри євангельської України, будучи відповідальними громадянами, приймають реальну та активну участь в процесі становлення в Україні громадянського суспільства. Це виражається в активній діяльності структурних відділів ЦХВЄУ:
- відділу дитячого служіння,
- відділу молодіжного служіння,
- відділу соціального служіння.

Велика увага в роботі цих відділів надається вихованню дітей та молоді на засадах Біблійної етики, пропагуванню здорового способу життя. Для цього служать десятки навчальних та мотиваційних конференцій та семінарів для молоді та служителів.


10. Іван Петрусь

1. Дорогий пане Михайле! Скажіть будь ласка чи діють в Україні християни пятидесятники, які не вірять у Тройцю, але в Одність Бога? Як слід ставитися християнам до таких вірюючих?

— За часів СРСР до складу ВСЄХБ входило багато п’ятидесятницьких церков, в тому числі і ті, хто сповідували одну Особу Бога. Віруючі в Триєдиного Бога і в віруючі в одноособового Бога мирно співіснували, не принижуючи одні одних. В сучасній Україні громади створили окремі об’єднання.

Справа розуміння суті Бога нелегка. Богослови всіх віків згоджуються, що сутність триєдинства ми зрозуміємо тільки у вічності. Ми бачимо, що Біблія від першої і до останньої сторінки показує Бога в трьох особах, тому так віримо і так проповідуємо цю доктрину іншим.

2. Так одним із лідерів таких пятидесятників в минулому був Вільям Бранхам (США), який сформулював новітній зміст проповіді сучасних харизматів: зцілення, вигнання бісів, пророцтва, видіння. Що Вам відомо про діяльність таких віруючих на теренах України? Чи слід їм протидіяти інформаційно-розяснювальною роботою серед віруючих? Щиро дякую!

— Правильним відношенням до подібних проявів може бути відношення вчителя, шанованого всім народом, Гамаліїла (Дії 5.34-39): "Бо коли це починання і це діло від людей, то розпадеться. Акщо від Бога, то ви не можете зруйнувати його; стережіться, що не стати вам і богоборцями".


9. Мартин

— Чому церква, яку Ви представляєте, не бере приклад з Ісуса Христа відносно нейтралитету щодо політики? Чи Його Царство вже стало з цього світу?

— Церква, як божественна, духовна інституція є понад політикою. Для вірних Церкви християн віри євангельської Христос є абсолютним зразком для наслідування в усіх сферах життя (включаючи політичну). Публічні молитви вірних та священнослужителів ЦХВЄУ «за царів та за всіх, хто при владі» (1Тим.2), як, наприклад, під час акції «Молитва про Україну» на Майдані Незалежності 21 жовтня цього року, протести проти засилля реклами алкоголю, тютюну та розпусти не є втручанням в політичні процеси. Такі дії цілком відповідають духу і букві вчення Христа. Дякую за запитання.


8. Ігор Гриник, [email protected]

1. Поділіться будь ласка Вашими думками про тенденції росту числа віруючих у громадах ХВЄ. Які найголовніші мотиви і підстави, чому люди приєднуються до спільнот ХВЄ?

2. Окремі віруючі серед ХВЄ поділяють думку, що Церква Христова зараз знаходиться в сумному становищі Ляодикійської Церкви з Одкровення, і тому важко сподіватися автентичного духовного пробудження? Що Ви думаєте з цього приводу? Які складові справжнього духовного євангельського пробудження в контексті України?

— Дякую, пане Гриник. Люди взагалі навертаються до Бога внаслідок надприродної дії Слова Божого та Духа Святого. Людина, яка щиро шукає Бога, просить керівництва у Нього і придивляється та аналізує вчення церкви на відповідність його Святому Письму, моральний стан вірних та служителів церкви. Не секрет, що в моральному відношенні українські християни-протестанти (винятки, звичайно, є) на порядок вище від прихожан т.зв. традиційних церков. Це і приваблює людей. Дія Святого Духа і особистий вибір приводять людей і до лав Церкви християн віри євангельської.

