Римо-католицький костел у Херсоні

Південь України вражає своє поліконфесійністю. Міф, що це виключно православна територія, спростовує не лише офіційна статистика, але й елементарне знання історії краю. Відомо, що першим мером Одеси був француз-католик Рішельє. Так і в Херсоні, від початку заснування міста — від 1778 року, існувала римо-католицька громада. І тоді почали будівництво першого костелу, який існує й дотепер.

Минуле

Намагаючись залучити в Херсон іноземців (щоби розбудовували місто і край), надаючи їм пільги і приділяючи особливу увагу, князь Г.О.Потьомкін, якому власне й подарувала території російська імператриця, домігся дозволу побудувати в Херсоні римо-католицького храму. Для цього була відведена трикутна площа в північно-західній частині купецького передмістя, на якій близько 1787 року й був постав храм.

За існуючими відомостями, на місці першого костелу у 1792 році був побудований глиняний храм (капличка) і освячений в ім'я Спасителя. Його будівельником був священик єзуїтського ордену Елізум Шац. Кам'яна церква на цьому місці була зведена в 1820-х роках і освячена в ім'я святих Пія і Миколи, а в 1840 -х роках надбудували шпиль. Але і цей храм було перероблена, бо на плані об’єкту 1855 року він вже іменувався костелом св. Антонія і його оточувала овальна огорожа.

У будинку, що належав громаді РКЦ, перебувала католицька парафіяльна школа і спілка допомоги бідним католикам. Членами товариства були відомі в місті люди, серед яких: І. К.Квінто — міський архітектор, Г. К. Пачоський — відомий вчений, засновник Природничо-історичного музею Херсонського губернського земства.

Влітку 1849 костел був освячений як кафедральний собор, тому що Херсон став центром новозатвердженої єпархії. А у дореволюційний час частина вулиці Суворова, де зараз знаходиться костел, носила назву Католицька.

Не пройшли повз храм і революційні події. 18 березня 1917 тут відбувся польський мітинг. 28 квітня 1918 греко-католицький гарнізонний священик отець Бачинський вперше в Херсоні прочитав у костелі проповідь українською мовою. Після більшовицької окупації деякий час храм був закритий для богослужінь. А 2 травня 1922 ліквідаційна комісія з відділенню церкви від держави задовольнила прохання парафіян про тимчасове користування будівлею храму з усім майном та інвентарем, потрібним для богослужінь.

У 1923 році римо-католицька громада налічувала 65 осіб. 12 лютого 1923 р. був укладений договір між Херсонською радою робітничих і селянських депутатів, в особі представника П. Герасимчука, та уповноваженим релігійної громади при римо-католицькому костелі Т. І. Оскерко. Згідно з угодою Херсонська рада робітничих і селянських депутатів передала у безстрокове безоплатне користування і володіння будівлю костелу римо-католицькій громаді Херсону. Проте вже в 1930-х роках храм був закритий і його приміщення використовували під Госкінопрокат. Зі східного боку до нього був прибудований кінозал.

З 1947р. приміщення костелу було істотно перебудовано. З одного боку в ньому розмістили майстерні з ремонту кіноапаратури, а з іншого боку був прибудований кінозал. Напередодні 1 травня 1957 року у приміщенні був відкритий дитячий кінотеатр ім. Павлика Морозова, який спеціалізувався на показі фільмів для дітей.

У 1991 році, після проголошення незалежності України, Папа Римський створює Кам'янець-Подільську єпархію, куди входила і Херсонська область. Першим католицьким священиком на Херсонщину був направлений о. Леон Малий, який починає організовувати парафію Пресвятого Серця Ісуса Христа. У 1992 р. був прийнятий указ Президента України «Про заходи щодо повернення релігійниморганізаціям культового майна». І тоді, завдяки наполегливості віруючих-католиків, одне з приміщень діючого кінотеатру було надано для проведення богослужінь у певні години і дні. А з 23 березня 1994 р. католицькій громаді була відведена частину будівлі. А в 2000 р. міська влада віддала усю будівлю у користування.

У 2002 році після перегляду адміністративних кордонів Херсонська область включена в Одесько-Сімферопольську дієцезію.

Від часу створення та усталення нової парафії 5 хлопців вирішили вчитися в духовній семінарії в м. Городок Хмельницької області. Також не рідко під час богослужіння молитва «Отче наш» вимовляється як мінімум трьома мовами – українською, польською та російською.

