"Принуждение к русскому миру" дає перші збої
У свому прагненні перекроїти РПЦ під себе й побудувати ефективний механізм поширення «русского міра» на всі терени колишньої «історичної Росії», патріарх Кіріл наштовхується на глухий спротив частини церкви та активне несприйняття таких дії місцевою владою.
Російська православна церква, здається, успішно пережила першу резонансну кризу, пов’язану з протидією рішенням Московської патріархії. Нагадаємо, 15 листопада, недавно призначений архієпископ Владикавказький та Махачкалінський Зосима прийняв рішення про переведення архімандрида Аланського монастиря в Північній Осетії Антонія до Дагестану.
Проти такого рішення виступили не тількі місцеві віруючі, але й влада республіки. Керівник Північної Осетії Теймураз Мамсуров не тільки заявив, що якщо Московська патріархія не прислухається до вимог православних осетин, то він «припинить з нею контакти», але й взагалі відмовився від зустрічі з архієпископом Зосимою, через «нанесену ним образу осетинському народу».
Пізніше на захист своїх соплеменників виступив й президент Південної Осетії Едуард Кокойти, який висловив бажання підняти у Москві питання про скасування рішення, щодо переводу Антолія до Дагестану.
18 листопада архієпископа Зосиму та архімандрида Антонія запросили на розмову до Москви. За повідомленням російських ЗМІ, було прийнято рішення залишити Антонія в Осетії. Таким чином, одностайні дії вірних та республіканської влади примусили рахуватися з собою керівництво РПЦ. Отже, в перебудові церкви під майбутнє поширення її впливу на весь пострадянський простір, Кирило починає стикатися з глухим, але впертим спротивом церковних кліриків та місцевих влад. Регіональна влада ясно дає зрозуміти, що якщо РПЦ в центрі тісно співпрацює з державною владою, то таке саме врахування їх інтересів повинно бути й на місцях. Й тільки активний й однозначний окрик з Кремля, може змінити цю позицію регіональної еліти.
Адже, лише 1 листопада, глава Північної Осетії Мамсуров провів теплу та дружню зустріч з Патріархом Кірілом у Москві, під час якої обговорювали подальшу співпрацю. Можливо саме той факт, що керівник РПЦ ніяк не повідомив главу республіки про свої плани – останній й сприйняв, як головну «образу» від МП.
Як тут не згадати нещодавньо скасований візит глави Російської православної церкви до Узбекистану. Там так само, на думку аналітиків, патріарх не узгодив з владою країни реорганізацію місцевої єпархії у митрополичий округ та призначення нового митрополита Ташкенського і Узбецького. Все це викликало велике невдоволення в президента Узбекистану. Навіть у більш-менш лояльній та розколотій Молдові, Кирило був вимушений скоторити свій нещодавній візит до Кишинева, а також відмінити поїздку до Придністров’я, через зростання політичного напруження між Тирасполем та Московою.
Україна в цьому плані залишається, поки що, острівком спокої та стабільності. Хоча, зовсім не через відсутність тиску з боку Москви, чи брак бажання перебудувати й тут все під «русскій» лад. Зовнішній спокій в нас зберігається через вмілу політику митрополита Володимира, якому вдається тримати баланс сил в УПЦ МП.
Що буде далі, й як відреагують українські православні та влада та ті зміни, що безперечно буде запроваджувати РПЦ в Україні, в своєму прагненні побудувати великий й єдиний «Русскій мір» - залежить тільки від самих вірних та від конкретних дій українскої влади.
Павло Берест