Щодо лаодикійського періоду, то це питання суперечливе. Поділ новозаповітньої історії на 7 періодів, згідно послання Ісуса Христа до семи церков, справа сумнівна. Адже, це були послання до семи реально існуючих тогочасних церков. Хтось намагається алегоризувати цей текст, це його справа, але тут не можна виводити доктрину.

Пробудження в Україні мало чим може відрізнятися від відомих пробуджень в інших країнах – це масове навернення до Бога, Його заповідей. Воно приходить від Бога, та не виключений і людський чинник. Він може прийти як зверху, як заклик від провідників нації, так і від народу.


7. Ігор Леньо, [email protected]

1. Скажіть, будь ласка, яке Ваше ставлення до нової хвилі харизматичних спільнот, які проповідують зцілення, євангеліє процвітання, десятину, активні претензії на доступ до влади (Бені Хін, Орал Робертсон) інше?

Дякую за запитання, пане Ігоре. Ставлення до всіх перерахованих Вами речей досить неоднозначне. Ми, звичайно, підтримуємо проповідь Євангелія спасіння та служіння десятини, але категорично відкидаємо т.зв. «євангеліє процвітання» та експансію, захоплення влади.

2. Останні двадцять років в Католицькій Церкві офіційно існує рух харизматичної віднови і неокатехуменат (включно із даром молитви мовами). Будь ласка прокоментуйте цей феномен, врахувавши той факт, що католики-харизмати сповідують католицьку доктрину віри, складові якої євангельські християни і досі критикують як позбавлені біблійного підгрунтя?

Ми позитивно оцінюємо католицький неохаризматизм. Але не сприймаємо бездіяльності Духа Святого відносно неєвангельських доктрин харизматизму. Половинна харизма не може претендувати на Біблійну.

3. Поясніть, що мав на увазі апостол Павло, коли говорив, що дар молитви на мовах слід супроводжувати даром пояснення мов під час спільного богослужіння, аби був лад у Церкві і укріплення у вірі? Чи багато є віруючих у спільнотах ХВЄ, які мають дар розяснення того, що інша людина молиться на чужих мовах, або пророкує?

Апостол Павло вчив, що дар інших мов (не ознака мов), як різновид дару пророцтва, повинен виявлятися спільно з даром вияснення мов. У Церкві християн віри євангельської ці дари діяльні, але, на жаль, не в достатній мірі.

4. Які мотиви і підстави, на Вашу думку, існування незалежних громад ХВЄ поза будь-якими союзами і обєднаннями?

У цьому явищі переважно домінує людський фактор. Сепаратизм у Церкві – небіблійне явище.

5. Яка офіційна позиція очолюваного Вами Союзу ХВЄ з питання допустимості використання засобів контрацепції у християнських сімях?

Ми однозначно виступаємо проти гріха вбивства (аборту). Про контрацепцію можна думати тільки у виняткових випадках: загроза здоров’ю матері або коли у сім’ї, що вже має дітей, виникають непереборні обставини у вихованні.

6. Чи маєте програми просвітницьких заходів запобігання Віл і СНІДу серед молоді?

Біблійно-моральне виховання молоді – це стовідсотковий захист від ВІЛ, Сніду та венеричних хвороб. У цьому маємо величезний позитивний досвід.

7. Які основні моменти, на Вашу думку, повинні бути включені у пропаганду здорового способу життя серед молоді?

Переконаний що, Біблійна етика — гарант здорового способу життя, здорової сім’ї та довголіття. Цього бажаю і Вам.


6. Сергій Бортник

— Розкажіть, будь ласка, про ставлення традиційних протестанських деномінацій до харизматичного руху. Колись я чув, що пятидесятники та баптисти по-різному ставляться до цього явища. Чи є рамки, поза якими виплеск емоцій, характерний для подібних заходів, засуджується як нездоровий, психічно шкідливий тощо? З іншої сторони, навіть в католицькій Церкві допускаються певні прояви релігійної емоційності, схожі по формі. Буду щиро вдячний за відповідь.

— Дякую за запитання, пане Сергію. Слово «харизма» несе в собі абсолютно позитивний зміст і означає діяльність дарів Святого Духа. Навряд чи багато знайшлося б людей серед християн, які були б проти божественного оздоровлення від хвороб, чудесного впливу Святого Духа для позбавлення від згубних звичок чи морального оздоровлення суспільства.