У 2005 р. завдяки служінню отця-настоятеля Артура міська влада дала дозвіл на реконструкцію храму. Того ж року розпочалася його реконструкція, оскільки стан будівлі на момент повернення віруючим не можна було назвати задовільним: зруйновані стіни, дірява покрівля, служби проходили в приміщенні, де не було вікон. У той час активну участь у реконструкції храму брали католики Німеччини, Польщі, США та інших країн.

На очах зал кінотеатру перетворився і став знову храмом: реконструювали стелю з вбудованими вікнами, звели вежу, на яку в грудні 2005 р. встановили дзвін і хрест. Замість колишнього радянського кінотеатру тепер стоїть римо-католицький храм, який, по суті, зайняв своє попереднє місце.

Сьогодення

У 2007 році настоятелем храму став о. Даріуш Баля. Майже кожного року до Херсона приїжджають допомагати у служінні сестри з Польщі – хтось на 2-3 роки, а дехто залишається й на довго. Окрім щоденних богослужінь, у храмі Пресвятого Серця Ісуса Христа проводять недільні школи для дітей та молоді (кожного разу приходять 10-15 людей), а в середу діє школа для дорослих, на якій обговорюються богословські теми, пояснюються істини віри. Також кожен день після навчання діти можуть прийти до церкви на позашкільне дозвілля: сестри допомагають підготувати уроки, інколи проводять заняття з іноземним мов (англійська, польська). Отець Даріуш каже, що двері храму відкриті для всіх, незалежно від конфесій.

«Пам’ятаю, як у 2006 році до Польщі приїздив Папа Римський Бенедикт XVI. Тоді він просив священників їхати у різні країни (особливо – на Схід) і допомагати католикам там. Я перед тим багато разів був у Херсоні, де служив мій друг-семінарист. Тож вирішив податися сюди, де й залишився», — усміхнено пригадує настоятель храму о. Даріуш.

Декілька разів на місяць та напередодні великих церковних свят настоятель разом із сестрами та парафіянами їздять до хворих у лікарні та госпіси міста, щоб розділити з людьми їхню самотність, при потребі – висповідати. Це у католицький традиції називається карітас – допомога нужденним.

Та діяльність РКЦ не обмежується херсонською міською парафією. Так би мовити «виїзні» богослужіння проводять в області – смт. Білозерка, с. Високопілля, с. Великі Копані, с. Правдине. В останньому селі навіть є власний старий костел, побудований близько 100 років тому, та проте радянські часи залишили на святині помітний слід, точніше – нічого не залишили, окрім руїни, яку зараз намагаються від реставрувати зусиллями віруючих. Поки що меси проводять у сільській школі, бо ж стіни колишнього зерносховища (а колись – костела) все ще віддають духом атеїзму.

Нещодавно й херсонський храм мав проблеми з оформленням землі, на якій стоїть будівля святині. Наразі ж уся тяганина з оформленням закінчилася – земля по праву належить парафії, та-от сама будівля належить міській владі, яка ніби й хоче законно віддати храм римо-католицькій парафії, та в Україні ця процедура виявляється напрочуд довгою та заплутаною. Адже спочатку міська влада повинна передати храм як майно державі, а держава, у свою чергу, віддає громаді. Ситуація зараз така: місто погоджується віддати, держава в особі Кабінету Міністрів погоджується прийняти і віддати, але справа застигла у повітрі. Поки справа «висить» громада вже й зробила повну реконструкцію храму, й привела до ладу територію довкола – зробили сквер Божої Матері; проводять літні реколекції на морі, займаються катехизацією, милосердям… а справа все «висить».

«Звичайно, хочеться і владнати всі папери тут, у Херсоні, і відбудувати костел у Правдино, та найбільше бажаю, щоб люди жили з Богом, жили у любові, щоби сім’ї були міцними, а подружжя вірними», — все так само спокійно й усміхнено говорить про майбутнє Католицької Церкви в Херсоні настоятель храму Пресвятого Серця Ісуса Христа о. Даріуш.

До речі, щодо тих 5 семінаристів, то 1 липня 2006 був висвячений на священика перший з семінаристів — Роман Крат. Словом, історія Римо-Католицкої Церкви в Херсоні відроджується і продовжується.

Використане джерело

• Пиворович В. Б., Дяченко С. А. Вулицями старого Херсона. – Херсон, 2002. – С. 69

Світлини з мережі Інтернет