На зустрічі із молоддю Блаженнійшого Святослава запитали як він ставиться до християнської демократії. Виявилося, що він знає якою буде еволюція всіх християнських демократів. Вони з часом стануть просто демократами. Втратять власну «християнськість».

Мені тоді подумалося, що це дуже хороший сценарій.

Адже дефіцит політиків демократичних переконань вже наявний і вже загрожує існуванню України.

Радикалізм русофільства та «Свободи» розриває Україну на частини.

І ось з’являється відозва Синоду УГКЦ проти радикалізму.

З’явилася вчасно. Бо 22 червня русофільські сили хочуть нового зіткнення  із «Свободою» у Львові і заклик проти радикалізму є своєчасним попередження. Україна – біля громадянського конфлікту, штучно спровокованого тими, хто хоче відволікти народ від провалів своєї економічної та соціальної політики. Та від тих, кому саме існування України видається злочином. Не випадково ж людина, яка 9 травня привозила русофілів із Одеси – це той самий Марков, що патетично заявляв півроку назад – Львів теж російське місто і ми навіть його українцям не віддамо (!).

Якщо – не радикалізм, то що?

Все-таки необхідним є позитивний суспільний ідеал.

Третім кроком стає поява аудіо-книги Блаженнішого Любомира.

В аудіокнизі пропонується християнське соціальне вчення як гостро актуальне для сучасної України. Згідно із логікою Блаженнішого Любомира український народ може і повинен вибрати християнську демократію як проект надпартійний, як проект національної ідеї.

Божий закон, розум, совість – три джерела для християнського демократичного проекту. Навіть не визнаючи Божого закону, людина може приймати відповідні цінності завдяки власному розумові та совісті. Таким чином, християнська демократія та християнська соціальне вчення пропонується як проект, що може бути прийнятним не лише українських християн, але і всього народу.

Отже, все-таки християнська демократія.

Все-таки краще, якщо все обернеться утвердженням просто демократії.

Адже тоді не буде тоталітаризму. Який точно не може бути підтриманий християнами. Якщо вони знають власне соціальне вчення та вчиняють згідно із цими знаннями.