Проблема виникає у тому, що в діяльності деяких конфесій поняття харизми підміняється. Замість вищезгаданої чудодійної роботи Святого Духа, харизмом називають фізично-емоційні прояви, що походять від самої людини.

Звичайно, емоції не можуть бути осторонь при духовних проявах, та вони не повинні приводити до екстатичних станів, бути безконтрольними чи непристойними.


5. Владислав Павлов, [email protected]

— Шановний Михайло Паночко! Розкажіть, будь-ласка, що обєднує християн-баптистів з пастором Сандеєм у проекті "Відчуй силу змін". Що це за проект, який так рекламується. Хто ще бере в ньому участь. Завчасно дякую за відповідь.

— Шановний пане Владиславе, мені важко сказати, що об’єднує християн-баптистів з пастором Сандеєм у цьому проекті. Напевно, про це краще спитати у них. Ми ж, християни віри євангельської, зокрема вірні наших Київських громад, приймаємо участь в цьому проекті, так як проект покликаний підвищити роль християнських цінностей у нашому суспільстві, допомогти зміцнити сім’ї, показати шлях до звільнення від алкогольної та наркотичної залежностей.

Розуміючи важливість морального і духовного оновлення нашого суспільства, ми підтримуємо і благословляємо проведення цього проекту.


4. Ігор

— В деяких духовних навчальних закладах викладають предмет про секти і культи, вказують, наприклад, на те, які існують відмінності між їх вченням і вченням свідків Єгови. Чи є такий предмет у п'ятидесятницьких навчальних інституціях? Чи ведеться роз'яснювальна робота серед вірних Вашої Церкви, хто такі ті самі свідки Єгови?

— Так в наших навчальних закладах викладається предмет про культи та нехристиянські релігії, в тому числі, і про організацію свідків Єгови. Божого благословіння Вам, Ігоре.


3. Іван Верстюк (православний богослов, публіцист, м. Київ), [email protected]

— Пане Михайле, доброго дня. Скажіть, наскільки популярна в середовищі християн віри євангельської екуменічна ідея?

— Дякую за запитання, пане Іване. Християни віри євангельської керуються в цьому випадку принципами ясно викладеними в Євангелії, а саме в Еф.4.13, де ап. Павло говорить про об’єднання віри та Рим.15.5, де апостол закликає до єдності згідно науки Ісуса Христа. Наше прагнення і молитва про те, щоб всі християни повернулися до євангельського зразка і на цій основі відбулося об’єднання.


2. Марина Шкуріна

— Вітаю Вас, єпископе!
Скажіть, будь ласка, як Ви оцінюєте рівень богословської освіти пасторів п’ятидесятницьких і харизматичних Церков України? Зокрема, чи є у вашому союзі обов’язкова вимога до пасторів отримати богословську (теологічну) освіту перш ніж займатись душпастирською роботою? Чи вистачає вам кадрів для пастирського служіння у всіх церквах України, а особливо сільської місцевості? І чи є наразі бачення і потенціал для місіонерської роботи в інших країнах?

Ще одне запитання. Багато пишуть про те, що близько 80% російських служителів і місіонерів є вихідцями з України. А чому ж тоді так багато місіонерів (переважно емігрантської молоді) щороку приїжджає в Україну із різних країн, зокрема США. Може нехай би більше українці працювали у себе на батьківщині, їм же ближчі менталітет і культура нашого народу, ніж тим, хто виїхав закордон ще у дитинстві і вже звик до зовсім іншого життя, ніж маємо ми з вами.

І останнє. Чи має ваша церква фінансову підтримку з-за кордону, чи П’ятидесятницька громада розвивається як незалежна українська Церква?
Дякую за відповіді.

