Десять років тому в розмові із одним солідним філософом зійшлися на такій думці.

Якщо в Україні з’являться переклади класичних богословських текстів, то доля цієї країни та богослов'я в ній – не безнадійна. Серед класичних текстів тоді ми між собою говорили про богословські праці Томи та Ареопагіта. Саме в здатності перекласти такі складні тексти бачилась нам висота, яка вже давала надію на реальне майбутнє. Якщо вже на українську перекладуть Тому та Ареопагіта – значить українське богослов'я відбудеться. Коли ми говорили про філософію, то мова йшла про «Метафізику» Аристотеля і повного Платона.

І ось важливий крок. Видано український переклад першої великої богословської праці Томи Аквіната. Це – «Компендіум теології». Його Тома писав паралельно із «Сумою проти язичників». Парадоксально, але «сума» - це «короткий виклад головного». Але ті короткі виклади у Томи – багатотомні. Бо наводяться всі докази, спростовуються всі контраргументи. Компендіум – це короткий виклад головної лінії думки, без всіх «бокових сюжетів». Таким чином, «Компендіум» - це, як і Сума – підручник. Але із дійсно коротким викладом всієї теології Томи.

Переклад «Компендіуму» став експериментальним майданчиком для знаходження повного каталогу українських відповідників всім основним богословським термінам Томи. При чому шукалися ці відповідники в мові сучасній, живій. Перекладачі Віктор Котусенко, Ірина Піговська, Анна Поляк здійснили науковий подвиг, надавши Томі можливість говорити українською.

Залишається чекати українського Ареопагіта.

Тоді за майбутнє українського богослов'я можна буде ручатися як за гарантоване і серйозне.

Репортаж із презентації «Компендіуму теології» яскраво свідчить про те, що українські богослови та філософи готові вести про Тому змістовну розмову. (http://theology.in.ua/ua/bp/theologia/contemporary/40472/)

Філософія і теологія Томи є предметом наукового аналізу для багатьох молодих українських богословів та філософів.

О. Павло Гаврилюк, православний богослов із Америки, за походженням киянин розмірковує на тему «Чому Тома може навчити православних богословів?» (http://theology.in.ua/ua/bp/discussions/theme/40334/).

Цю ж тему підхоплює католицький філософ із Києва Андрій Баумейстер (http://theology.in.ua/ua/bp/theological_monitoring/37895/).

Юрій Чорноморець доводить, вчення про Бога і богопізнання Томи є богословські та філософськи вірним (http://theology.in.ua/ua/bp/bp_history/theological_history/39753/), на відміну від паламізму (http://theology.in.ua/ua/bp/discussions/critic/40336/).

Андрій Баумейстер досліджує апофатику Томи (http://theology.in.ua/ua/bp/bp_history/theological_history/37841/), а Віктор Котусенко – катафатику богословську (http://theology.in.ua/ua/bp/bp_history/theological_history/40326/) і філософську (http://theology.in.ua/ua/bp/theological_source/philosophy/40329/).

Вчення про віру Томи є актуальним сьогодні - доводить Андрій Баумейстер (http://theology.in.ua/ua/bp/bp_history/theological_history/39397/). Це вчення коріниться у безпосередньо у вченні Отців Церкви (http://theology.in.ua/ua/bp/theologia/contemporary/38159/), - показують Юрій Чорноморець та Тетьяна Левченко.

Візантійський томізм був викликом, на який так і не зуміли відповісти паламізм (http://theology.in.ua/ua/bp/theologia/theological_history/37890/).

Думка Томи спровокувала існування цілої невідомої для широкого кола вчених традиції українського неотомізму – який як різновид теологічного раціоналізму розвивався від Андрея Шептицького (http://theology.in.ua/ua/bp/theologia/practical/social/38706/) до Діонісія Ляховича.

21 січня за старим стилем, 3 лютого – за новим, Православна і Греко-Католицька Церкви вшановують св. пам'ять Максима Сповідника. З цієї нагоди Богословський портал друкує нову серію статей, присвячених життю та творчості св. Максима (http://theology.in.ua/ua/bp/theological_source/patristic/40513/),  а також історії вивчення богословсько-філософського синтезу Сповідника геніальним київським патрологом Сергієм Єпіфановичем. Це, по-перше, стаття про самого київського професора як дослідника Максима: «Значення праць професора Київської Духовної Академії С. Л. Єпіфановича в дослідженні творчості християнського неоплатоніка Максима Сповідника» (http://theology.in.ua/ua/bp/theologia/ukrainian/40514/). І, по-друге, стаття про його оцінку Максима як неоплатоніка, яка, до речі, підтверджена сучасною наукою: Історико-філософська оцінка системи Максима Сповідника в працях С.Л.Єпіфановича (http://theology.in.ua/ua/bp/theologia/ukrainian/40514/).

Максим Сповідник має таке ж значення для теології християнського Сходу як Тома Аквінат – для теології Заходу. Його теологія має значний екуменічний потенціал, вона може мати фундаментальне значення для «діалогу істини». Богословський Портал неодноразово звертався до аналізу спадщини Максима. Були опубліковані статті «Філософська теологія Максима Сповідника» (http://theology.in.ua/ua/bp/bp_history/theological_history/39298/), «Вчення Прокла про головні атрибути Божественного і філософська теологія Максима Сповідника» (http://theology.in.ua/ua/bp/theological_source/patristic/39112/), «Філософія історії Максима Сповідника» (http://theology.in.ua/ua/bp/bp_history/theological_history/38156/), «Полеміка з античним неоплатонізмом в містико-символічній антропології Максима Сповідника», «Анализ сирийского сказания Георгия Ришайнского о св. Максиме Исповеднике» (http://theology.in.ua/ua/bp/theological_source/patristic/38328/).