У мене кілька риторичних питань:

- чи можна свої думки про претендента на пост митрополита Київського в УПЦ обгрунтовувати на одному інтервю кандидата? А якщо це не наговорив владика Сімеон (через непристосованість до цього), а написав його епархіальний секретар о. Владислав? Як можна агітувати за кота у мішку і говорити "вибір є", так де сама церква знає що це - не вибір, а знущання.

- чи можна взагалі хоч якось підтримувати тандем вл. Александра-Сімеона коли вони замовляли хвилі компромату непристойні навіть за мирськими мірками? І НІЧОГО не знайшлося - ні квартири у Чорноморця від Новінського, ні зайвих паспортів у митрополитів Антонія чи Онуфрія, ні проросійських слідів? 

Одні - не безпомильні, не ангели. Але інші - це вже занадто навіть по українських чи російських мірках - так брехати. І дивною наївністю є підтримувати брехню, втручатися на боці зла у справи іншої церкви. Я ще розумію навіщо це роблять деякі люди з УПЦ КП. Але навіщо це вірним УГКЦ? 

Глибина мого розчарування посилюється через просту обставину:

- "ну ти ж раніше підтримував". По-перше, підтримував Блаженнішого. По-друге, раніше не було ситуації Голгофи УПЦ. І до того як стати серед тих, хто кричить "розпяти!" багато хто був на стороні Світла. Так що мені робити? Сказати, що зараз нічого не відбувається? Примиритися із розпинателями? Сказати що все нормально - коли Церкву намагаються знищити поєднанням методів сталінської брехні та беріївської жорстокості?

Церква - жива, і вона залишиться живою.

На відміну від багато чого і багато кого.

Задумаємося на простими нормами порядності та толерантності - чи ж то в Україні вони вже відмінені? Чи то для нас ідеали екуменізму та професіоналізму вже не дійсні? Чи то вже українське православя для нас повністю змішалося із російським, і брата ми готові оголосити ворогом народу? Чи то хтось із православних експертів коментував взагалі у такому стилі - я прочитав одне інтервю такого-то єпископа УГКЦ і тому вибір є...? 

Господи, спаси і вразуми, поки не пізно!