— Вітаю Вас, пані Марино. Рівень богословської освіти пасторів пятидесятницьких церков ми оцінюємо як задовільний. Справа в тім, що за часів радянської системи християни віри євангельської не мали права засновувати навчальні заклади і майже всі служителі виростали завдяки самоосвіті, не маючи жодної навчальної літератури, крім Біблії. За роки свободи в Церкві християн віри євангельської було засновано 28 навчальних закладів для духовно-академічної підготовки служителів Церкви. Багато духовних працівників різних рівнів вже отримали належну освіту. Багато молодих людей приходять до наших інститутів та семінарій для підготовки до служіння.

Особливість виборної системи пасторів, що існує в Церкві, допускає до служіння осіб, які не мають відповідної освіти. Статистика свідчить, що не в усіх обласних об’єднаннях церков є повне забезпечення найкращими пасторами. Проте, це не стримує загальної тенденції на посилення місіонерської діяльності наших місій.

Українське християнство має місіонерську ментальність від часів перших проповідників Євангелії на наших теренах. То правда, що близько 80% місіонерів, пасторів та єпископів євангельських церков Росії є вихідцями з України. Частина з них є дітьми чи внуками християн, які за часів режиму загинули в таборах Воркути чи Сухобезводної. Подвиг віри їх батьків спонукує молоде покоління служити істині Євангелії, проповідуючи там, де полягли за віру їх попередники.

Ми з радістю вітаємо молодих християн, які будучи патріотами своєї Батьківщини, повертаються для служіння своєму народу. Часто вони залишаються в Україні для постійного служіння.

Церква християн віри євангельської України є незалежною в фінансовому плані Церквою. Будучи активними учасниками світового пятидесятницького руху, ми самі щороку реагуємо на запити про допомогу потерпілим від стихій народам в різних частинах світу.

Дякую Вам за запитання. Нехай благословить Вас Бог.


1. Олесь Пустоцвіт (публіцист, м. Київ), [email protected]

Слава Ісусу Христу! Маю кілька запитань до Вас.
1. Як Ви оцінюєте ефективність діяльності Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій?

— Щиро вітаю Вас, пане Олесю. Діяльність ВРЦіРО позначена кількома важливими рисами. По-перше, спільність глав Церков і релігійних організацій дає змогу покращувати міжцерковні стосунки, конфлікти, що виникають на місцях, розв’язуються можуть бути розв’язані з меншими втратами. Зустрічі глав Церков і релігійних організацій дають змогу взнати один одного краще, що важливо, з огляду на займані позиції учасників ВРЦіРО. По-друге, є можливість піднімаючи актуальні проблеми, що хвилюють суспільство, особливо в морально-духовній площині, пропонувати шляхи до їх вирішення. Активність та ефективність ВРЦіРО в цілому залежить від активності кожного члена Ради.

 

2. Чи відбуваються зібрання Ради Євангельських Протестантських Церков? Чим вона займається?

 

— Так, засідання РЄПЦУ проходять регулярно. Перед Радою стоїть низка важливих завдань. Зокрема, покращення та посилення відносин між євангельськими Церквами України, активна зовнішня діяльність, особливо в частині захисту прав євангельських Церков, посилення соціальної діяльності протестантських Церков та належне висвітлення життя і служіння в ЗМІ.

3. Як можна прочитати з різних ЗМІ, сьогодні далеко не ідеальні відносини і міжпротестантських відносинах в Україні. Зокрема, мені доводилося чути про тиск нових, політизованих, переважно харизматичних церков та їх лідерів на старі євангельські Церкви. Чи це дійсно так?

— Ви вже, певно, самі переконалися, що ідеалу немає в жодній Церкві чи релігійній організації. Хоч мусимо констатувати той факт, що люди у більшості хочуть жити в мирі і злагоді. Перешкоджають цьому не раз самі лідери, що прагнуть удати із себе щось більше, ніж є насправді. Мені нічого не відомо про якийсь тиск.

4. Як Ви ставитеся до спроб деяких молодих протестантських церков і ЗМІ відбілити сьогоднішнього столичного мера, зробити йому образ праведного політика?

— Вважаю, що якщо такі спроби і мали місце, то це невірне застосування часу і можливостей, даних Богом для нас. Завдання Церкви полягає, найперше, в тому, щоб молитись про владу, прохаючи у Бога мудрості і сили для них. Дякую.